Косів: форум міста та району
13:19, 29 Березня 2024 *
Ласкаво просимо, Гість. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтеся.
Увійти
 
 
   Початок   Допомога Пошук Увійти Реєстрація WAP  
Сторінок: 1 ... 5 6 [7] 8 9 10 |   Вниз
  Друк  
Автор Тема: Хто має якісь віршики? Їх сюди!  (Прочитано 137786 раз)
Синиця
синьоока пташка;)
Фахівець


Репутація: 22
Offline

Повідомлень: 327

Христина Стринадюк


« Відповідь #90 : 17:31, 28 Квітня 2011 »

Ти мені друг? – А ти?
– Звичайно, чому питаєш?
– Бо я намагаюсь знайти
Щось, чого ти про мене не знаєш…

Ти мені довіряєш? – Так.
Довіряю тобі, як нікому.
– Ти знаєш, мабуть, це знак,
Що ми – не просто знайомі.

– І ти допоможеш мені?
– А що в тебе сталось, друже?
– Суцільні невдалі дні,
І настрій якийсь не дуже…

– Та ну тебе, не сумуй!
Налагодиться, побачиш!
– Хочу смайлика, намалюй…
– Ти сумуєш і знову плачеш?

Я з тобою. – Ага. – Я тут.
– А без тебе на світі сіро…
– Негаразди… Вони минуть.
Знаєш, гномики в тебе вірять.

– Ти мені друг? – Ого,
– Чому ти завжди питаєш?
– Бо є щось таке, чого
Між нами не помічаєш.

– І що це? – Не розкажу.
– Чому? – Я сама не знаю.
Я в серці це бережу,
Ніяк цього не називаю.

– Ти дивна… – Угу. І ти.
– Обоє в своєму світі…
– Співслова весь зміст знайти,
Співлітери зрозуміти..

Ти мені довіряєш? – Так.
Довіряю тобі, як нікому.
– Ти знаєш, мабуть, це знак,
Що ми – не просто знайомі.

© Христинка Панчак, Ігор Кулиняк  

Juha
Ст. модератор


Репутація: 77
Offline

Повідомлень: 2517
Awards: KosivArt Душа форуму 2009

My little dream )))


« Відповідь #91 : 11:15, 29 Квітня 2011 »

Останній вірш дуже сподобався    Оплески
Синиця
синьоока пташка;)
Фахівець


Репутація: 22
Offline

Повідомлень: 327

Христина Стринадюк


« Відповідь #92 : 14:20, 29 Квітня 2011 »

Так) І мені дууже подобається! Smiley

Тарас Пасимок
Мол. модератор


Репутація: 49
Offline

Повідомлень: 2572


« Відповідь #93 : 21:38, 04 Травня 2011 »

Кінець мене або лише початок…
Приниження до плінтуса чи нижче.
Чи може щастю то такий завдаток,
Передоплата за майбутнє віще?

Прийдешнє за минуле відомститься,
Майбутнє в крах розіб’є сподівання,
А та реальність,що щоночі сниться,
Консенсусу шукатиме щорання.

У снах, в словах, у телефонній книжці,
У смс чи чатах, в icq («I seek you»)
До плінтуса всі цінності найвищі –
Мої думки прирівняні нулю!

Зіставлення змістовного й не дуже,
Відчуження, самотності і маси
Плекає моє ставлення байдуже
І щиро чхає на гнилі образи.

Експресія в римованих рядках,
Навіяна нічним самотнім ехо,
Відлунням мрій, загублених в роках
І музикою Blink-ів з Сан-Дієго.

Кінець мене… Чи може все ж початки?
До болю звично прагнути мети,
Загоювати в серці неполадки,
Щоб своє щастя в комусь віднайти.

(с) Христя Стринадюк
Синиця
синьоока пташка;)
Фахівець


Репутація: 22
Offline

Повідомлень: 327

Христина Стринадюк


« Відповідь #94 : 18:13, 11 Травня 2011 »

Трояндами, терпкими, як вино,
Я марю, марю, як тобою...
А що тобі? Тобі усе одно,
Що я зів’яну від любові й болю...

Терпітиму ще тисячі хвилин,
Подякуєш мені, як зрозумієш.
Я мрію, мрію, пахне мандарин,
Світанок білим привидом зоріє...

За що ти так троянди покарав?
Вони й без того не встигають жити.
А повний місяць сон у мене вкрав,
Від слів твоїх не хочу я п’яніти!..

Я пити хочу, дай мені води!..
Я жити хочу, дай мені надію!..
Захочеш-йди, але не назавжди,-
Як не прийдеш-без тебе захворію...

Не хочу дорогого я вина,
А тільки-покладатися на тебе...
Які троянди?.. Я стою одна,
А наді мною-небо, небо, небо...

