Перечитав в котрий раз
"Саботажника" i захотiлося спитати: а треба вам безсмертя? а що ви чекаете вiд нього?. Звичайно книжку би вам прочитати спочатку (хоча би проповiдь Прачера, як мiнiмум), але там в книжцi багато букОв (сторiнок 100), не всякий .. цiлих! 100 сторiнок!! :-(((.
Все таки цiкаво- а що б ви робили з негадано звалившимся на вас вiчним життям?
По-перше, дякую за рекомендацію: книжку з задоволенням прочитав.
Давно нічого не читаю, а це - несподівано і доречно!
Щоб я робив з негадано звалившимся на мене вічним життям?
Зараз я не можу пригадати, чи хтось мене розпитував про те, чи хочу я народжуватися - народили і все.
І в ніякий момент часу я не знав і не знаю до тепер скільки мені відміряно.
Поки був молодий і веселий думав, що років 250 - 350 мені мало би стати.
Але з часом зрозумів, що комусь достатньо і 33-х років, а комусь не хватить і всієї вічності.
Як казали в одному фільмі: "Не важливо коли. Важливо - як."
Кажучи по суті: час - це не той орієнтир, який треба брати до уваги в першу чергу.
А говорячи більш зрозуміло: безсмертя і вічне життя - не одне і те ж.
При тому безсмертя не може гарантувати вічного життя, в той самий час, як вічне життя - гарантує безсмертя.