Синиця
синьоока пташка;)
Фахівець
Репутація: 22
Offline
Повідомлень: 327
Христина Стринадюк
|
|
« Відповідь #90 : 17:31, 28 Квітня 2011 » |
|
Ти мені друг? – А ти? – Звичайно, чому питаєш? – Бо я намагаюсь знайти Щось, чого ти про мене не знаєш…
Ти мені довіряєш? – Так. Довіряю тобі, як нікому. – Ти знаєш, мабуть, це знак, Що ми – не просто знайомі.
– І ти допоможеш мені? – А що в тебе сталось, друже? – Суцільні невдалі дні, І настрій якийсь не дуже…
– Та ну тебе, не сумуй! Налагодиться, побачиш! – Хочу смайлика, намалюй… – Ти сумуєш і знову плачеш?
Я з тобою. – Ага. – Я тут. – А без тебе на світі сіро… – Негаразди… Вони минуть. Знаєш, гномики в тебе вірять.
– Ти мені друг? – Ого, – Чому ти завжди питаєш? – Бо є щось таке, чого Між нами не помічаєш.
– І що це? – Не розкажу. – Чому? – Я сама не знаю. Я в серці це бережу, Ніяк цього не називаю.
– Ти дивна… – Угу. І ти. – Обоє в своєму світі… – Співслова весь зміст знайти, Співлітери зрозуміти..
Ти мені довіряєш? – Так. Довіряю тобі, як нікому. – Ти знаєш, мабуть, це знак, Що ми – не просто знайомі.
© Христинка Панчак, Ігор Кулиняк
|
|
|
|
|
Juha
Ст. модератор
Репутація: 77
Offline
Повідомлень: 2517 Awards: KosivArt Душа форуму 2009
My little dream )))
|
|
« Відповідь #91 : 11:15, 29 Квітня 2011 » |
|
Останній вірш дуже сподобався
|
|
|
|
Синиця
синьоока пташка;)
Фахівець
Репутація: 22
Offline
Повідомлень: 327
Христина Стринадюк
|
|
« Відповідь #92 : 14:20, 29 Квітня 2011 » |
|
Так) І мені дууже подобається!
|
|
|
|
Тарас Пасимок
Мол. модератор
Репутація: 49
Offline
Повідомлень: 2572
|
|
« Відповідь #93 : 21:38, 04 Травня 2011 » |
|
Кінець мене або лише початок… Приниження до плінтуса чи нижче. Чи може щастю то такий завдаток, Передоплата за майбутнє віще?
Прийдешнє за минуле відомститься, Майбутнє в крах розіб’є сподівання, А та реальність,що щоночі сниться, Консенсусу шукатиме щорання.
У снах, в словах, у телефонній книжці, У смс чи чатах, в icq («I seek you») До плінтуса всі цінності найвищі – Мої думки прирівняні нулю!
Зіставлення змістовного й не дуже, Відчуження, самотності і маси Плекає моє ставлення байдуже І щиро чхає на гнилі образи.
Експресія в римованих рядках, Навіяна нічним самотнім ехо, Відлунням мрій, загублених в роках І музикою Blink-ів з Сан-Дієго.
Кінець мене… Чи може все ж початки? До болю звично прагнути мети, Загоювати в серці неполадки, Щоб своє щастя в комусь віднайти.
(с) Христя Стринадюк
|
|
|
|
Синиця
синьоока пташка;)
Фахівець
Репутація: 22
Offline
Повідомлень: 327
Христина Стринадюк
|
|
« Відповідь #94 : 18:13, 11 Травня 2011 » |
|
Трояндами, терпкими, як вино, Я марю, марю, як тобою... А що тобі? Тобі усе одно, Що я зів’яну від любові й болю...
Терпітиму ще тисячі хвилин, Подякуєш мені, як зрозумієш. Я мрію, мрію, пахне мандарин, Світанок білим привидом зоріє...
За що ти так троянди покарав? Вони й без того не встигають жити. А повний місяць сон у мене вкрав, Від слів твоїх не хочу я п’яніти!..
Я пити хочу, дай мені води!.. Я жити хочу, дай мені надію!.. Захочеш-йди, але не назавжди,- Як не прийдеш-без тебе захворію...
Не хочу дорогого я вина, А тільки-покладатися на тебе... Які троянди?.. Я стою одна, А наді мною-небо, небо, небо...