12.11.2005 – 05.05.2007

Панчак Христина

Синиця
синьоока пташка;)
Фахівець


Репутація: 22
Offline

Повідомлень: 327

Христина Стринадюк


« Відповідь #95 : 18:15, 11 Травня 2011 »

Спитаю в тебе адресу,
Відстою нічиї інтереси.
Питання в тому, чи знаю,
За що я мрію ламаю?

Заклею добре конверта.
В ньому – ілюзія стерта.
Мрія надіслана. Фініш.
Може, колись і зустрінеш.

Злива... Погода хороша...
Вулиця. Я. Листоноша.
«Є щось?» «Немає нічого...»
Косо погляну на нього.

Добре, не хочеш – не треба!..
Є сотні інших крім тебе.
Питання в тому, чи знаєш,
Кого насправді втрачаєш?..


15.11.2006

Панчак Христина

Синиця
синьоока пташка;)
Фахівець


Репутація: 22
Offline

Повідомлень: 327

Христина Стринадюк


« Відповідь #96 : 18:24, 11 Травня 2011 »

Жити навпаки – можна?
Всім наперекір – реально?
В час, коли душа кожна
Каже, це не зовсім нормально.

Думати не так – злочин?
Втілити думки – згрішити?
Жити так, як я хочу –
Значить – взагалі не жити?

Логіка звучить дивно:
Кажуть, що життя – казка.
Жити не як всі – вбивство,
Знищити життя – будь ласка!..

Хочу навпаки – зараз.
Знаєш, а давай зі мною!..
Напиши новий нарис!..
А давай напишем обоє!..

Створюю нове чудо,
Друге після тебе, може.
Хочу так і так буде.
Зовсім навпаки, схоже...

Знов я тебе відкрила
Зовсім навпаки, чуєш?
Мрії, ти, уява і крила.
Вірші, ті, котрі так цінуєш...

08.06.2007

Панчак Христина

Тарас Пасимок
Мол. модератор


Репутація: 49
Offline

Повідомлень: 2572


« Відповідь #97 : 20:50, 11 Травня 2011 »

1 - що ти кинула про мандарини дуже ок!)
Синиця
синьоока пташка;)
Фахівець


Репутація: 22
Offline

Повідомлень: 327

Христина Стринадюк


« Відповідь #98 : 21:28, 11 Травня 2011 »

 плюс один! я його по-особливому люблю)

Синиця
синьоока пташка;)
Фахівець


Репутація: 22
Offline

Повідомлень: 327

Христина Стринадюк


« Відповідь #99 : 22:51, 30 Травня 2011 »


Радіо. Сірість. Емоції. Глянцеві стіни.
Я – смуток. Я – щирість. Я – неба прозора блакить.
Напруга у кубі. Щока. Поцілунок. Christina.
Вино, винятковість, тривога і серце тремтить.

Прихований сюрреалізм. Почуття. Карі очі.
Горизонту нема і ні краю, ні обрію вже.
Я проста.Я німа і нічого вже більше не хочу!
Я проста, а твоє лицемірство для мене чуже.

Я листопадом впала торік і розтанула снігом,
І збідніла тобою, раділа самотнім дощем.
Несезонне тепло, волелюбність і колір індиго
Убивали в мені почуття і пронизливий щем.

Я – розлука. Я – тиша. Я – голос в твоїй голові. –
Не жени й не тікай, я нікуди від тебе не піду!
Я у твоїх думках заблукала. Ілюзія? Ні!
Я прозора, безбарвна, неначе сполуки карбіду.

Я – спогад. Я – сповідь, подія в твоєму «колись»…
Не шукай мене там і не думай хоч раз головою!
Перед сном опівночі за нас у думках помолись,
І словами мовчи, чи ділися натхненням зі мною.

…радіо. Сірість. Емоції. Глянцеві стіни…
Я – щирість. Я – подих. Думки, яких не описати!
Дзвінок. Телефон. Смс: «Завжди твоя Christina!»
Колись прочитаєш... Колись, коли зможеш кохати.
[Я проста.]
©Христина Стринадюк

Juha
Ст. модератор


Репутація: 77
Offline

Повідомлень: 2517
Awards: KosivArt Душа форуму 2009

My little dream )))


« Відповідь #100 : 10:04, 31 Травня 2011 »

Дуже гарно  Оплески
Хлопець попав  Smiley
Синиця
синьоока пташка;)
Фахівець


Репутація: 22
Offline

Повідомлень: 327

Христина Стринадюк


« Відповідь #101 : 12:09, 31 Травня 2011 »

 thank_you2
ми напевне обоє попали pleasantry
ситуація вже аж занадто нетипова Незнаю
ну, нічо, хай розрулює crazy

