|
З Кременця Тернопільської області Геннадій Малявський приїхав на Гуцульщину і полюбив її, про що свідчать його картини-краєвиди. Він прагнув віддати шану Велетням української культури і створив оригінальну роботу в портретному жанрі. Залежно від ракурсу споглядання, в одній картині можна побачити портрети трьох діячів української культури. Підходячи зліва, бачимо Івана Франка, посередині — Тараса Шевченка, а справа — Лесю Українку. В 1901 році на околицях Косова жителі зустрічали Івана Франка (портрет очевидця Миколи Юсипчука, картина «Місця «Старих млинів»). За рекомендацією Володимира Гнатюка, Іван Франко їде в с. Криворівню, і там проводить літній відпочинок (1901–1914 рр., за винятком 1905 і 1908 рр.). Є згадка, що Франко тоді лікувався в Одесі (картина «Будинок в Одесі», де лікувався). Завдячуючи І. Франкові, село Криворівня увійшло в історію української літератури (картини «Хата Параски Хорук» (куди ходив на традиційний бануш), «Дорога по гриби», «Дорога на Писаний камінь»). У Криворівні письменник не тільки відпочивав, а й написав ряд літературних творів: «Терен у нозі», «У кузні», повість «Великий Шум» та інші. В липні 1901 року Леся Українка відпочивала в Карпатах у Буркуті. З Чернівців, де гостювала в Ольги Кобилянської, поїхала з Климентом Квіткою до Вижниці. Зупинившись у Вижниці, в Анни Москви, декілька днів ходила до Черемошу (картина «Хата Анни Москви», «Черемош у Вижниці»). Потім поїхала в Кути, Старий Косів і гостювала у резиденції священика, де приймали багатьох діячів української культури (картина «Резиденція Старий Косів»). Далі простяглась дорога в с. Яворів. Тут відвідала родину священика Окуневського, мала цікаві захоплюючі зустрічі з піаністкою Ольгою Окуневською, ученицею Миколи Лисенка (картина «Село Яворів»). Наступна зупинка була в с. Криворівні, де перебував Іван Франко. Звідси понад Чорним Черемошем дісталася до Буркута. В Буркуті поетеса лікувалась і працювала над творами «Одержима», «В Пущі», написала кілька поезій, в яких висловлює своє захоплення красою гуцульського краю: «Чому я не можу злинути у гору», коломийки «Ой, здається — не журюся», «Ой піду я в бір темненький» (картина «Лесина дорога в Буркут»). В 1846 році у Кременці і Почаєві побував Тарас Шевченко. Малював там акварельні картини і записував народні пісні, а почуті розповіді про гайдамацький рух поклав в основу повісті «Варнак». Цікавився гімназією і місцем у Кременці, і про це написав у повісті «Художник» (картини «Почаївська Лавра» — пам’ятка архітектури XVIII–XIX ст., «Собор святого Миколая у Кременці» — пам’ятка архітектури XIX ст. Гора Болаліцей»). |
