Фестиваль «Великдень у Космачі»

На фестивалі «Етноеволюція. Великдень у Космачі», що проходив в 2007-му році, туристи мали можливість спостерігати справжнє Гуцульське весілля. Ці фотографії публікувалися в деяких виданнях. Але життя багатогранне. День змінює ніч, ніч змінює день. Цього року приїзжі могли спостерігати, як під час фестивалю по селу рухалася похоронна процесія.

Смерть не зважає на фестиваль, вона нагадує про себе повсякчас. Одночасне сприйняття різноманітних фестивальних заходів з пересуванням по селу похоронної процесії наштовхнуло мене на роздуми про швидкоплинність часу, та марність багатьох людських прагнень та сподівань. Але смерть є невід’ємною складовою людського життя.

З переказів старих гуцулів я зміг довідатися, що смерть старої людини на Гуцульщині ніколи не сприймалася як трагічна подія тому, що це абсолютно природньо. Гуцульська приказка про померлих каже: «Вони там, де царює справедливість; ми ж там, де править негода». При вартуванні над покійником досить часто молодь грала в ігри, наприклад в гру “лопатка”.

Взагалі це тема для окремої розповіді. Зазначу лише, що подібне ставлення до смерті властиво багатьом народам та етносам, які зберегли в собі риси архаїчного світосприйняття. Гуцули, безперечно, є одним з таких етносів.