Нажаль сценарію в мене нема. Але я запитав у Гугля
Ну це хоч і не сценарій (переробляти під сценарій думаю смислу нема), але до теми мало би підходити.
"ОБРЯДОВІ ОБХОДИ
Новорічні обходи буковинських “маланкарів”, як і різдвяних колядників, розпочинається після заходу сонця, тобто тоді, коли, за повір’ями, владарює усяка нечиста сила.
“Маланка” разом із музиками мандрує селом усю ніч. Репертуар обрядово-ігрових дій “маланкарів” значною мірою залежить від реакції господарів дому. За їхнім бажанням обряд може проходити як у повному, так і в скороченому вигляді, причому в першому випадку він відбувається на подвір’ї або в хаті, в другому ж — переважно надворі.
Раніше ходили від хати до хати, не обминаючи жодного господаря. Сьогодні провідують переважно тих, хто має дочку “на виданні” і виконують новорічну пісню про Маланку-Подністрянку. У ній розповідається про молоду господиню, яка в одних варіантах випасала качурів або коней, у других — шовки пряла, у третіх — біль білила тощо.
За народними віруваннями, саме відвідування двору маскованими парубками на чолі з “Маланкою” приносило щастя. Цей сприятливий вплив мав виявитися у двох основних сферах — господарській діяльності і шлюбних стосунків.
До хати “маланкарі” заходили, лише отримавши дозвіл господарів. В оселі спочатку виконували величальні щедрівки для кожного члена сім’ї, потім співали пісень про “Маланку”. Відповідно до узвичаєного сценарію, травестований персонаж кумедно пародіює звичайні жіночі заняття. “Маланка” робить усе навпаки: сміття підмітає від середини хати під стіл, удаючи, що прибирає ліжко, розкидає подушки, розливає воду тощо. Про це мовиться і в обрядовій пісні:
Наша Маланка —
добра ґаздиня,
Припічок миє, лавицю білить.
Господарі ж прагнуть завадити їй “давати лад у хаті” і уважно стежать, щоб “Маланка” нічого не вкрала. Адже за вкрадену річ вона просила додатковий викуп або погрожувала продати її в наступній хаті, там, мовляв, більше дадуть. Іноді їй спеціально кладуть якусь дівочу річ, щоб “Маланка” її вкрала, бо це віщувало дівчині швидке заміжжя.
Допоки господарі змагаються з “Маланкою”, у сінцях починає мекати й тупотіти “Коза”. “Маланкарі” просять господарів впустити її до хати, аби погрілася. Вона, мовляв, у ніжки і в ріжки змерзла. Господарі спочатку відмовляються, вигадуючи різноманітні причини: ніби “Коза” долівку попсує, вазони поїсть, дітей полякає. Тим часом діткам страшенно хочеться побачити “Козу”. Вони благають батьків упустити її до хати. “Маланкарі” всіляко розхвалюють свою “Козу”: вона і гарненька, і розумненька, танцювати і співати вміє, побрехеньки розказує, людей звеселяє. Нарешті господарі погоджуються впустити “Козу”. Увійшовши до хати, “Коза” спочатку лякає присутніх, намагаючись їх буцнути рогами, а потім під спів “маланкарів” відтворює в танці те, про що співається в щедрівці. Усе дійство закінчується тим, що приходять стрільці або хлопці-молодці і б’ють, або “встрелюють” “Козу” в правеє вушко, в саме сердушко, або ж під ліву чи праву ногу”, нежива “Коза” падає, ноги задирає. Одне слово, — “Коза” за сценарієм помирає.
Але її загибель — не випадковість. Вважається, що смерть “Кози” символізує зимову загибель рослинності, ниви. В обряді головне — не смерть “Кози”, а її оживляння. Тому всі присутні в хаті, а також щедрувальники намагаються оживити “Козу”, розсмішивши її. Оживлення “Кози” знаменує собою пробудження природи навесні.
Магічне значення має сміх. Він відганяє злі сили, крім того, вірили: якщо сміятись у новорічну ніч, то рік пройде зі сміхом, весело й щасливо.
Закінчується усе тим, що “маланкарі” виголошують вірші з побажаннями щастя, добра в новому році і просять винагороди для “Кози”, “Маланки” та інших ряджених персонажів. Почувши про гостинці, до хати набігали “Цигани” з “Ведмедем” і починали ворожити, танцювати, пропонують підкувати коней або когось із хатніх. Господарі кличуть на допомогу “Стражників”, які також є серед ряджених, а ті випроводжають із хати гамірних гостей і отримують винагороду від господарів."
© Слово Просвіти, 2004-2007
slovoprosvity.com.ua