|
От і починається карнавал зимових свят, і одним із найближчих є парубоцьке — Андрія-Калити. Відбувається воно у ніч з 12 на 13 грудня за новим стилем і приносить комусь багато радості, комусь — кохання, іншим — шкоду і збитки. Калита — це великий корж із білого тіста, символ нового Сонця, бога-предка, бога шлюбу. Печуть його всі дівчата, скільки б їх не було. Але секрет у тому, що кожна місить свій маленький шматочок тіста, замовляючи на нього коханого хлопця. Потім вони скидають ці шматочки в одну діжу і по черзі вимішують, при чому роблять це за певною послідовністю: від найстаршої до наймолодшої. В корж добавляють мед, оздоблюють сухими вишнями і родзинками. Для того, щоб підвішувати калиту, всередині роблять дірку. Коли калач запечеться, дівчата готують домівку до зустрічі хлопців — прибирають, готують страви і, головне, — ховають «нове Сонце». Хлопці заходять у дім, тримаючись правицею за праве плече передового. Потім хлопці і дівчата вклоняються одне одному і сідають вечеряти.. Страви обов’язково пісні, але все-таки різноманітні: голубці з пшоном і гречаною кашею, вареники з капустою, вишнями, киселиця, узвар, пиріжки, пампушки, капуста з грибами та рибою і т.д. Горілку в цей вечір не вживають. Гуляння супроводжуються дівочим співом про кохання. Калита для людей — ніби щось святе. Тому коли парубки під’їжджають до неї на коцюбі, щоб «причаститись», ніхто не сміється. Інакше можуть зняти зі змагань. Того, хто не може вкусити калиту, змащують сажею і поливають водою. А переможцю його дівчина дарує поцілунок, і цим дає згоду вийти за нього заміж. Свято Андрія — це єдиний день у році, коли хлопцям дозволено робити шкоду людям. Парубки розбирають господарські будівлі, ставлять під вікнами гарбузи зі свічками, ховають ворота і собачі будки, перевертають вбиральні, ламають паркани. В селі й не здивуєшся, якщо побачиш воза на хаті. На перший погляд, це жорстоко, але, я думаю, раз у рік такі божевільні розваги можна собі дозволити. Відомо, що в цю ніч всі дівчата морочать собі голову, як то наворожити для себе хорошого хлопця. Ось лише деяка частина тих фантазій, які колись придумали українські представниці прекрасної частини людства. Ворожіння на балабушках. Дівчата печуть невеликі круглі тістечка із білого борошна. Носять воду для випічки обов’язково з криниці, але не відрами чи горнятками, а... ротом. Треба нести так, щоб хлопці не бачили. А юнаки, в свою чергу, часто веселяться, організовуючи варту біля кожної криниці. Ото вже сміху тоді буває! Коли тістечка спеклися, дівчата їх позначають, щоб можна було зрозуміти, де чиє. Тоді впускають у дім голодного кота, який і вирішує їхню долю: котра першою вийде заміж. Якщо кіт відкусив лише шматочок балабушки, то буде дівчина самотньою довго. Ворожіння на книзі. Ставлять питання, беруть книгу, загадують номер сторінки, рядка (до 3-х разів) і читають відповідь. Кажуть, що найліпше ворожити на творах сучасних українських письменників. Як наші предки визначали, коли дівчина вийде заміж? За допомогою обручки. її підвішували на волосині тієї юнки, яка хотіла знати відповідь на це запитання. Опускали перстень у склянку, наполовину заповнену водою, чомусь тричі стукали об дно. Потім піднімали до країв посудини і рахували, скільки разів обручка, обертаючись, стукала по склянці. Ворожили колись і на трьох однакових тарілках. Під кожну з них дівчата клали обручку, носовичок або копійку. Тоді й дізнавались, чому вийдуть заміж — з кохання, примусу чи розрахунку. Додумались навіть ворожити на сон. Для цього треба поставити під ліжко склянку з водою, а на неї — олівець. Тоді, за задумом, вночі має приснитись, начебто дівчину ведуть через міст. Найголовніше — не спати безпробудно і придивитись до того, хто веде. Також для викликання віщого сну дівчата кладуть під подушку дзеркальце — прохід думок у потойбічний світ. Насправді, не лише українці ворожать у ніч на Андрія. Наші слов’янські сусіди теж щиро вірять у здатність цього святого пов’язувати закохані серця. Вважають це свято початком циклу Різдвяних свят, тому, як і ми, мають свої фантастично-магічні обряди. Але хіба хтось може зрівнятись із вигадливістю українців?! Тому в нас період Новорічних свят набагато яскравіший. Тож будьмо раді, гордімося за багатство нашої культури і веселімось! |
