Гуцульське плем’я

Гуцульське плем’я — це невід’ємна вітка українського народу — антропологічно належать гуцули до динарського типу: високий зріст, округла голова, волосся і очі темні. Від сусідів відрізнялись передусім мальовничою ношею, а ще більше вдачею, способом життя, звичаями, обрядами й говіркою.

Головним заняттям гуцулів були колись мисливство й риболовство, пізніше скотарство, годівля і випас худоби.

Майже всю свою “маржинку” виганяв гуцул весною на полонину. Там “ґаздою” був “ватаг”, а його помічниками були пастухи овець — вівчарі, — доглядачі великого скоту “бовгарі”, “гайдеї”, коней “стадарі”, до порядків у стаї був “спузар”. В затишному місці полонини було “стоїще” зі “стаєю” і загородою для худоби, довколо загорожі були “застайки” для нічлігу вівчарів.

Стая збудована з круглого дерева, покрита коленими дошками — вікон у стаї звичайно не було, не було й повали, лише “подра” — на середині стаї вічний вогонь, ватра, що горіла від весни до осені. У стаї піддаше, ватерник і кліть-комора, переховок усього, що потрібне на полонині.

Молоко від корів і овець зливано в бочку “путину” — з молока робили сир, “будз” і бриндзю — бриндзю “набивано” в “бербениці”.

Гуцули жили в селах, де мали свої “посидки” — хати з господарськими будівлями — “ґражди”. Сусід від сусіда жили далеко.

Гуцульська хата збудована з коленого, вигибльованого дерева, покрита дошками-драницями, ґонтами, просторі сіни — “хороми” й дві мешкальні кімнати, при них комори — “кліті” або “гамбарі” на переховок одягу й харчів. Були ще й за хатою кліті, а дальше стайні — “колешні” для худоби й овець. Довкола посидку була звичайно висока огорожа з піддашем на господарське приладдя і знаряддя.

Кімнати не були білені вапном, а миті. “Лавиці” застелені ліжниками, столи скатертями. Гуцульські хати-кімнати відзначались незвичайною чистотою і всякими прикрасами. Було багато мистецької різьби — столи й стільці були різьблені, як і вся дерев’яна посуда — миски, ложки, коновочки й бочілки, ракви, мисники-шафки, а передовсім скрині. Великим мистецтвом різьби відзначались свічники, трійці і хрести. Був завжди в кімнаті різьблений сволок, на якому був і різьблений хрест. Взагалі різьба стояла на Гуцульщині дуже високо й була цінена за велике мистецтво.

Різьблено не лише в дереві, але й у міді і мосяжі. Розповсюджене було на Гуцульщині і гончарство та кахлярство.

Знані були на весь світ і цінені за мистецтво гуцульські писанки й вишивки. Дещо з гуцульського мистецтва зібрано було в Покутському музею в Коломиї, в музею Дідушицьких у Львові, в Науковому Товаристві Шевченка й Українському національному музею у Львові.

Поляки збудували були в Жаб’ю-Їльці величаве приміщення для Гуцульського музею, але це було перед другою світовою війною і не знати, що сталось з тим музеєм. Великої вартости стародавні гуцульські речі зібрав був жид, Гертнер, у Жаб’ю-Слупейці.

Що сталось з ними, теж не знати…


На замітку Гуцульські хати-кімнати відзначались незвичайною чистотою і всякими прикрасами. Було багато мистецької різьби — столи й стільці були різьблені, як і вся дерев’яна посуда — миски, ложки, коновочки й бочілки, ракви, мисники-шафки, а передовсім скрині.
Література Про гуцулів і Гуцульщину. Гуцульський світ.
Косів, Гуцульщина та Карпати
Населені пункти
KosivArtНаселені пунктиГуцульщина ‹ Гуцульське плем’я
ENG УКР
 
 
© 2004—2017 KosivArt