|
Легенд у Карпатах безліч. І не одна з них про шовкову косицю, тобто про шовкову квітку. Так називають гуцули дивний витвір природи, знаний ще як білотка альпійська, або едельвейс. Легенди народжуються в серцях красивих душею людей. І самі перероджують людей, збагачують їх новою красою. А люди вміли бачити красу навіть тоді, коли життя веліло їм думати найперше не про голубінь неба, а про дах під небом, не про велич природи, а про своє безсилля перед нею. Сіяли сини Карпат жорсткий овес на важкій гірській землі, а звисока, з кам’яних неприступних урвищ, світила їм ніжна шовкова косиця ніжність, що зросла там, куди відтята дорога слабодухим. Тільки сміливець міг принести коханій дівчині квітку. Міг принести, а міг і загинути. Але той, хто життям ризикуючи в ім’я любові, приніс шовкову косицю, той зможе захистити свою любов, той вартий любові. Переказують, ніби так колись одружувалися гуцульські легіні. Так чи не так, а росте в горах Карпатах шовкова косиця дивна і рідкісна квітка. І нині, коли люди мають вдосталь снаги й часу, щоб задивлятись у голубінь неба над головою і незбагненну велич природи, сміливці можуть побачити ніжно-білу квітку едельвейса без того, щоб витримувати іспит любові. Просто з жадання відчути дихання природи зблизька, глянути в очі природі на самоті з нею. |