Косів: форум міста та району

Загальний => Література => Тема розпочата: Ясік) від 18:24, 11 Квітня 2007



Назва: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Ясік) від 18:24, 11 Квітня 2007
Для початку я закину пару витворів, тих що мені найближче до душі!

Сонце сіло за горизонт, і
Ти в зажурі шовковій між зір загубила свій зір,
А в твоєму волоссі запорпалися кажани.
Я ж кажу тобі тільки "Ви", бо мені так подобається.
Бо повіяв вітер аж із лузитанських гір,
Заскрипіли щоглами мерці-кораблі,
І солоний сміх заліг у твоїх незаплетених косах, і
На бруківках туніських міст і досі вночі
Чути літери чвалу, розмову копит. Досі
В парагвайських лісах будують міста,
Пишуть Біблію мовою гварані, і
Руйнують колонії єзуїтів королівські війська; бо
Над Єрусалимом невидимо ще майорить
Білий прапор з червоним знаком хреста, і
Ти вдивляєшся в сонце крізь сірий пил
І вслухаєшся здалеку в скрегіт і скрип танків,
Бо тритисячолітня пісня ліванських гір
Пишеться тільки крапельками червоних літер, і
Ці рукописи неможливо не прочитати, бо
Досі рухаються над Середземним морем
Постаті у плащах хрестатих, і
Страшно мені за тих кажанів, що в твоєму волоссі,
І тому я казав би тобі тільки "Восе",
Якби знав ту стару лузитанську мову, бо
В зойках твоїх кажанів голос ярла зі стрілою в оці. Ви
Не зможете жити просто так, пані з лиликами в незаплетених косах, бо
Занадто рівна у Вас хода, бо ясне занадто у Вас чоло, бо
Занадто чисті у Вас уста, надто чуйні, щоб цілувати щось,
Крім краєчка його листа, або хреста на гробі.
Якби я був блазень його палат, я спочатку став би там дубала,
Я б ногами дриґав, скакав на стіл, реготав би, плакав - не говорив,
Я б діждався поки він стане п'яний, і тоді порадив би цілувати -
Обережно, трепетно, мовби щез, - крізь пітьму й серпанок - твоє плече.
І якби по тому він не згорів, ввів тебе до ордену матерів,
Звоював Судан і здобув Перу, переплив Пасифік і спорудив
На горах шотландських одне із див - отоді - скалічений, та живий -
Він би міг завзято, без зайвих слів, цілувати просто - в уста, і ти
Вже б заснула тихо у нього в ліжку на тобою вишитих подушках. Тоді
Ти б згадала сонно, мов маячню, смиканину куцу спітнілих рук.
Він би довго, вперто тебе будив запитати, що то за сміх уві сні.
Ти б сказала: диво - наснилось мені, що мене лоскочуть мої кажани.


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Ясік) від 18:24, 11 Квітня 2007
Ти пам'ятаєш нашу першу зустріч
В той день, коли цвіли сади?
Ти пам'ятаєш ніжні мої руки
Й несмілий шепіт: '…чекаю, прийди…'
Ти пам'ятаєш, як ходили разом
Алеями, що іскрились в росі?
Ти пам’ятаєш, як казав: 'Кохаю…'
Тримаючи троянду в руці?
…Я пам'ятаю, милий, все я пам'ятаю
Як жаль, що вже забувсь ти.
Але пройдуть роки, й колись в печалі
Згадаєш ти мене в полоні самоти.


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Ясік) від 18:25, 11 Квітня 2007
Тиха падала темінь на землю
Я стояла одна у дворі
Я чекала, що прийдеш мій милий
Й скажеш ніжно: 'Кохана, привіт'
І як завжди ми будемо разом
Вечір знову проводити вдвох
Будем смуток ділити і радість
І не вірить, що є світ розлук
Але марно чекала, коханий
Ти до мене уже не прийдеш
Ти сказав, що ніколи між нами
Нічого серйозного більш не буде.
Тихо падала темінь на землю
Десь стояли кохані в дворі
А я все чекала, що прийдеш
Й скажеш ніжно: 'Кохана, привіт'

Я мрію про кохання із вуст твоїх почути

Я мрію про кохання із вуст твоїх почути...
Немов зірки на небі кудись зникають люди...
Я мрію чути щастя у голосі твоєму,
Щоб нам світило Сонце, зірки в нічному небі...
Я мрію про кохання, про щастя, про надію...
Я мрію лиш з тобою ... з тобою бути мрію!!!

