Косів: форум міста та району
14:40, 28 Березня 2024 *
Ласкаво просимо, Гість. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтеся.
Увійти
 
 
   Початок   Допомога Пошук Увійти Реєстрація WAP  
Сторінок: 1 ... 7 8 [9] 10 |   Вниз
  Друк  
Автор Тема: Хто має якісь віршики? Їх сюди!  (Прочитано 137757 раз)
Тарас Пасимок
Мол. модератор


Репутація: 49
Offline

Повідомлень: 2572


« Відповідь #120 : 10:53, 16 Серпня 2011 »

А ти – як ти. Тобі не з ними йти.
І хай кусають лікті пси,
Весь ненаситний соціум хай біситься і ниє.
Хай давиться великими шматочками краси
І п’є хай пафос кислий – глянцеві помиї.

Мільярди слів ховають наготу,
В якій колись жила душа.
Переселили в небо. Там не заважає.
Задерла гордість голову і шансу
Не бачить, ідіотка, оминає!..

І кожне тіло, кожен манекен
(бо всі живуть, а мало хто – живий)
Шукає хоч якусь поживу на вечерю.
А може поведеться хтось? Ану ж як вийде?
Позачиняйте в душах на ніч двері,

В переселенцях з-під вагітних хмар.
А совість – їхні голоси…
Хоча, до біса манекенам совість??
В очах нікчемних в’їдливих лисиць
Тепло і посмішка, і ласка – примусові.

А ти – як ти. Тобі не з ними йти.
Готуйся: ще не раз впадеш
І ненаситний соціум від сміху зарегоче.
Хай захлиснеться! Чуєш, вірно йдеш!
Ти так, як всі, закінчити не хочеш.

Не хочеш пити дорогих помий,
Достатньо чистої води.
І дикий голод не зробив ще з тебе звіра.
Душа ще в тобі, не стидайся, йди!
Тебе веде твоя незмінна віра!

© Христя Панчак
Тарас Пасимок
Мол. модератор


Репутація: 49
Offline

Повідомлень: 2572


« Відповідь #121 : 23:42, 03 Вересня 2011 »

Косів!
Скільки років розділя широкий світ,
Твій простір манить досі.
Стежками в плай спокуса носить душу в досвіт.
Край! Гірських висот!
Я заповняю звуком цим! Десь там!
Глибоко танцює дим. Під гітару у вогня,
Кращі спогади життя. І так у ряд,
Полуботками блукаєм по болотах як по нотах.
Косівська рота! Міцність дуба - гострота долота!
Трима щита ізза кожного поворота.
Мафія "Гуцул", Опа! Пацанчик сила від ноги до лоба!
А що сказати за дівчат? - Карпат порода!
Врода зносить з ніг як вітри в походах!
Приспів!
Косів....Без напрягу вдихаємо Карпатів тягу, ще раз кажу ми...
Косів....Рідний край назвемо рай! На весь голос музико грай, так там завжди кайф!

Ейоу)! Поринаюсь в чорно білі фото знов!
Школа номер два й один! Де за партою я рахував,
Скільки ще годин до волі вулиць міста?!
Знаю вже не той та я не зрікся!
Нехай дороги всі ведуть у Рим, я римуватиму про Косів.
Береги що повінь носять. Одне одному заглянем в очі,
І може дощ до ніг промочить! Та якщо разом ніч просидим на порозі.
Наше місто - ще зустрінимся на розі. Агоу! Брітчіку ті куда?
Поки не вечір по сто грам а там... На плечі буци кайфанем на гуці,
Над вогнем у дружнім крузі, цьом подрузі,.... чому сум?
Бо мусів си їхати вдаль від хати. Зате бехмежно радий!
Маю скарб що не купити не продати за карати.
Карпати. Косів. Гуцульщина наш край!
Навіки будемо шанувати!