12.11.2005 – 05.05.2007
Панчак Христина
|
|
|
|
Синиця
синьоока пташка;)
Фахівець
Репутація: 22
Offline
Повідомлень: 327
Христина Стринадюк
|
|
« Відповідь #95 : 18:15, 11 Травня 2011 » |
|
Спитаю в тебе адресу, Відстою нічиї інтереси. Питання в тому, чи знаю, За що я мрію ламаю?
Заклею добре конверта. В ньому – ілюзія стерта. Мрія надіслана. Фініш. Може, колись і зустрінеш.
Злива... Погода хороша... Вулиця. Я. Листоноша. «Є щось?» «Немає нічого...» Косо погляну на нього.
Добре, не хочеш – не треба!.. Є сотні інших крім тебе. Питання в тому, чи знаєш, Кого насправді втрачаєш?..
15.11.2006
Панчак Христина
|
|
|
|
Синиця
синьоока пташка;)
Фахівець
Репутація: 22
Offline
Повідомлень: 327
Христина Стринадюк
|
|
« Відповідь #96 : 18:24, 11 Травня 2011 » |
|
Жити навпаки – можна? Всім наперекір – реально? В час, коли душа кожна Каже, це не зовсім нормально.
Думати не так – злочин? Втілити думки – згрішити? Жити так, як я хочу – Значить – взагалі не жити?
Логіка звучить дивно: Кажуть, що життя – казка. Жити не як всі – вбивство, Знищити життя – будь ласка!..
Хочу навпаки – зараз. Знаєш, а давай зі мною!.. Напиши новий нарис!.. А давай напишем обоє!..
Створюю нове чудо, Друге після тебе, може. Хочу так і так буде. Зовсім навпаки, схоже...
Знов я тебе відкрила Зовсім навпаки, чуєш? Мрії, ти, уява і крила. Вірші, ті, котрі так цінуєш...
08.06.2007
Панчак Христина
|
|
|
|
Тарас Пасимок
Мол. модератор
Репутація: 49
Offline
Повідомлень: 2572
|
|
« Відповідь #97 : 20:50, 11 Травня 2011 » |
|
1 - що ти кинула про мандарини дуже ок!)
|
|
|
|
Синиця
синьоока пташка;)
Фахівець
Репутація: 22
Offline
Повідомлень: 327
Христина Стринадюк
|
|
« Відповідь #98 : 21:28, 11 Травня 2011 » |
|
я його по-особливому люблю)
|
|
|
|
Синиця
синьоока пташка;)
Фахівець
Репутація: 22
Offline
Повідомлень: 327
Христина Стринадюк
|
|
« Відповідь #99 : 22:51, 30 Травня 2011 » |
|
Радіо. Сірість. Емоції. Глянцеві стіни. Я – смуток. Я – щирість. Я – неба прозора блакить. Напруга у кубі. Щока. Поцілунок. Christina. Вино, винятковість, тривога і серце тремтить.
Прихований сюрреалізм. Почуття. Карі очі. Горизонту нема і ні краю, ні обрію вже. Я проста.Я німа і нічого вже більше не хочу! Я проста, а твоє лицемірство для мене чуже.
Я листопадом впала торік і розтанула снігом, І збідніла тобою, раділа самотнім дощем. Несезонне тепло, волелюбність і колір індиго Убивали в мені почуття і пронизливий щем.
Я – розлука. Я – тиша. Я – голос в твоїй голові. – Не жени й не тікай, я нікуди від тебе не піду! Я у твоїх думках заблукала. Ілюзія? Ні! Я прозора, безбарвна, неначе сполуки карбіду.
Я – спогад. Я – сповідь, подія в твоєму «колись»… Не шукай мене там і не думай хоч раз головою! Перед сном опівночі за нас у думках помолись, І словами мовчи, чи ділися натхненням зі мною.
…радіо. Сірість. Емоції. Глянцеві стіни… Я – щирість. Я – подих. Думки, яких не описати! Дзвінок. Телефон. Смс: «Завжди твоя Christina!» Колись прочитаєш... Колись, коли зможеш кохати. [Я проста.] ©Христина Стринадюк
|
|
|
|
Juha
Ст. модератор
Репутація: 77
Offline
Повідомлень: 2517 Awards: KosivArt Душа форуму 2009
My little dream )))
|
|
« Відповідь #100 : 10:04, 31 Травня 2011 » |
|
Дуже гарно Хлопець попав
|
|
|
|
Синиця
синьоока пташка;)
Фахівець
Репутація: 22
Offline
Повідомлень: 327
Христина Стринадюк
|
|
« Відповідь #101 : 12:09, 31 Травня 2011 » |
|
ми напевне обоє попали ситуація вже аж занадто нетипова ну, нічо, хай розрулює
|
|
|
|
Тарас Пасимок
Мол. модератор
Репутація: 49
Offline
Повідомлень: 2572
|
|
« Відповідь #102 : 10:15, 11 Червня 2011 » |
|
Зима обступила місто, для тих, хто тягається від самого ранку без жодних справ не найкраща пора. Біси і пияки розбіглися по вокзалах, гріються в кабінках для фотографування, не виходять назовні. Ці небеса в розширених алкоголем зіницях підлітків, їхній голос, що завмирає, коли вони говорять про жінок — як вони п’ють червоне вино. як вони роздягаються, як вони знічено плачуть, розмазуючи гарячу помаду по одягу і серветках.
