Косів: форум міста та району
23:57, 28 Березня 2024 *
Ласкаво просимо, Гість. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтеся.
Увійти
 
 
   Початок   Допомога Пошук Увійти Реєстрація WAP  
Сторінок: 1 2 [3] 4 5 ... 10 |   Вниз
  Друк  
Автор Тема: Хто має якісь віршики? Їх сюди!  (Прочитано 137766 раз)
Тарас Пасимок
Мол. модератор


Репутація: 49
Offline

Повідомлень: 2572


« Відповідь #30 : 23:48, 21 Січня 2011 »

Сиплеться ніч пляшково-бито,
Блиск її чистий до сліз.
Небо прикинулось раненим китом, -
В уяві готує ескіз.

Я відчуваю В грудях натхнення
НА грудях важкого кота.
І тихе безсоння. І присмак варення.
І біль внизу живота.

Раптово душа просіяла ситом
Погляд й засмучений мат.
Хтось видно помітив у темряві литій
Вікна мого жовтий квадрат.

© Марак Наталія
Тарас Пасимок
Мол. модератор


Репутація: 49
Offline

Повідомлень: 2572


« Відповідь #31 : 21:40, 29 Січня 2011 »

Коли гітара стомлено мовчить,
А всі думки від алкоголю п’яні,
Воно тебе віддалено болить
І менше солі у відкритій рані.

Коли впадаєш у глибокий транс,
І з колії збиваєшся маневром,
І в тобі назріває декаданс,
І ти - не ти. Гітара, тиша, нерви...

Коли вже більше не існує меж,
Тобі вже не достатньо кетаміну.
Тебе немає. Порожньо. Авжеж.
Вода тобі повітря не замінить.

Коли гітара кинута і нот
Не вистачає у твоєму стані,
Шалена, вимагаєш насолод,
А всі думки від алкоголю п’яні.

Коли тебе в теорії нема,
Хоча бинти не висохли від крові,
Ще довшою стає тобі зима,
І помирають плани кольорові.

Коли вже більше не існує змін,
Та не в твоєму стилі промовчати,
Коли не вихід більше - кетамін,
Ти дико хочеш заново почати!..

Коли поразка лезом по душі,
А почуття - притуплені і п’яні,
Ти подумки благаєш: не гріши!
Гортаєш німо всі нотатки рвані.

Коли ти вже розгадана давно,
Коли ти вже прочитана до краю,
Твоя гітара падає на дно...
"Ходи до мене, я тобі зіграю..."

© Христина Панчак
Тарас Пасимок
Мол. модератор


Репутація: 49
Offline

Повідомлень: 2572


« Відповідь #32 : 21:41, 29 Січня 2011 »

Ого… Як багато жовтого неба!
Час тарахкоче, аж втратила слух.
Бабині патла – літаючі webи.

Рух.

Ого… Молодим восени якось старо…
Напад зів’ялості, здощений сум.
Втомлені очі. Пил та гітара.

Струм.

Ого… Так люблю припиняти боятись.
Водоспад інформації. Свіжі листи.
О! Давай восени цілуватись?

Спершу ти.

© Марак Наталія
EdSem
Постійний відвідувач


Репутація: 10
Offline

Повідомлень: 223


« Відповідь #33 : 21:55, 29 Січня 2011 »

Місяць в небі наче срака
Хмарки де не де
В полі висрався собака
Пар іде, іде, іде...

Автор невідомий)))
Жирна_Бойова_Панда
кунг-фу модератор
Ст. модератор


Репутація: 94
Offline

Повідомлень: 4410
Awards: KosivArt Душа форуму 2010

Кавайне панденЯ


« Відповідь #34 : 23:21, 29 Січня 2011 »

аж за душу бере  crazy
* * *
Срав пес,
Цвіла червона конюшина,
колючим дротом цвьохкали джмелі,
Кудись плелась змордована маржина,
Натхненно плодоносила ожина,
і дримбарі,
і дрим,
і ба,
і рі,
і все то вкупі,
у однім селі,
де вчора плодоносила ожина,
Потіла в полі і ревла маржина,
Цвіла потужно дика конюшина,
І пес-серун,
і дрим,
і ба,
і рі!