Косів (2)

Рідне місто! Прийми рушник я вишив тобі пісню!
Знаю сьомий рік пішов, тут вибачатись пізно!
Та скільки б горизонтів не розвідав би,
Без тебе мені тісно. Соррі втік буває різно.
Звісно! Хліб що на дорогу взяв вже спліснів.
Зеркальні стіни вкриті небом.
Так, твій пейзаж в моїх ескізах теж не дійсний.
Зате у снах ти і я. Наші спогади - безцінне тісто!
Досипати муки замружим очі. Чуєш гук? ..зпідгірря звуки.
Дух водограю щоліта компенсує працьовитого народу муки.
Гори простягнули руки тут нам до хмар сердець відчути стукіт!
Де мов птахи! Так звично споглядати понад червоно шиферні дахи.
Де вкотрий вечір протирати на площі незалежній лавками штани.
Під гітару літри пива , мов незалежні ми! Кому закинути зраненька поплавки,
Кому на стадіоні з вітром по газоні, чи збоку вболівати за голи.
Кому на Пласт, лісами через гірські хребти.
Мандрівка -вперше пройдені стежки.
Край описаний віршами - наші списані листи.
Гуцульщина мистецтво знами! Тут закохані в культуру ми!
І хоч асвальт дощами наповняє ями, в зливу місто промиває наші рани!
Хай сум стече на радість! Бо тими вже не станем.
Лишень на місці залишились стіни між якими виростали ми роками.
Нове покоління! А нас досить пір так манить!
Розбіглись розлитілись наче зірване намисто,
Але світ ніяк нас не обманить.
Рахуєм дні, рахуєм ночі до повторного приїзду.
Що єднає? Гей! Нас єднає наше місто!

Славік Солтис
Тарас Пасимок
Мол. модератор


Репутація: 49
Offline

Повідомлень: 2572


« Відповідь #122 : 18:50, 09 Вересня 2011 »

Мова Богів (моя збірка) в пдф - поезії та прози за 2007 рік

Кому раптом цікаво лінк
Синиця
синьоока пташка;)
Фахівець


Репутація: 22
Offline

Повідомлень: 327

Христина Стринадюк


« Відповідь #123 : 20:05, 17 Вересня 2011 »

вірш з ідеальною римою на аграрну тематику)
Олександр Ірванець.

Стодола, рів...
Сто доларів.

Juha
Ст. модератор


Репутація: 77
Offline

Повідомлень: 2517
Awards: KosivArt Душа форуму 2009

My little dream )))


« Відповідь #124 : 16:31, 19 Вересня 2011 »

вірш з ідеальною римою на аграрну тематику)
Олександр Ірванець.

Стодола, рів...
Сто доларів.
Круто  good
Синиця
синьоока пташка;)
Фахівець


Репутація: 22
Offline

Повідомлень: 327

Христина Стринадюк


« Відповідь #125 : 10:42, 20 Вересня 2011 »

агамсь Smiley

Тарас Пасимок
Мол. модератор


Репутація: 49
Offline

Повідомлень: 2572


« Відповідь #126 : 22:02, 24 Листопада 2011 »

Я — зрізаний конус. А зміст мій до скону
Все незалежне, що вплине у мене:
Дині-дубівки чи промені хрону,
Чи гички хрумтливої тіло зелене.
Я — цинкова форма. А зміст не від мене.
Підвладне я часу, підвладне потребам.
Коли ж я порожнє в бутті цілоденнім,
Тоді я по вінця насипане небом.

Ната Марак
Тарас Пасимок
Мол. модератор


Репутація: 49
Offline

Повідомлень: 2572


« Відповідь #127 : 22:02, 24 Листопада 2011 »

Лорна Ніжина
Сповідь Ангела

я залию собі очі кислотою,
хай вони тебе уже не бачать,
крила целофана мерзлотою,
запакую. ангели не плачуть.

я розтовчу всі свої старі покої
жити тут вже більше нереально.
небо залишаю у спокої,
ангели ти кажеш ідеальні?