Життя тобі дістанеться рівно стільки, скільки ти зумієш зігріти власним подихом і долонями — сніг над рікою і рештки тютюну й цукру в помешканні і я зможу завжди сказати: бувай, дівчинко, країна, в якій я живу, можливо саме тому і не розвалилась, що в ній іще кілька людей люблять одне одного — без істерики і презервативів, просто перемовляються якимись словами, зустрічаються десь на вулиці, навіть не знаючи до пуття, де ці жінки п’ють своє червоне вино, де вони прокидаються а потому знічено плачуть, розмазуючи гарячу помаду по шкірі і по серветках.
Ти дивитимешся на світ за своїми вікнами, на світ, з усіма небесами, що пливуть його поверхнею, і думатимеш, що навіть якщо вони зможуть перезимувати і цього разу, що вони робитимуть зі своєю морокою? — адже так чи інакше від нас залежить так мало, життя знай собі триває без кінця і початку і по кожній великій любові залишаються порожні зали очікування.
Сергій Жадан
|
|
|
|
Тарас Пасимок
Мол. модератор
Репутація: 49
Offline
Повідомлень: 2572
|
|
« Відповідь #103 : 10:16, 11 Червня 2011 » |
|
Навіть якби ти покинула ті місця в яких народилась і де лишалась чекати, де формувались риси твого лиця і починались географічні карти,
навіть якби ти вживала чужі слова, торкалась чужих плечей і чужих простирадел, і навіть звідтіль, куди мало хто заплива, не поверталась, хоч хто би тобі не радив,
навіть якби ти тікала від власних слідів, від власних снігів на подвір’ї і сонця в ринвах, якби уникала присмерків і холодів, приспавши чужих кошенях на своїх колінах,
ти би примчала, всупереч всім листам, назад — де високі дими і гарячі стіни, напевне знаючи, що навіть там ти його не зустрінеш.
Сергій Жадан
|
|
|
|
Синиця
синьоока пташка;)
Фахівець
Репутація: 22
Offline
Повідомлень: 327
Христина Стринадюк
|
|
« Відповідь #104 : 22:10, 11 Червня 2011 » |
|
Знайшла. Не шукала. Навіщо ховати медалі, Переспівувати і читати чужі знахідки, Тиснути чимдуж на поржавілі криком педалі, Аналізувати думки безпідставних покидьків?
Тяга до чужих міст, і на трошки зникнути, Не шукати, не знати нічого й нікого. Реалії? Сон до третьої ранку, спекотна кава…Звикнути? Результат – і ніяких зайвих кіло на талії.
Знайшла. Не шукала. Жаліла зневоднене небо, Затуляла зеленкою рани пекучі і штучні, Не свої - чужі! Рятувала без дозволу. Треба? Терпіла йодовану сіль після пострілів влучних.
Мізерні досягнення. Може й багато для інших – У всіх різні амбіції, свої мури й фортеці. Знайшла. Не шукала. І може не буду більше! Замкнулася в сні – у муляжній уявній аптеці…
Пожвавлений спокій. Кімната квадратом. Тісно? Зашарілась і вкотре розбита чужими – прикрі ще. Заліковуєш рани сама. Знову в бісики прісно – Трансформація поглядів нагло скинула в урвище…
Знайшла. Не шукала. Жаліла зневоднене небо, Рятувала його росою з очей. Реалії? Інсталяція марева в тихій кімнаті… Треба Заховатися в щирих уявних пейзажах Італії.
Бо інакше терпітимеш спрагу й надалі. Хочеш? Божеволіти будеш від грізного прісного неба. І ніколи не станеш тією, ким є… А можеш Зрозуміти пізніше, що більше нічого й не треба.
© Христина Стринадюк
|
|
|
|
|
|