Тарас Пасимок
Мол. модератор
Репутація: 49
Offline
Повідомлень: 2572
|
|
« Відповідь #135 : 22:09, 29 Лютого 2012 » |
|
Мої думи, думи мої, чорнії, як круки Вбиті цвяхи в голову – то є справжня мука Мої думи, думи мої, чорнії ворони Не дають спокою – мечуться по сторонах
Прошивають череп під музику реп Зі швидкістю світла мандрують по світу Якщо ви мої діти – чому ж убити хочете? Лишу вас сиріт на папері – нерівним почерком
Збочені, скривлені, спраглі і стомлені Слава Богу, що зі мною є сила волі Краще і не відати, ким ви були створені Слава Богу, що крім мене ви нікому невідомі
Думи мої, мої думи – ядовиті змії, Скорпіони з жалами, атакують сірістю Розривають серце і калічать душу Можливо краще постріл і я почую тишу…
Автор Тарас Пасимок (AS_TAR)
|
|
|
|
|
Тарас Пасимок
Мол. модератор
Репутація: 49
Offline
Повідомлень: 2572
|
|
« Відповідь #136 : 22:11, 29 Лютого 2012 » |
|
Я виростав в 90-х – в хаті не було часом що їсти Не було іноді хліба, я вже мовчу про м’ясо звісно Я дивлюсь на цю молодь, на цих неуків-ідіотів Страшно уявити, які з них виростуть патріоти
Мій тато їздив по світу заради моєї освіти В мене червоний диплом і куди з ним тепер подітись? Я молодий фахівець, я країні просто не потрібний Кожен краде, як може, ну що ж - це краще, ніж бідність
В цій державі живуть добре лише із родичами закордоном Та в мене їх нема, - так вже складось, пардон Я не збираюсь вибачатись за свій агресивний тон Ще трохи чекати, скоро кінець - армагедон
Автор Тарас Пасимок (AS_TAR)
|
|
|
|
slovena
Новачок
Репутація: 0
Offline
Повідомлень: 3
|
|
« Відповідь #137 : 12:32, 19 Квітня 2013 » |
|
І свого трохи додам... * * * Одне в мене лише вітрило, Куди на нім попливу. Вітри його не любили, Лиш подмуть - одразу порвуть. А потім. Яка вже робота? Сиди собі і латай Чекай на добру погоду, І вітра, як треба чекай. Промінці в'яжеш вузликом, Кигичеш чайкам у лад Ховаєш в бороду посмішку Жінок молодих принад Ходиш піском стурбовано Вдивляючись в синь-блакить, Що тобі навіщовано, До берега щоб доплить. Одне в мене вітрило Куди на нім запливу Як був молодим і сильним І щоглу згинав в дугу На змаг ставав до моря Щодень і щоніч. П'янку... П'янку і гірку до болю Випив я чару дзвінку Колись поклявся обплисти Синє море все яке є З черепашок намисто В груди серцем б'є Ця - то велика буря, Де хвиля горою йшла. А ця рожева мушля З прісного джерела Ця - з острівця малого, А ці шукав у штиль. І не питай старого - Діду, а ви звідкіль? Одне у мене вітрило І шлях у мене один Море в слізах кипіло, Билось тілами риб А я собі поклявся Звідать усі береги Де тільки не залишався Слід моєї ноги. Двічі я жодного разу Один не стоптав пісок А були, а були ж принади... Мав би тепер діток. Ще треба багато мушель Бачиш - шворка нова Звідки я? Сам не знаю. Для мене це вже слова. У мене душа солона Вітру чекає і хвиль Одна мені перепона, Як в дно загрузає кіль Та поки під ним глибини Як плистиму незнано куди Одне у мене вітрило І для щастя й для біди. Його ось-ось долатаю, Бо не люблять його вітри А йому до синього краю ще плисти.
22.06.99 автор - Леся Скорик
|
|
|
|
Juha
Ст. модератор
Репутація: 77
Offline
Повідомлень: 2517 Awards: KosivArt Душа форуму 2009
My little dream )))
|
|
« Відповідь #138 : 09:51, 21 Квітня 2013 » |
|
Так гарно!
|
|
|
|
Vlad
Абориген
Репутація: 37
Offline
Повідомлень: 567
|
|
« Відповідь #139 : 23:11, 19 Серпня 2013 » |
|
|
|
|
|
Juha
Ст. модератор
Репутація: 77
Offline
Повідомлень: 2517 Awards: KosivArt Душа форуму 2009
My little dream )))
|
|
« Відповідь #140 : 22:30, 27 Листопада 2014 » |
|
Вірш моєї куми. Чоловік в АТО!
Наш любий і вірний, герою, Ти наша гордість і наш оберіг, І хоч серце й душа рветься від болю Ми тобою пишаємсь й Господа просим щоб від лиха вберіг. Щоб ти повернувся живим і здоровим, і посміхнувся як завжди до нас, І взявши синочка на руки малого, Ти забув про страшний і гіркий весь цей час. Ця розлука для мене нестерпна, Незнаю чи вистачить сил витримать це, Єдине, що дух мій тримає, Твій голос й синочка рідне лице. Час немов зупинився, погляд застиг в висоті, і смуток в душі оселився, від кожної думки що ти на війні. Та серце вірить і знає, Все згодом скіниться й мине. І усмішка знову засяє, ти прийдеш додому і міцно обіймеш синочка й мене. І радість зайде в нашу хату, Я нарешті почую: „Кохана, ти сонце моє!” Та зараз лиш треба чекати І Бога просити про спасіння твоє. І Я БУДУ ЧЕКАТИ!!!! Кожну хвилину, молитиму Бога про мир і добро, Бо кохаю тебе і люблю Україну, І ми переможем, щоб там не було!!!!
Яна Карпенко 14.10.14.
|
|
|
|
Тарас Пасимок
Мол. модератор
Репутація: 49
Offline
Повідомлень: 2572
|
|
« Відповідь #141 : 20:32, 16 Листопада 2018 » |
|
1. я люблячий демон я світлий я темний я той хто пройде крізь віки без війни та ти хочеш мене зачепити, вбити ти хочеш війни (як і кожна хотіла) ти хочеш вогню замість тисячі слів ти хочеш розпечений промінь у тіло щоб кров закипала і стіни упали і спалений міст ти хочеш, щоб я втамував твою спрагу але не свою - бо ще ж рано, ще рано ще рани на спині, і ми беззупинно - ранок зустрінемо разом без сну
2. Стомлені яблуні ковдрою вкриті Зігнуте снігом сонне гілля пагони (щиро) здіймуться в небо весною Бог восени подарує (втілить) плоди
3. Ти порушуєш баланс плачем Я не хочу бути тобі наглядачем в колесі реінкарнацій Я хочу сісти з тобою в медитації і танцювати
4. Розмірений ритм акордів дримби Сидить самотній гуцул на горі Гимбі Він пє елітний імператорський шу-пуер Імператор давно вмер, та хай живе Гуцулія!
5. І нехай весь світ зачекає поки я заварюю китайський чай Лун Цзин Піднімаючи руки в гору дякую Богу за те, що живу можливо, це Шива?
6. І Махадев стоїть за спиною, як Тінь, Сторукий, як Лотос і місяць, і вітер, і сонце, як Чорний Лев танцює в вогні
7. І ми, очищені вогнем Йдемо за Махадевом в день і вночі Він на сторожі Нашого спокою Хар, хар, хар
2017-2018 Автор Тарас Пасимок
|
|
|
|
|
|