ХІХ Міжнародний гуцульський фестиваль

Фестивальна Косівщина співала, а гори слухали

У шумі потоків гірської Рибниці, у шелесті вершин зелених гір, у подиху карпатського вітру, у розмаїтті кольорів гуцульського краю – нещодавно на Косівщині відбувся ХІХ Міжнародний гуцульський фестиваль, у якому взяло участь багато українських ґаздів і ґаздинь, панів і панянок, шанованих гостей з різних куточків України і з-за кордону.

Протягом 27–28 серпня на косівській землі провели низку цікавих і змістовних заходів, розпочинаючи від наукових конференцій і закінчуючи майстер-класами, виставками і концертами. Та основні дійства відбулися у неділю, на свято Пресвятої Богородиці, яка благословила з неба на добру долю усіх учасників фестивалю ясним сонцем і чудовим святковим настроєм.

Цього дня в’їзд до нашого мальовничого містечка з усіх сторін заблокували патрульні машини, оперативно демонструючи впертим водіям гучне «заборонено». Тож не залишалося нічого більше, як паркувати свої автівки будь-де, доки була можливість. Адже такого масштабного свята жителі району вже давненько не пригадують, а проґавити його цьогоріч – дозволити собі аж ніяк не могли. Всіх вабили забавні гуцульські пісні, які доносилися з боку гімназії-інтернату. Саме сюди вже з самого ранку з’їжджалися конкурсанти, які готувалися до урочистої ходи. Організатори і волонтери з хвилюванням бігали від краю – до краю, зустрічаючи гостей, пояснюючи, куди йти і що робити, щоб усе було, як годиться, до ладу і на найвищому рівні. Самі ж фестивальники (за деякими даними їх було близько 2000), і дорослі, і малі, проводили репетиції – співали свої місцеві пісні, танцювали і веселились, бо попереду на них чекали жанрові конкурси і святкові концерти, а ще – велика, жвава і нетерпляча глядацька аудиторія.

Йдучи вздовж колони учасників, в око впадали і усміхнені обличчя людей, і різноманітні різнобарвні вишиванки, сорочки, кептарі, запаски, кольорові віночки, і гарно оформлені композиції, а ще – прапорці і таблички, які символізували і представляли ту місцевість, звідки до нас приїхали. А гостей, і справді, було багато: і з зарубіжжя – Польщі, Естонії, Хорватії, Молдови, Румунії, Росії, США, Канади, з сусідніх – Львівщини, Тернопільщини, Закарпаття, Буковини, а також з Київщини, Луганщини, Одещини та інших регіонів України. Нарешті всі охочі, особливо українські діаспори, поважаючи косівчан і шануючи велику українську традицію – щорічний Гуцульський фестиваль, відвідали славнозвісні гуцульські простори, які відомі не лише своїми промислами, звичаями й талантами, а й щирою гостинністю і доброзичливістю.

Підняті до голубого неба трембіти сповіщали гучною мелодією, що ХІХ Міжнародний гуцульський фестиваль, який цьогоріч прийняла на своїх теренах мальовнича Косівщина, розпочато. Спільною святковою ходою, з піснями і музикою, іноді, тримаючись за руки, велика юрба учасників попрямувала до майдану Незалежності, де й відбулося урочисте відкриття. Тут вже зібралося чимало шанувальників українського фольклору, багато молоді, біля трибуни, яку напередодні прикрасили різнобарвними килимами, вже чекали поважні гості – голова Івано-Франківської ОДА М.Вишиванюк, голова обласної ради О.Сич, заступник міністра культури і туризму України Я.Арсірій, депутат Верховної Ради В.Чуднов, голова Косівської РДА Я.Шинкарук, голова районної ради А.Клуб, міський голова М.Фокшей, а також представник Республіки Польща Кшиштоф Федорчик, голова Всеукраїнського товариства «Гуцульщина» Д.Ватаманюк, духівництво та інші, які з вітальними побажаннями звернулися до присутніх.

Відкрив фестиваль голова Косівського районного товариства «Гуцульщина» Василь Шкурган, який привітав учасників фестивалю гарно по-гуцульськи, прадавньою, дідівською мовою не одного покоління. Згодом підняли Державний прапор і прапор Всеукраїнського товариства «Гуцульщина». Серед гостей на свято завітав і «Олекса Довбуш» — О.Биструшкін, який разом із юнаками-опришками затанцював традиційний чоловічий танець – аркан. А вогонь фестивалю передав найстаршому опришку директор Яворівської школи, заслужений вчитель України Петро Лосюк.

