Косів: форум міста та району
08:40, 29 Березня 2024 *
Ласкаво просимо, Гість. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтеся.
Увійти
 
 
   Початок   Допомога Пошук Увійти Реєстрація WAP  
Сторінок: [1] |   Вниз
  Друк  
Автор Тема: Про давність української мови  (Прочитано 7247 раз)
KosivArt
Адміністратор


Репутація: 101
Offline

Повідомлень: 6509


« : 12:26, 16 Липня 2008 »

Будемо збирати факти, щоб з'явилися ідеї (Луї Пастер)

Історична доля української мови дивує своїми зигзагами. То ми окультурюємо Ойкумену, то бумерангові хвилі затоплюють українство в морях денаціоналізації.

Коли римляни завоювали греків та інші суміжні племена, для збагачення латини зони взяли за взірець мову поневолених народів, зокрема й расенів-русинів (етрусків), які були нашими родаками...

Сучасний московський письменник Аксьонов теж уважає, що російській мові треба пригорщами черпати з української, щоб не змертвіти остаточно. Очевидно тому, що вона (російська) штучна і не настільки вироблена, жива як наша. Ці теорії і практики не нові. Наш великий письменник Микола Гоголь збагатив російську не тільки словами з української лексики, а и ледь не весь український синтаксис перетягнув у російську.

Дива тут нема ніякого, бо українська мова, за твердженням великого мовознавця Олександра Потебні, була сформована ще сорок тисяч літ тому. Потебня довів це, досліджуючи обрядовий фольклор, зокрема віншувальні щедрівки.                                                                                                                                                                               
З прийняттям християнства писемність наших пращурів глаголиця була знищена. Однак потрібно було перекладати на слов'янську із грецької богослужебні книги. Християнські провідники Кирило і Методій узяли за основу солунський діалект, на спадкоємність якого претендують у наш час чехи, болгари... Ця «староболгарська» мова стала чимось на зразок слов'янського есперанто. Згодом ця далека від досконалості говірка набула книжного статусу під назвою церковно-слов'янської мови. Звісно ж, у того дірявого міха кожний народ вливав своє вино-елементи живих мов: лексичні, стилістичні... Якби цей процес штучно не гальмувався, усі книжні варіанти української, болгарської чи інших мов природним чином наблизились би до усного мовлення, яке тисячоліттями побутувало в широких верствах кожного із народів.

Однак в умовах російської імперії нормальний розвиток кожної мови та її зближення із живим мовленням силовими методами стримувався. Дві імперії - польська та московська - почергово, а то й водночас, роздирали живу душу українського народу, нашу багатющу культуру, а українську мову прозивали мужицькою, мовою кабанув, хахлацкой, бічьей, суконной і т. д.

Смішно, звичайно. Як говорять українці: «Чия б кричала, а краще твоя б помовчала». За найновішими дослідженнями, наші предки спричинилися до створення найдавнішої міжнародної мови санскриту, який має багато розгалужень: буддійський, джайнський, відійський, але навіть, в уніфіковано літературним санскриті (класичним) - не менше 70 відсотків українських коренів... Що вже казати про мелодійність, лексичні, стилістичні, понятійнообразні, синонімічні багатства, нашої мови, яка дала життя всьому колу індоєвропейської або ж індоарійської групи мов. Зрада рідної мови межує з душогубством, зрада такої мови, як українська - справжнє божевілля!
KosivArt
Адміністратор


Репутація: 101
Offline

Повідомлень: 6509


« Відповідь #1 : 12:26, 16 Липня 2008 »

Українська мова «без золота, без каменя», тобто без зайвого прикрашання, має надзвичайно ніжний звуковий аромат, бо плекалася з великою любов'ю не в княжих палатах, а під солом'яною стріхою у люблячому і правдивому серці орія, анта, скита, сармата, русина, українця - і все це один народ, от тільки імена змінювались, бо навіть у самоназвах українська раса була багатша за всіх:

Пора вже нашу мову вирвати зі смертельних обіймів московського спрута, який століттями п'є з неї живу кров. Пора вже вибиратись із трясовини мовної байдужості, що засмоктує нас у прірву небуття.

Ще зовсім недавно, у середині минулого століття, у, восьми центральних губерніях довкола Москви у повсякденному побуті на весях (тобто в селах) розмовляв люд мерянський (мирний, звісна річ) одним із діалектів угрофінської групи мов (неслов'янської).

Багато тюркських і угрофінських слів дотепер складають основу російської мови. Однак, претендуючи на спадщину Київської Русі-України, московити з усіх сил намагаються ослов'янити «свой язик». Та якщо вже бути послідовним, то замість по-злодійськи обкрадати українську - перейти на неї повністю. Бо ж недаремно п. Аксьонов стверджує що все буде добре, як Україна проковтне Росію... Як? Усебічно, зокрема - у мовному плані... Згідно з божим промислом п. Аксьонов настирливо радить долати процес змертвіння російської мови через донорські вливання з української. Здавалось би, є простіший шлях - українізуватись одразу. Але ж ні! Не все так просто. Лєнь! А може і не по зубах!

Отож процес цей розтягнеться надовше... Але перспектива українізації все одно неухильна. Знаючи це, певні сили (заложники руйнівних тенденцій ! процесів) намагаються жаргонізувати, чи то пак русифікувати, Україну. Це - агонія. Якась 700-літня популяція хоче побороти (насильно, звісна річ) традицію тяглістю 60-70 тисяч років - а саме стільки хліборобству в Україні.

Безперспективні потуги! Однак нема об'єктивної реальності. Є воля суб'єктів. Без боротьби за існування ще ніхто не виживав... Мусимо констатувати, що між Україною, якою вона є, і тою, яка була або мала би бути - прірва. У цьому контексті напрошується висновок: який народ - така мова! Необхідна програма тотального просвітництва - історичного, мовного, етнографічного...

Творча ж еліта має знати: від нас залежить не так уже й мало.

ХТО ЯК НЕ МИ, РЕАЛІЗУЄМО ПРИЗНАЧЕННЯ УКРАЇНИ?!

І. Новаченко, Т. Кондратенко, А. Негрієнко, Ю. Шилов (проф.), М. Чембержі (проф.), Богдан Чепурко автор етимологічних студій «Українці» та «Небесна родина»
KosivArt
Адміністратор


Репутація: 101
Offline

Повідомлень: 6509


« Відповідь #2 : 12:28, 16 Липня 2008 »

  • Якщо існує загроза для мови і народу, це означає, що є загроза і для існування держави. (Жан Дютур)
  • Українська мова це злет мов усього світу. (Фрідріх Боденштадт)
  • Небагато минуло століть від часу панування латинської мови, але зараз її уже ніхто не розуміє, таксамо німці не розуміють мови готів. Говори диких людей змінюються протягом декількох поколінь, мова ж українців, хоча також не в первісній формі, стоїть до нашого часу твердо, як непорушна скеля. (М. Красуський)
  • Мова для людини священна. Посягати на неї, пограбувати її від людини, нав'язувати їй чужу означає посягати на корінь життя людини: Кожний народ на світі вбачає в такому вчинку злочин проти своєї самобутності і не залишає його без покарання. (Фрідріх Дістервег)
  • Українці - стародавній народ, а мова їхня багатша і всеосяжніша, ніж перська, китайська, монгольська і всілякі ІНШІ. (Е. Челебі турецький мандрівник)
  • Дякую Богові, що дав мені народитися українцем. (Олесь Гончар)
Сторінок: [1] |   Нагору
  Друк  
 
Перейти в:  

© 2007—2024 KosivArt | Працює на SMF