Таки дж-ж-ж-ж-ж-мелі!
***
© Юрій Заруцький.

Born stupied? Try again!
♠S.Y.♠
Абориген


Репутація: 21
Offline

Повідомлень: 616

Май нейм Юра . Foto by Nikon.


« Відповідь #35 : 23:34, 29 Січня 2011 »

-Мені тринадцятий минало
-Мені купили Жигулі
-Чи то так сонечко сіяло
-Чи я урізався в таксі
-Мене міліція шукала
-А я сиджу у бур'яні і ремонтую Жигулі.

В нас єдина мета - Україна свята, нездолана ніким і ніколи !!!
♠S.Y.♠
Абориген


Репутація: 21
Offline

Повідомлень: 616

Май нейм Юра . Foto by Nikon.


« Відповідь #36 : 23:36, 29 Січня 2011 »

-Зів'яле листя білі каштани скачуть інваліди злими табунами .
***
Юрій Галичук

В нас єдина мета - Україна свята, нездолана ніким і ніколи !!!
Тарас Пасимок
Мол. модератор


Репутація: 49
Offline

Повідомлень: 2572


« Відповідь #37 : 22:45, 31 Січня 2011 »

Помилятися. Отже – вчитися?
Заховатися – врятуватися?
Сперечатися чи змінитися?
І боятися. Сумніватися.

Кров холоне, а час не гається,
Літо осені стало мамою.
Так не робиться. Все не знається.
А життя, як скло, голограмою...

Фарбуватися – маскуватися?
Зіпсувати – то напартачити.
Не напитися – хвилюватися.
Завинити чи законьячити?

Закипає думками містика,
Шевроле і кабріолетами.
І кишить кліше вся стилістика,
А реальність не пахне злетами.

Відпускатися – підніматися,
А триматися – отже падати.
Бути вірним – не цінуватися,
Добиватися – отже зрадити.

Помилятися. Отже – вчитися.
Заховатися – врятуватися.
Сперечатися. Не змінитися.
Не боятися. Довірятися…

Христина Панчак
Juha
Ст. модератор


Репутація: 77
Offline

Повідомлень: 2517
Awards: KosivArt Душа форуму 2009

My little dream )))


« Відповідь #38 : 23:20, 31 Січня 2011 »

А цей віршик я написала на весілля своїм друзям влітку минулого року. Це мій єдиний вірш. Не судіть строго.

Одного чудового літнього дня
Зустрілись два погляди гарних людей.
"Привіт", - тихенько сказала вона.
Він мовчки не зводив із неї очей.
   Гуляли вони до пізньої ночі,
   Тримались за руки, сміялись обоє.
   Зустрілися знову, звичайно, охоче.
   Ось так, якось звично, сплелись їхні долі.
Вона - його квітка, що принесла щастя,
Яку на Купала усі так шукають.
Він - її небо безхмарне і ясне
Промінчиком сонця теплом зігріває.
   Вона пригорталась до його плеча,
   Думала про нього і вірила в казку.
   Він цілував у м'якенькі вуста,
   Відчував її дотик і рук ніжних ласку.
Їх душі з'єднались в єдино від нині
До віку разом будуть він і вона.
Любові їх символом є два перстені.
В них на лицях усмішки, а в серці весна.
   Знов беруться за руки і з вірою в серці
   На крилах кохання летять в майбуття.
   Такі щирі й кохані, такі рідні і близькі.
   Вони точно знають - яке чудове життя!
BigFAN
Модератор


Репутація: 66
Offline

Повідомлень: 3335
Awards: KosivArt Інформатор 2010

постріл - це передача думок на відстань...


