Щодо "Записок" до попередніх повідомлень: книга читається легко, але вона дуже важка морально, я намагаюся вже давненько уникати такого... Поки що прочитала тільки події до нового року. Не знаю, що робити дальше, бо дуже хочеться знати чим же ж все закінчиться... Я так мучила Хемінгуея колись...
Мені, особисто, також цікаво чим то все закінчиться, і напевне саме це "протримало" мене до 200 сторінок... Книга дійсно дуже легко читається. Чітких змін після нового року не відбулося в книжці.
Все та ж непотрібна інформація в певних місцях. Мене трохи нервують оті такі "новини" типу:
"У штаті Флорида врятували крокодила, що застряг у дренажній трубі.
В Росії знайшли яйце динозавра.
Бенгальському тигру запломбували зуб."
Ну, це ж не блог, а книга все-таки...
Коли читаю рядки подібного характеру, здається, що марно витрачаю час...
Хоча, є і досить хороші моменти, ради яких я таки продовжувала читати книгу, в яких таки впізнавалась сама Ліна Костенко...
п.с.: мені цікавий процес написання книги) Таке враження, що Ліна Василівна кільканадцять років немала що робити і занотовувала собі події такого характеру, щоб потім мати що писати в книзі...