|
Повертаючись додому, я подумки в душі наспівував невмирущі і вічно-юні «Червону руту», «Водограй», «Пісня буде поміж нас». Але мої роздуми перебив водій, бо ввімкнув російськомовну попсу, яка “бамкала” аж до Косова. Особисто я не проти, щоб, деколи послухати гарну російську пісню. Але інколи стає моторошно, що вже на якому році незалежності нашої держави і далі зневажається рідна мова, пісня, культура. На кожному кроці запанувала російськомовна попса. Вона повсюди: в барах, кафе, кав’ярнях, на ринках, навіть на весіллях і дискотеках. Але ж ми, українці, маємо багатющу пісенну культуру — близько півмільйона пісень на різну тематику, а скільки цікавих традицій, звичаїв! А як часто забуваємо про це. Хтось, очевидно, зацікавлений в тому, щоб ми були матеріально й духовно бідні. Так намагаються принижувати нашу культурну спадщину, щоб ми цурались її. Де наша національна свідомість і гордість? Дивує, що живеш в своїй державі, а нечасто чуєш по радіо і телебаченню, і в тих же автобусах пісні у талановитому виконанні істинних українських співаків Олександра Пономарьова, Оксани Білозір, Алли Кудлай, Василя Зінкевича, Івана Поповича, Лілії Сандулеси, Іво Бобула, Берегині української народної пісні Ніни Матвієнко, світлої пам’яті Раїси Кириченко, Назарія Яремчука. Хтось може зауважити, що Україна, як незалежна держава, ще досить молода. Але ж, образно кажучи, це вже мала б бути духовно багата, самобутня Дівчина, адже сягає роками свого повноліття. Добре, що команда Президента почала, задумуватись над питанням української культури і духовності. Вже є певні зрушення. Серіали, що транслюються по телебаченню, почали озвучувати нашою рідною мовою. Інші фільми супроводжуються українськими субтитрами. Можливо, комусь це не до вподоби, а я особисто цей крок схвалюю. Либонь, всі ми були зворушені телепередачею «Наше Різдво», що відбувалась під патронатом Президента України. Кого з нас не зачарували прадавні, такі світлі наші колядки, у виконанні провідних художніх колективів і окремих співаків України. Не в одного з нас зволожились очі, коли побачили на екрані, що разом з усіма колядував сам Президент. Отже, як захочемо, забажаємо, то можемо дати відсіч чужинецькій культурі. А поки що миримось з тим, що так часто блимає на екрані розрекламований псевдо-співак Андрій Данилко в комедійному образі дивакуватої “Сердючки”. Не знаю як вас, а мене його “суржик” коробить. Серце крається і болить душа від того, як він паскудить нашу співучу, солов’їну мову, принижує національну гідність. Не кожен з нас задумується над метою, яку поставили собі організатори розрекламованої телепрограми «Шанс». Вони начебто зацікавлені давати дорогу на велику сцену обдарованим молодим талантам України. А що виходить насправді? З добрими задумами і мріями йдуть на майдан чимало хлопців і дівчат — щирих прихильників рідної пісні, а потрапивши “щасливо” до студії — там їх затято “обробляють”, в кінцевому результаті вони змушені виконувати пісні російських авторів. Російськомовні олігархи потужно і цілеспрямовано здійснюють русифікований тиск. За рахунок масової російської культури, яка проникла в наше життя, з України викачують мільйони доларів. З повагою думаю про старше покоління наших краян. Жило воно в голоді і холоді, але духовне життя було багатим, а національне життя змістовним, патріотичним. Нині йде гонитва за матеріальними благами. Тому-то в мене крається серце і болить душа, чи пробудиться наша національна свідомість і гордість? |