А як на фестивалі без української пісні? Її подарували приїжджим гостям косівські заслужені діячі культури, аматорські вокально-інструментальні, танцювальні колективи.

Також на майдані можна було купити на згадку пам’ятні сувеніри з глини чи дерева, вишивану бісером чи нитками сорочку, постоли чи запаску, поласувати смачними стравами – банушем чи варениками, будзом чи борщем, скуштувати карпатської «медовухи», покататися на бричці, оглянути виставки тощо. Кожному найшлося щось «до смаку», бо серед сотні-тисячі усього гуцульського, гадаю, не було такої людини, яка нічого б для себе не придбала і не повезла додому «кусочок» гуцульського колориту, косівського життя. Серед видатних косівських майстрів і майстринь свої роботи представляли і талановиті митці з сусідніх районів і інших регіонів України. Тож фестиваль на Косівщині зібрав чимало талановитих українців, згуртував у єдине ціле гуцульську скарбницю – культуру і мистецтво, об’єднав українців у велику дружну родину. Потрібно подякувати усім, хто допоміг організувати це грандіозне свято, зумів відтворити справжню гуцульську сутність протягом двох фестивальних днів.

Що ж до конкурсів, то їх учасники представили у різних жанрах. І всі заслуговували на найвищі нагороди та похвали, тож і переможців було багато.

Серед них у жанрі фольклорно-етнографічному гран-прі отримав народний аматорський фольклорно-етнографічний колектив «Шовкова косиця» Надвірнянського Будинку культури, а І місце — народний аматорський фольклорно-етнографічний ансамбль «Осіннє золото» м. Косова. У хореографічному мистецтві: гран-прі — народний аматорський танцювальний колектив «Горянка» Надвірнянського Будинку культури, І місце — народний аматорський танцювальний родинний колектив Ілюків і Ванджураків с. Віпче Верховинського району. У музичному жанрі: гран-прі — народний аматорський оркестр народних інструментів с. Замагори Верховинського району, І місце розділили Юрій Нагірняк – соліст-інструменталіст БК с. Довгопілля Путильського району та оркестр народних інструментів «Мелодія гір» Будинку культури смт. Яблунова.

У театральному мистецтві: гран-прі — народний аматорський театр м. Вижниці, І місце — аматорський драматичний колектив с. Черганівки та Ірина Радиш – аматор художньо-поетичного слова с. Рожнова. У пісенному жанрі І місце між собою розділили народний аматорський хор «Просвіта» м. Бережани Тернопільської області, вокальний ансамбль «Сонячна струна» Косівської ДШМ, аматорський вокальний ансамбль «Гуцульські дівчата» РБК с-ща Верховини. У естрадному жанрі: гран-прі – Мар’яна Лазарович з с. Баня-Березова, а І місце – Ганна Спасюк з Рахівського району Закарпатської області. У відео мистецтві: гран-прі – Зеновій Гаркус з м. Косова, І місце – Василь Нагірний з м. Коломиї. У фотомистецтві: гран-прі – Богдан Штундер з м. Косова, І місце – фотостудія «Трембіта» Надвірнянського БК. У гуцульському декоративно-ужитковому та образотворчому мистецтві гран-прі присудили Петрові Корпанюку (художня обробка дерева) з с. Вербовця, а І місце – Марії Курик (художня кераміка) з м. Коломиї.

ХІХ Міжнародний фестиваль на Косівщині відбувся, є що розповісти і згадати, заохотити тих, хто цього року не зміг потрапити на таке велике українське свято, завітати наступного року на землі Верховинського району. А вже ХХ Міжнародний гуцульський фестиваль далі помандрує стежинами Гуцульщини, даруючи людям відчуття справжнього українського духу, сили, волі, душевної гармонії і, звичайно, простого людського відпочинку.

Фестивальну естафету передали сусідньому Верховинському району, адже саме там у 1991 році, у селі Верхній Ясенів, присілку Запідне, відбувся перший Гуцульський фестиваль.

• ← XVIII Міжнародний гуцульський фестиваль
• ХХ Міжнародний гуцульський фестиваль →
• Всі гуцульські фестивалі