|
Одним з наймальовничіших і найстаріших сіл Покуття є село Кобаки. Перша письмова згадка датується 1442 роком. В письмових згадках село іменується «Здвиженем», а на початку сімнадцятого століття почало носити назву Кобаки, яка збереглась і донині. В 1772 році край попав під владу Австро-Угорщини, але незважаючи на всі труднощі, передові люди села тягнулись до світла, до освіти. Спочатку грамоти кобаківчан навчали сільські дяки, а в 1818 році в селі була побудована школа, одна з перших на Покутті. Першим учителем в ній був справжній ентузіаст шкільної освіти Антон Кропильницький. У 1849 році школу добудували, вона стала двоповерховою. В село прибув ще один учитель Микола Колдуняк. Разом з Антоном Кропильницьким він зробив багато корисного для поширення освіти і культури села, а коли австрійський уряд дозволив організувати при сільських громадських урядах читальні — в Кобаках була заснована одна з перших на Покутті сільська читальня. Селяни на пожертвувані гроші купували книжки та журнали, що друкувались у Львові та Коломиї. Великою популярністю серед кобаківчан користувався журнал «Русалка Дністрова», а згодом у селі з’явився Шевченків «Кобзар»... В селі виросла молода генерація активних громадських діячів — в особах Василя Букатчука, Григорія Григорака, Дмитра Петриняка, Івана Чепіги та інших. У 1900 році в селі була заснована читальня «Просвіти», вона знаходилась у помешканні Андрія Клима. У 1907 році в Кобаках було побудовано Народний дім, куди було переведено читальню «Просвіти». У 1911 році при читальні учитель Василь Царинюк організував хор. З великим успіхом відбувся концерт та посаджено дуб з нагоди 100-річчя від дня народження відомого поета і просвітителя Маркіяна Шашкевича. Багато матеріалів про нього зібрано в домашньому музеї О. Боднарук — родички Марка Черемшини. У 1920 році селянами було вирішено збудувати приміщення нового Народного дому, у цьому їм допоміг матеріально Василь Андрука, який перебуваючи в Канаді, організував серед емігрантів збір коштів для будівництва Народного дому. Кобаківський Народний дім був одним зі найкращих на Покутті. У 1947 році в Кобаках був заснований колгосп, названий іменем письменника-земляка Марка Черемшини. При клубі почали діяти гуртки художньої самодіяльності: хоровий, інструментальний та драматичний, а сільська бібліотека стала справжнім осередком культури. Тривалий час завідуючим бібліотекою працював справжній книголюб і просвітитель Василь Ангеленюк. Кобаківська бібліотека стала однією з найкращих сільських бібліотек району і області. Після “сталінських” голодоморів Кобаківські ниви почали щедро врожаїтись. Справжні працелюби села були удостоєні високих урядових нагород, а завідуюча сільським медичним пунктом Марія Олексіївна Радиш була нагороджена Зіркою Героя праці України. В Кобаках тривалий час жили і працювали відомий українських новеліст Марко Черемшина та композитор Михайло Гайворонський — автор славнозвісної пісні «За світ встали козаченьки». В Кобаках народився і поет Дмитро Осічний — автор двох поетичних збірок. В післявоєнні роки в Кобаках було споруджено пам’ятники Марку Черемшині та Созонту Букатчуку — визначному революційному діячеві Західної України. У селі Кобаки живе і працює поет-односельчанин Володимир Григора — автор поетичних збірок та багатьох популярних пісень, музику до яких написали композитори, що народились або жили в Коломиї. Серед них — Анатолій Кос-Анатольський, Дмитро Циганков, Степан Ткачук, Євген Бондаренко та інші композитори. Своєрідною пам’яткою природи є присадибна ділянка подружжя учителів-пенсіонерів Лук’яненків, які вирощують сотні видів рослин, в тому числі рідкісних і екзотичних. У 1983 році за успіхи у виконанні завдань господарського і соціального будівництва Кобаки були нагороджені Почесною грамотою Президії Верховної Ради України. |
