У горах Карпатах

Слово до Читача:

Хоч не маю певності, чи будеш читати ці, для Тебе написані оповідання, то все ж таки називаю Тебе «читачем», бо знаю, що любиш читати книжечки — читаєш їх… Але не свої, чужі, не нашою, а чужою мовою написані; книжечок, написаних мовою твоєго батька, не читаєш…

Так якось дивно й неприродно склалось, що в Тебе зродилась думка: гарне й цікаве чуже, не наше, тому волієш чужу, не нашу книжку читати.

Щоби полюбити мову українську, мову батьків, треба її знати й говорити нею, щоби полюбити українське друковане слово, треба читати українські книжки… Може оця книжечка, якщо візьмеш її в руки, поцікавишся нею і перечитаєш її, заохотить Тебе читати ще й Другі українські книжки.

Оповідання в цій книжечці написані приступною, зрозумілою Тобі мовою — є в них і дещо, що може зацікавити Тебе. В них описані наші гори Карпати, їх багата й чудова природа та їх краса, що їй рівної не найти в світі.

Та наша Гуцулыцина — частина високого, зеленого, лісистого Бескиду; наші гуцули, мешканці того Бескиду — гуцульське плем’я, частина великого українського народу — гуцули, діти прекрасної Карпатської природи.

Гуцули діти природи.., тієї природи, що сам Бог її сотворив, верхи гір до хмар підніс, гори темними лісами покрив, їх звірями наповнив, пташкам наказав співати, світ звеселяти, бистрим потокам шуміти, рибкам у них гуляти, — полонини покрив буйними травами для овечок і коровок, луки засіяв запашними чічками-квіточками, і все це подарував нашим гуцулам…

А гуцули, люблячи і прославляючи Творця гір і їх красу, любили всім серцем ту природу, подаровану їм Богом — у тій природі бачили на кожному кроці, на кожному місці, велич Господа, Його доброту й щедрість…

Природа й любов до неї ушляхотнювала й ублагороднювала душі й серця наших гуцулів, тому вони не в одному різнились від других племен нашого українського народу. Направду, тільки той, хто пізнав прекрасну природу нашої України, любить її — він справжній український патріот.

Нема в світі ціннішої книги понад ту книгу, що її нам Господь дав — книгу природи.

А Ти, молодий чоловіче, не знаєш тієї книги, не хочеш і не вмієш її читати так, як її читали наші гуцули. В Тебе природа — телевізія, радіо, кіно, розвага… Усе те, що відриває від природи й її Творця, що вносить в твою душу розлад і вияловлює її, що гноїть і заморожує серце, що розбуджує найнижчі інстинкти й залишає жахливі спустошення в душі…

А наші гуцули — діти природи, можуть не в одному присвічувати нам прикладами: любов’ю до свого й нехіттю і відразою до чужого, ненавистю до ворога, що посягав і посягає по наше, сміливістю, відвагою, непокірністю і неподатністю супроти ворога, певністю себе й своєї сили, почуттям своєї людської і національної гідности й гордощів, характерністю і свободолюбністю, людяністю і укладністю, ба й лицарством і геройством. У всіх боях України з ворогами на першому місці були завжди наші гуцули…

Оповідання в цій книжечці — це не видумка, а правда — те, що колись було й діялось і те, що переповідали собі гуцули. Як казала стара гуцулка:

Сидит потє (пташка) на воротє (на воротах, на брамі).
На вітер си здуло… (надулась — прочуває вітер).
Я бих це не повістувала (не оповідала),
Єк би так не було…

Гуцульська говірка — диялект дещо відмінна від української літературної мови, але ж не так, щоб її не зрозуміти…

У других народів бувають диялекти, що їх люди одної нації зовсім не розуміють…

Ще раз звертаюсь до Тебе, молодий читачу, візьми цю книжечку в руки й перечитай її з такою любов’ю, з якою до Тебе вона написана — може не пожалуєш часу й труду. — Старші теж можуть з зацікавленням перечитати ці оповідання, ще й другим переповісти їх…

М. Ломацький

Автор:

Михайло Ломацький.

Упорядник:

Адріан Алиськевич.

Видавництво:

Косів: «Писаний Камінь», 2018. — 190 с.

Редагування, комп’ютерні набір, верстка і дизайн Михайла Городенка.

• ← До 100-річчя Монастирської Церкви Різдва Івана Хрестителя
• Вся література