Косівщина

Косівщина — один з наймальовничіших куточків Гуцульщини, край родючих полів, луків-сінокосів, високих гір, стрімких потоків, чистого цілющого повітря, працьовитих, завзятих, талановитих, гостинних і добрих людей. Своєрідність цього краю, краса його природних ландшафтів, багатий тваринний і рослинний світ, унікальна скарбниця природних екосистем, де збереглися рідкісні, реліктові види флори і фауни і, як ніде в Україні, народні звичаї, традиційна побутова культура, народні ремесла та невичерпні багатства фольклору в усі часи приваблювали і приваблюють нині до себе численних туристів не лише з України, а й багатьох зарубіжних країн світу. Кліматичні умови на території району сприяють відпочинковому туризму в усі пори року: в літній період — для пішохідного, автомобільного та водного, у зимовий — для гірськолижного та інших видів спорту.

Косівський район утворений у 1939 році і неодноразово змінював свої межі. Археологічні знахідки свідчать, що вже 10 тис. років тому на території району були поселення людей кам’яного віку. У ІХ ст. територія району належала до Київської Русі, ХІІ-ХІV ст. — до Галицького, а пізніше Галицько-Волинського князівства. У 1919 році на короткий час край окупувала Румунія. З 1920 по 1939 роки Західна Україна була окупована Польщею. У вересні 1939 року, внаслідок розбору Польщі Німеччиною та СРСР, тут була встановлена радянська влада. З липня 1941 по серпень 1944 року територія району перебувала під німецькою окупацією, з квітня по серпень 1944 року тут проходив фронт. З 24 серпня 1991 року район у складі незалежної України.

Розташований Косівський район у східній частині Івано-Франківської області і межує з Верховинським, Надвірнянським, Коломийським, Снятинським районами Івано-Франківщини та Вижницьким і Путильським районами Чернівецької області.

Площа району 986 км² , населення 91,1 тис. чоловік, що становить 6,5% від кількості мешканців Івано-Франківщини.

У районі одна міська, дві селищних та тридцять сім сільських рад, яким підпорядковані 48 населених пунктів. Розмістився він у Прикарпатті та у Покутсько-Буковинських Карпатах.

Через територію району впоперек хребтів протікають довші річки Черемош — 80 км (тече на південний схід), Рибниця — 54 км (бере свій початок під Буківцем у Верховинському районі і впадає у річку Прут), Пістинька — 56 км (також притока Пруту), Лючка — 24 км, та інші дрібніші річки, притоки Черемоша, Рибниці і Пістиньки.

Клімат помірно-континентальний, середня тривалість безморозного періоду 160-170 днів, середня кількість опадів 700-1100 мм. Гірські вершини в рівнинній частині сягають 300-450, а в гірській — від 700 до 1300 м над рівнем моря.

З корисних копалин є природний газ, буре вугілля, вапняки, кам’яна сіль, гончарні глини, гравій тощо.

Ґрунти на Косівщині дерново-підзолисті, лучні, глейові (в долинах річок), дерново-буроземні, гірськолучні. Майже 46 відсотків території району займають ліси (смерека, зрідка — сосна, бук, граб, дуб, береза, осика та ін.).

Широко розвинуті народні художні промисли: різьба по дереву, кераміка, ткацтво (килимарство, ліжникарство та ін.), художня вишивка, художня обробка шкіри та металу.

У районі функціонує 60 загальноосвітніх шкіл, Косівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва, районний центр дитячої творчості, дитячо-юнацька спортивна школа «Гірське орлятко», 2 музичні школи, Кутське професійно-технічне училище, розгалужена система охорони здоров’я, функціонує кілька турбаз.

Указом Президента України від 14 травня 2002 року створено Національний природний парк «Гуцульщина», площа якого становить 32271 га.

Адміністративний і культурний центр району — місто Косів.