я тебе востаннє в лоба поцілую,
" ми побачимося ще мабуть не раз"
без брехні брехнею пожартую.
кислота уривки роз"їдає фраз.
Тарас Пасимок
Мол. модератор


Репутація: 49
Offline

Повідомлень: 2572


« Відповідь #128 : 22:03, 24 Листопада 2011 »

Жива. метальова

словами бризнули віконні ґрати
я не жива! але й не з мікросхем.
у вухах небо. у очах шматочки вати
мов цукор розчиняюсь під дощем.

у серці море, а у роті хмари
до неба прив"язали целофан
у сумці квіти, в дзеркалі примари
з шматків газети ношу сарафан.

сережки- цвяхи, карамель помада
позаду місто, а за ним маразм.
життя - це клумба. сенсорна розсада.
із шестерень пародія. Сарказм.

Лорна Ніжина
Тарас Пасимок
Мол. модератор


Репутація: 49
Offline

Повідомлень: 2572


« Відповідь #129 : 22:03, 24 Листопада 2011 »

Розклеєна, загублена у часі,
Засніжена зсередини зимою,
Розчинена до відчаю у масі,
Розчулена п’янкою бірюзою.

До болю пережита вечорами,
Засліплена їдкою білизною,
Прискіпливо просякнута думками,
Забута докорінно не тобою.

Зневоднена, пригнічена до нитки,
Знесилена самотністю і снами,
Зачинена ніким у грати клітки,
Налякана бездушними слідами.

Знебарвлена сліпою темнотою,
Розбита на маленькі піктограми,
Доречно відсторонена рукою
І вкотре перехресними світами.

Заплетена в густі розкішні коси
І виплакана синіми очима…
Я ще не раз повернуся у осінь
За сильними, за рідними плечима.

Христина Стринадюк
Тарас Пасимок
Мол. модератор


Репутація: 49
Offline

Повідомлень: 2572


« Відповідь #130 : 22:04, 24 Листопада 2011 »

16.11.2011

Напевно в мене багато причин
випустити джина своєї підсвідомості
В мережу

Ми живемо у веселі часи
Без тортур в КДБ і Бога метафізичного
Хоч для більшості і меншості

Бог таки фізичний
Він схожий на долар
Нікому не цікавий

Твій номер
Все менше дзвінків
Все менше справжніх диваків

А не ряджених
Все більше ліків для голови
А шизофреніків не меншає

Без Диявола тут таки не прожити
І навіть Ним ми б мали дорожити
Хоч якась Божественна суть

В цій країні
І за нами прийдуть
Скоріш за все із телебачення

Найкращий канал для перетворення
Із Людини на Його Творіння
І про це вже казав Вінні

І я кажу, як його рефлексія
Просто бліда бета-версія
Сірим по сірому написане

Виспатись би
Хоч би одну ніч без жахів Восени
Тананос сильніший за Ерос

Напевно це все символічно
Спочине природи Бажання
Впадемо снігом і ми...

(я)
Тарас Пасимок
Мол. модератор


Репутація: 49
Offline

Повідомлень: 2572


« Відповідь #131 : 22:05, 24 Листопада 2011 »

Можливо (я)

Тихо, розбити б голову об стіну
Наші почуття вже більше схожі на війну
Та ну, ми в цій мутній воді потонемо
Ще трохи падаєм і досягнемо вже дна

Чому в нас у людей усе так складно?
Все більше агресії, все менше правди
Й ці зради звісно до добра не доведуть
Ще сотні раз впадеш, ось у чому суть

І ці гнилі думки, що лізуть в скроні
Бісяться, скачуть, тримають у полоні
Де є любов? На сході чи на заході?
Та злий бог Амур стріли розгубив

Ці спогади, не побажав би навіть ворогу
Кожної ночі тією ж дорогою
Знову і знову, мов кадри з фільму
Боже, скажи коли я буду вільний?

