KosivArt
Адміністратор
Репутація: 101
Offline
Повідомлень: 6509
|
|
« : 12:26, 16 Липня 2008 » |
|
Будемо збирати факти, щоб з'явилися ідеї (Луї Пастер)
Історична доля української мови дивує своїми зигзагами. То ми окультурюємо Ойкумену, то бумерангові хвилі затоплюють українство в морях денаціоналізації.
Коли римляни завоювали греків та інші суміжні племена, для збагачення латини зони взяли за взірець мову поневолених народів, зокрема й расенів-русинів (етрусків), які були нашими родаками...
Сучасний московський письменник Аксьонов теж уважає, що російській мові треба пригорщами черпати з української, щоб не змертвіти остаточно. Очевидно тому, що вона (російська) штучна і не настільки вироблена, жива як наша. Ці теорії і практики не нові. Наш великий письменник Микола Гоголь збагатив російську не тільки словами з української лексики, а и ледь не весь український синтаксис перетягнув у російську.
Дива тут нема ніякого, бо українська мова, за твердженням великого мовознавця Олександра Потебні, була сформована ще сорок тисяч літ тому. Потебня довів це, досліджуючи обрядовий фольклор, зокрема віншувальні щедрівки. З прийняттям християнства писемність наших пращурів глаголиця була знищена. Однак потрібно було перекладати на слов'янську із грецької богослужебні книги. Християнські провідники Кирило і Методій узяли за основу солунський діалект, на спадкоємність якого претендують у наш час чехи, болгари... Ця «староболгарська» мова стала чимось на зразок слов'янського есперанто. Згодом ця далека від досконалості говірка набула книжного статусу під назвою церковно-слов'янської мови. Звісно ж, у того дірявого міха кожний народ вливав своє вино-елементи живих мов: лексичні, стилістичні... Якби цей процес штучно не гальмувався, усі книжні варіанти української, болгарської чи інших мов природним чином наблизились би до усного мовлення, яке тисячоліттями побутувало в широких верствах кожного із народів.
Однак в умовах російської імперії нормальний розвиток кожної мови та її зближення із живим мовленням силовими методами стримувався. Дві імперії - польська та московська - почергово, а то й водночас, роздирали живу душу українського народу, нашу багатющу культуру, а українську мову прозивали мужицькою, мовою кабанув, хахлацкой, бічьей, суконной і т. д.
Смішно, звичайно. Як говорять українці: «Чия б кричала, а краще твоя б помовчала». За найновішими дослідженнями, наші предки спричинилися до створення найдавнішої міжнародної мови санскриту, який має багато розгалужень: буддійський, джайнський, відійський, але навіть, в уніфіковано літературним санскриті (класичним) - не менше 70 відсотків українських коренів... Що вже казати про мелодійність, лексичні, стилістичні, понятійнообразні, синонімічні багатства, нашої мови, яка дала життя всьому колу індоєвропейської або ж індоарійської групи мов. Зрада рідної мови межує з душогубством, зрада такої мови, як українська - справжнє божевілля!
|