Яник вже знову за другу російську заговорив.
Я дуже сподіваюся, що це лише популізм або спроба замили очі Росії. Бо якщо до цього й справді дійде, то це кінець. Особливо “приємно”, що такі новини випливають майже відразу після дня народження (і смерті) Тараса Шевченка.
Україна тоне. А як відомо – коли корабель тоне, то треба валити. І якщо хто думає, що мовляв “пацюки тікають першими”, то мушу розчарувати – усі пацюки втекли ще в 90-х і побудували свою власну Україну в Канаді, США, Іспанії та інших країнах. Ті, хто залишились – не латали дірки в корпусі; не прибирали палубу; не зважали на наближення штормів. Вони просто пливли за течією й таки допливли до самого краю.
Маючи такий потужний лобістський центр, як Росія, російська мова в Україні й так завжди буде мати сильні позиції (особливо беручи до уваги, що Україна є частиною її інформаційного простору). А закріплення другої державної мови призведе до поступового витіснення української з усіх сфер життєдіяльності (оскільки Україна за роки незалежності не спромоглася ані захистити свій інформаційний простір від зовнішніх впливів, ані створити свою власну масову культуру). У гуманітарній сфері наша країна – калічна. Незалежність була шансом на виправлення. Але ми його не використали. Навіть навпаки – теперішня влада хоче законсервувати ситуацію й остаточно закріпити “завоювання русифікації” в Україні (навіть незважаючи на те, що російська вільно розвивається та ніяких утисків їй не чиниться).
Я не хочу жити в калічній країні.
Поки цей корабель ще не повністю потонув – я залишаюсь на його борту. Адже в силу своєї дитячої наївності я ще досі вірю в дива.
Та після того, як усе закінчиться, і ми відспіваємо небіжчика – Чекай на мене! Моя омріяна Канадо! Мій рідний Вінніпег і Торонто! Країна емігрантів і відставних моряків!
П.С. Ось що він говорив два роки тому
Автор © Сашко Мимрук
Посилання
www.pravda.com.ua