Дивимось один на одного і не бачимо
Аватари, статуси – у кого кращі?
Сотні нових друзів? Але вони чужі
Гаємо час у віртуальній мережі

Смс у чаті кохання не врятують
Почуття у серці зазнають тортур
Життя, як загадка – ми всі в неї граємо
Що ж буде далі? – завтра новий тур

Приспів

Можливо то все від лукавого,
й ще рано казати амінь,
Розпач в ці дні, - синонім осені
зникнути - хочеться змін

можливо нема вітамінів в крові
чи може пройшли ми рубіж
сезонні загострення зламали голову
пхають між звивини ніж

ця зима близько, не за горами
ще трохи і рипнуть сліди
чи будуть їх лінії разом із нами
чи краще ведуть в нікуди…
Тарас Пасимок
Мол. модератор


Репутація: 49
Offline

Повідомлень: 2572


« Відповідь #132 : 16:03, 13 Грудня 2011 »

To my sweet november dedicated...

Скуштуй моєї кави на світанку,
Прокинься. То листопадова ніч
Співала нам весь вечір колисанку,
Стирала мокрі межі протиріч

З облич. Облиш таємно хвилюватись.
Візьми мене за руку і тримай.
А грудень буде квіти малювати
На вікнах. Ти довіру не ламай

Мою. Сміюсь, бо все-таки не смію
Наприкінці осіннього тепла
Сказати в очі все, що розумію,
Зробити те, на що я не могла

Наважитись. Розкажеш ти пізніше,
В яких мене малюєш кольорах,
І чи без мене в грудні холодніше,
Чи глибший смуток і чи більший страх

Самотності. Істотності - по вінця.
Та пізно вже, хоч досі восени.
Скуштуй моєї кави і прокинься,
А хочеш, залишайся і засни

До самої весни. Бо сни - як віщі
Мене до тебе ночами вели.
Ніколи не питай мене, навіщо
Твоє й моє життя переплелись

Колись. Знайшли, напевне, що нам треба,
Розділені межею протиріч,
Де хтось без крил, а хтось - далеке небо.
Прокинься! То листопадова ніч

До сірого світанку сповідалась
В передчутті не безпідставних змін.
З облич стирала сльози, сподівалась
На завтра. І холоне кофеїн...

Допий мою міцну ранкову каву,
Прокинься, поки ми ще восени.
Вставай і йди, бо ти ще маєш справи,
А хочеш, залишайся і засни...

(с) Христина Панчак
Juha
Ст. модератор


Репутація: 77
Offline

Повідомлень: 2517
Awards: KosivArt Душа форуму 2009

My little dream )))


« Відповідь #133 : 23:06, 13 Грудня 2011 »

                      Автор Андрій Кулинюк
Про весіля у Бабині
розказати хочу
вибачийте шо я вам
голову морочу

як захоче дівка з хлопцем
двое си женити
то домашні ґазди мусі
наступне зробити:

камериста закликати
привезти посуду
кілько то-то весілє
занімає труду

музикантів заказати
пидлогу привезти
куфарьку з Малого Рижна
на ниві підвезти

у пивници наробити
на миски полиці
пічку газову укласти
вкиті дві сушиці

піти в місто на турбазу
оптом все купити
закликати всіх сусідів
студенец варити

свині різати,телєта
масаря наймити
буженицу, кубасу
в бужарці будити

десіть жинок місі тісто
три - салати кришут
ну тай куфарьку саму
ніколи не лишут

хліба везут дгорі кіньми
2 добрі фирмани
а неумілі сидє в кухні
і кришут банани

ік привезли вже пидлогу
треба йей згрузити
ік згрузили, то це діло
гріх не обмочити

а найважче ту підлогу
потому покласти
то бо треба добре знати
де ґути підкласти

а молодий йде просити
з ним дружбів з дванадціть.
Як з книгинев іде разом -
то всіх дес вер двадціть

добре тепер бути в дружбах
бо добре приймают
дают їсти, дают пити
в дорозі співают

а як жинки вінок шиют
то гірше немає
там горівки тілько п"ют
шо кожна ригає

ік начнут вони співати
по своєму кожна
я по правді вам говорю
шо вглухнути можна

а потому з-позадь стола
гинут вни гуляти
треба тогди музиканта
на цей день наймати