« Відповідь #39 : 23:31, 31 Січня 2011 »

Juha так тиж тантіще Оплески

Недалекі люди як правило осуджують все те, що виходить за рамки їх світогляду "Франсуа де Лярош Фуко"
Тарас Пасимок
Мол. модератор


Репутація: 49
Offline

Повідомлень: 2572


« Відповідь #40 : 23:31, 31 Січня 2011 »

мені сподобалось, хороший вірш, нема за що тут червоніти  good

мені от цікаво інше - чи існують в світі вірші не про любов, які написала дівчина чи жінка? sunny

бо я на такі ще не натрапляв  crazy
Marinka
Ст. модератор


Репутація: 85
Offline

Повідомлень: 1409
Awards: KosivArt Язва форуму 2010

Язва форуму:)


« Відповідь #41 : 23:38, 31 Січня 2011 »

Заходить до хати вампір волохатий,
Підходить до ліжка малого дитяти...
Ніжки - хрум-хрум,
Ручки - хрум-хрум,
Вилізли очі - спокійної ночі!!!!!!!!!

(як би цей віршик не придумали раніше, то це б зробила я зараз. Я взагалі романтик, і дуже добра))))

Життя – то трояка ружа...
Marinka
Ст. модератор


Репутація: 85
Offline

Повідомлень: 1409
Awards: KosivArt Язва форуму 2010

Язва форуму:)


« Відповідь #42 : 23:39, 31 Січня 2011 »

Якщо говорити між нами,
То все починається з мами.
І казочка перша у світі,
І сонячна подорож в літо.
Найперші легенькі сніжинки
І сяюче диво – ялинка.
Від мами – і літери,
Й слово,
І зроблена разом обнова....
Якщо говорити між нами,
То все починається з мами.

Життя – то трояка ружа...
BigFAN
Модератор


Репутація: 66
Offline

Повідомлень: 3335
Awards: KosivArt Інформатор 2010

постріл - це передача думок на відстань...


« Відповідь #43 : 23:40, 31 Січня 2011 »

Заходить до хати вампір волохатий,
Підходить до ліжка малого дитяти...
Ніжки - хрум-хрум,
Ручки - хрум-хрум,
Вилізли очі - спокійної ночі!!!!!!!!!

(як би цей віршик не придумали раніше, то це б зробила я зараз. Я взагалі романтик, і дуже добра))))
rofl

Недалекі люди як правило осуджують все те, що виходить за рамки їх світогляду "Франсуа де Лярош Фуко"
Тарас Пасимок
Мол. модератор


Репутація: 49
Offline

Повідомлень: 2572


« Відповідь #44 : 13:14, 03 Лютого 2011 »

Люди, здається, предивні істоти:
поїли, поспали, запили компотом
не одним ротом...
Досить!
В поту по тунелю
від входу до виходу
черпай собі вигоду
кожної миті,
доки тіло і розум не вбиті,
доки є зміст,
я стою в повний зріст
над недугами не вперше й не в друге туго,
а з моста у воду – найлегше…
Краще ламати стіни головою,
вранці бути готовим до бою…
В папірусах
людських цінностей
знайдеш себе лише без лінощів…

Люди-інваліди.
Недуги і біди.
Та боротись треба вміти
Навіть здоровим
Не гірше.
Пишіть вірші
В часи ностальгій,
Не збирайте в душі гній!
Зберігаю надію на краще --
Продирайтесь через хащі!
Покласти голову в пащу
Розпачу
Зусиль багато не треба!
А ти спробуй грати
З зорями неба!

Не гоже з образ робити образи,
Робити ікону із голок – це морок.
До Бога поклони, де не в силі лікарі,
нас грішних прости – я б не повірив цій Вірі.

В якій мірі
хто з них більший каліка:
чи той, хто не в змозі без ліків,
чи той, хто вкорочує віку собі
градусами й грамами,
Вважаючи притон храмом,
а під ранок завдасть глибоких ножових ран
з летальним ефектом у стані афекту

не в тому місці, не в той час?!

Забув Бог про нас,
прогнавши із раю і на землі не вгомонивши…

Ми, Богові діти, продовжуєм дуріти,
нас не зупинити
і, продовжуючи йти вже стоптаною стежкою,
Вавілонською вежею ми маримо безмежно…

Автор Тарас Пасимок (AS_TAR)
Сторінок: 1 2 [3] 4 5 ... 10 |   Нагору
  Друк  
 
Перейти в:  

© 2007—2024 KosivArt | Працює на SMF