|
За всю історію проведення фестивалю закарпатському Рахову пощастило приймати його втретє. 2–4 вересня 2005 року тут, в самому серці українських Карпат, проходив XV Міжнародний гуцульський фестиваль та районний фестиваль-ярмарок «Гуцульська бринза». Завдяки своєму географічному розташуванню, унікальній природі та самобутній гуцульській культурі Рахів із давнини носить назву «Гуцульський Париж». Тут найвища гора України — Говерла та всі шість вершин українських Карпат. Нині місто відоме як одне з найпопулярніших туристично-рекреаційних центрів України. В рамках фестивалю на базі Карпатського біосферного заповідника відбулася міжнародна науково-практична конференція «Екологічні та соціально-економічні аспекти збереження етнокультурної спадщини Карпат» та відкриття меморіальної дошки поету-сатирику Михайлу Бараболі у селі Ділове Рахівського району. Конференція організована Міністерством охорони навколишнього природного середовища України, Карпатським біосферним заповідником та швейцарсько-українським проектом розвитку лісового господарства Закарпаття (FORZA) за підтримки неурядових громадських організацій «Наш дім» та екологічного клубу «Карпати». На це високе наукове зібрання з’їхалися відомі науковці краю, відповідальні працівники Мінприроди, письменники, представники органів влади та громадських організацій України, Франції, Румунії, Словаччини, Польщі, Чехії, Угорщини — всього близько 200 осіб. Науково-практична конференція стала потужною преамбулою до всього святкового дійства XV Гуцульського фестивалю, розкрила не лише проблеми цього гуцульського краю, але й самобутню етнокультурну, історичну спадщину Карпат та шляхи їх збереження. Одночасно з фестивалем відбувся з’їзд Всеукраїнського товариства «Гуцульщина». Діють 13 первинних осередків в Україні, а також культурологічні організації в Румунії, Канаді, США та Великобританії. У програмі свята проводились конкурсні програми за жанрами: фольклорні, танцювальні колективи, ансамблі пісні і танцю, оркестри народних інструментів, троїсті музики, естрадні виконавці, драматичні колективи, художнє читання, виставка творів декоративно-прикладного мистецтва, конкурс кіновідеофільмів і фоторобіт. Учасники пройшли фестивальною ходою, а представники делегацій причепурили гуцульськими оберегами символічне фестивальне деревце. Чабани знесли у долину смачні наїдки — сир, вурду та бринзу, яку все частіше називають «гуцульською віагрою». Скотарство, вівчарство — основне заняття гуцульської родини. А літування на полонинах — не лише форма хазяйнування на альпійських луках, а й перевірка на витривалість для багатьох гуцулів, які не мислять свого життя-буття без полонини, вогнища та бринзи. В народі кажуть: «Вівця — то кожух, свита й душа сита». Апетитними стравами на мережаних рушниках, скатерках та килимах ґазди і ґаздині вітали господарів полонин, учасників і гостей фестивалю. Народні майстри продавали власні роботи — бочечки, гарно оздоблену кінську збрую, вишивані сорочини, ковдри, килими, вироби зі шкіри, різьблені ложки, гребінці та прикраси з бісеру. Виступи учасників оцінювало журі, до якого увійшли мистецтвознавці, провідні майстри та діячі культури України. Закривав XV Гуцульський фестиваль гала-концерт лауреатів та переможців. Фестиваль гуцулів у Рахові залишив по собі відчуття єдності великої гуцульської родини у пісні і слові, потребу жити і творити для України, для кожної родини. Як кажуть гуцули: «Будьмо моцні, єк цвики в плоті, тримаймоси купи, єк смола дратви, і шануймоси, бо, бігме, ми того варті!». |