за кордоном не так усьо
там усьо спокійно
а в нас біда, грошей нема
і то так постійно

музиканти дорогі
проте файно грают
свати дуже як нап"ютси
лиш польки гуляют

ілько кузюк на сопілці
дуже добре грає
петро кузюк (його тато)
в мікрофон співає

Старий луценьків на скрипці
малий на ямасі
запаски си заголили
в гуцулці на свас

ікийс діттьо камерист
усьо гине знати:
світит лямпув тов у очі
тай хоче знімати

та як діттьо йкийс горілки
си понажирає
ніхто тхакі йти не хоче
всьо си набуває

в понеділок підполудне
дружбам є робота
пироги треба ліпити
кому є охота

як зліпили пироги
на тракторь сідают
берут миску з пирогами
тай вже доставляют

а увечер на пироги
треба приходити
дружби мусі на поді
то всьо сокотити

берут з собов пити доста
тай берут закуску
добре пироги ховают,
сідают на лужку

а у вечер у пропої
пироги у моді
то з мисками,то з тачанков
по пироги ході

рано вішіют деревце
в високу яблінку
а у хаті у гуцульське
вже збирают жінку

як вішают деревце
то лиш старший дружба
отака то є у нього
молодому служба

перешкодов для деревця
є дружки з водою:
сиплют відрами на дружбів
ех....нема спокою

кінчаєси весілє
гуляют голубки
хто з ким файно погуляв
цілюют у губки

не всьо сказав, є ньюанси
маленькі дрібниці
про це потім я напишу
мені то в гузиці

дякую шо це читали
послухайте люде:
"робіт свадьбу в ресторані
тай всьо добре буде!"))))
Тарас Пасимок
Мол. модератор


Репутація: 49
Offline

Повідомлень: 2572


« Відповідь #134 : 22:09, 29 Лютого 2012 »

Загризає мене
Одноманітність життя,
Яка веде мене так само
Кожного дня
Не знаю правда де
і що чекає нас за рогом,
тому скажу лише – з Богом!

Поглянь як сонце розквітає
Як сходить воно і сідає,
Віддаючи тепло, яскраво сіяє,
Проміння у Всесвіт ніжно кидає.
Послухай! Почуєш, як дихає планета,
Кожен новий день розставляє тенета.
Хтось зникає в безодні,
Хтось готовий до злету,
Летить кометою, згорає і губиться,
А темрява й світло від сірості сутуляться.
Туляться добро і зло, в собі переплітаються.
Дарма, що люди їх розділити намагаються.
Краються серця людей
у власній безпорадності,
І тонуть таланти у хвилях бездарності.
Мінливості долі — у рабстві і волі:
Блукаємо між соснами у чистому полі!

Загризає мене
Одноманітність життя,
Яка веде мене так само
Кожного дня
Не знаю правда де
і що чекає нас за рогом,
тому скажу лише – з Богом!

Так просто сказати: це нерозумно!
Якщо взяти ближче, зблизити зумом
Поглянуть на світ крізь призму тероризму,
Втрачаєш харизму —
Рухи автоматизму!
Побажання, прощання,
Помираючому другу,
Можливо, щасливо, він не побачить наруги.
Вже в друге зупиняється серце:
Тук, тук — квінтесенції терцій,
Піґулки, таблетки, комбінації ферментів.
Роздерти. Потім склеїти.
Уперто мотати клубками скловати
Ненародженим дітям
Пишіть заповіти,
Ховайте, паліть, розвіюйте світом!
Це замкнуте коло.
І з нього не вийти
Ніколи!
Землю кладовищам,
Рабів работорговцям,
По стогу сіна кожній голці…

Загризає мене
Одноманітність життя,
Яка веде мене так само
Кожного дня
Не знаю правда де
і що чекає нас за рогом,
тому скажу лише – з Богом!

Автор Тарас Пасимок (AS_TAR)
Сторінок: 1 ... 7 8 [9] 10 |   Нагору
  Друк  
 
Перейти в:  

© 2007—2024 KosivArt | Працює на SMF