Тарас Пасимок
Мол. модератор


Репутація: 49
Offline

Повідомлень: 2572


« Відповідь #102 : 10:15, 11 Червня 2011 »

Зима обступила місто,
для тих, хто тягається від самого ранку
без жодних справ
не найкраща пора.
Біси і пияки розбіглися по вокзалах,
гріються в кабінках для фотографування,
не виходять назовні.
Ці небеса в розширених алкоголем
зіницях підлітків, їхній голос, що завмирає,
коли вони говорять про жінок —
як вони п’ють червоне вино.
як вони роздягаються, як вони знічено плачуть,
розмазуючи гарячу помаду по одягу і серветках.

Життя тобі дістанеться рівно стільки,
скільки ти зумієш зігріти
власним подихом і долонями —
сніг над рікою
і рештки тютюну й цукру в помешканні
і я зможу завжди сказати:
бувай, дівчинко,
країна, в якій я живу,
можливо саме тому і не розвалилась,
що в ній іще кілька людей
люблять одне одного — без істерики
і презервативів, просто
перемовляються якимись словами,
зустрічаються десь на вулиці,
навіть не знаючи до пуття,
де ці жінки п’ють своє червоне вино,
де вони прокидаються а потому знічено плачуть,
розмазуючи гарячу помаду по шкірі і по серветках.

Ти дивитимешся на світ за своїми вікнами,
на світ, з усіма небесами, що пливуть його поверхнею,
і думатимеш,
що навіть якщо вони зможуть перезимувати і цього разу,
що вони робитимуть зі своєю морокою? —
адже так чи інакше від нас залежить так мало,
життя знай собі триває без кінця і початку
і по кожній великій любові
залишаються порожні
зали очікування.

Сергій Жадан
Тарас Пасимок
Мол. модератор


Репутація: 49
Offline

Повідомлень: 2572


« Відповідь #103 : 10:16, 11 Червня 2011 »

Навіть якби ти покинула ті місця
в яких народилась і де лишалась чекати,
де формувались риси твого лиця
і починались географічні карти,

навіть якби ти вживала чужі слова,
торкалась чужих плечей і чужих простирадел,
і навіть звідтіль, куди мало хто заплива,
не поверталась, хоч хто би тобі не радив,

навіть якби ти тікала від власних слідів,
від власних снігів на подвір’ї і сонця в ринвах,
якби уникала присмерків і холодів,
приспавши чужих кошенях на своїх колінах,

ти би примчала, всупереч всім листам,
назад — де високі дими і гарячі стіни,
напевне знаючи, що навіть там
ти його не зустрінеш.

Сергій Жадан
Синиця
синьоока пташка;)
Фахівець


Репутація: 22
Offline

Повідомлень: 327

Христина Стринадюк


« Відповідь #104 : 22:10, 11 Червня 2011 »


Знайшла. Не шукала. Навіщо ховати медалі,
Переспівувати і читати чужі знахідки,
Тиснути чимдуж на поржавілі криком педалі,
Аналізувати думки безпідставних покидьків?

Тяга до чужих міст, і на трошки зникнути,
Не шукати, не знати нічого й нікого. Реалії?
Сон до третьої ранку, спекотна кава…Звикнути?
Результат – і ніяких зайвих кіло на талії.

Знайшла. Не шукала. Жаліла зневоднене небо,
Затуляла зеленкою рани пекучі і штучні,
Не свої - чужі! Рятувала без дозволу. Треба?
Терпіла йодовану сіль після пострілів влучних.

Мізерні досягнення. Може й багато для інших –
У всіх різні амбіції, свої мури й фортеці.
Знайшла. Не шукала. І може не буду більше!
Замкнулася в сні – у муляжній уявній аптеці…

Пожвавлений спокій. Кімната квадратом. Тісно?
Зашарілась і вкотре розбита чужими – прикрі ще.
Заліковуєш рани сама. Знову в бісики прісно –
Трансформація поглядів нагло скинула в урвище…

Знайшла. Не шукала. Жаліла зневоднене небо,
Рятувала його росою з очей. Реалії?
Інсталяція марева в тихій кімнаті… Треба
Заховатися в щирих уявних пейзажах Італії.

Бо інакше терпітимеш спрагу й надалі. Хочеш?
Божеволіти будеш від грізного прісного неба.
І ніколи не станеш тією, ким є… А можеш
Зрозуміти пізніше, що більше нічого й не треба.

© Христина Стринадюк

Сторінок: 1 ... 5 6 [7] 8 9 10 |   Нагору
  Друк  
 
Перейти в:  

© 2007—2024 KosivArt | Працює на SMF