Маланка

Щоб багато і щасливо прожити новий рік, на Західній Україні прийнято молитися і маланкувати. Вечір під Старий Новий рік (13 січня) називають «другою колядою», або «щедрим вечором». «Щедрим» його вважають через те, що до вечері під Новий рік подають більше м’ясних страв, яких не вживають на Свят-вечір.
Зазвичай маланкування розпочинається з появою першої зорі. Маланка зі свитою не оминає жодної хати. Біля кожної співає щедрівку, вітає господарів з Новим роком та бажає їм усіляких гараздів. Головними персонажами класичної Маланки є Дід і Баба, Молодий та Молода, вінчальні Батько й Матка, Ведмідь, Смерть, Дідько (Чорт), Коваль, Гуцул, Циган і Циганка, Турок, Пан та Пані, Жид і Солдат (москаль). Найбільше веселять народ Чорти: кидають перехожих у сніг, лякають дітей, жартують з дівчат.
Маланка колядує до ранку. Уранці на Новий рік (день, присвячений Василію Великому), маланкувальники ходять посівати: зайшовши до хати, сиплють зерном і приказують:

Сію, сію, посіваю,
З Новим роком всіх вітаю!

Господарі завжди раді таким гостям, бо вважається, що коли на Новий рік першим до хати увійде хлопець, та ще й засіє, то в домі увесь рік буде панувати добробут, щастя й радість.

Фотографії гуцульської Маланки з села Пістинь в Косові на майдані Незалежності.