М. Свириденко "Любити жінку"

Любити жінку – відкривати світ,
де святом зацвітає все буденне.
Любити жінку – цілувати слід,
де йшла вона і думала про мене.

Де в муках світ народжувався знов,
сльозою, мов росою, умивався.
Де я втрачав таку близьку любов
і до страждання серцем прилучався.

І голосом уже пошерхлих трав
земля вологи з вічності благала.
А я вмирав і знову оживав,
і спрага жити – все перемагала.

Життя – то над усе.
І в кожному із нас
дзвенить його мелодія обнови.
І чар душі не стишився, не згас,
де все одвіку зіткане з любові.

Любити жінку – чемно до землі
вклонятися і сумніву не мати.
З мого двокрилля – на однім крилі:
Кохана, Дівчина, Дружина, Мати.

Злилося все у поклику: любить!
І рання зустріч, і розлука пізня.
Та в небі не потьмарилась блакить,
та в серці ще не заніміла пісня.

Я слухаю. І чую, наче грім,
рокоче невпокорене жадання.
Та я щомиті відчуваю в нім
душі безцінний дар – моє кохання.

Не зраджу. Не стужію. Не зроню
людської гідності: повік любити.
Лише любов ми вибрали в рідню
і гріх спокутуєм п її молитві.

Любити жінку – відкривати світ,
як дереву, квітчатись верховіттям.
Любити жінку – дарувати цвіт
собі, і друзям,
і найменшим дітям.

Яка ти хороша!

Яка ти хороша! Як гожая весна!
Як квітка чудесна, як зірка небесна!
Як місячний промінь, як Божеє сонце!
Заглянь в мою душу, що повна тобою;
Ти світ мені цілий скрасила собою.
Тебе ж я кохаю незмірно, безмірно!
На світі ніхто не любив ще так вірно!
Тобі ж я не зраджу до суду, довіку!
Невже ж задавати брехню чоловіку?
Не слухать речей отих чулих, гарячих?
Не чути в їх струн щирозлотих, молячих?
Ба! Чом би не слухать той гомін мов з неба!
Та вірити тілько клятьбам тим не треба!..

твоя дружина

Поросла диким терном стежина,
Кропива все по ній та ожина.
Це твоя насадила дружина,
Щоб не йшов ти на мій на поріг.
Я зі стежки очей не здіймаю,
Виглядаю – а тебе немає,
Чи вже спить, чи її обіймає...
Чи то просто добратись не зміг.

Понад стежкою сиві тумани,
Розцвілися отруйні дурмани.
Це накликала твоя кохана,
Щоби очі осліпли мої.
Я втікала від рідної неньки
Лиш до тебе, мій милий-миленький,
Тільки зранила ноги біленькі
По ожинах і тернах її.


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Ясік) від 18:26, 11 Квітня 2007
Вибачте за російську!

Прости меня и слов не надо
Я не смогу тебя забыть
Лишь в сердце, маленькая рана
С которой надо, дальше жить
Я обмануть себя пыталась
Что не люблю тебя и все
Но как и прежде, ошибалась
Ждала ответа на любовь...

Мне грусно,скушно,одиноко,
Я несмогузабыть тебя-
Твои глаза,твою улыбку,
твои прекрасные уста.
За что все ето?-я незнаю
И понимая что не сплю,
Я как и прежде жду ответа
на бесконечное люблю...


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Ясік) від 18:27, 11 Квітня 2007
Тебе я поцілую,
Ні за що не ображу,
На тебе я не крикну,
І навіть якщо злий.

І цей момент оргазму,
Що утворився внаслідок любові,
І я, і ти запам*ятаемо,
Як спільний наш початок,
Cімейного життя.

Ти будеш найгарніша,
Ніхто тобі не скаже,
Якісь погані речі,
Тому-що у тебе, е я.

Люблю тебе я сильно,
І мрію про любов,
З твоеї сторони також,
І ти, і я зустрінемося десь,
І вірш цей пройде через все,
Тому-що він виспівуе,
Мою любов до тебе.

Я все тобі пробачу,
І ти мені також,
Не проміняю я тебе,
На гроші і шалав,
Тому-що ця любов бездонна,
Як недра океану.


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Ясік) від 18:28, 11 Квітня 2007
Літні зливи розлили у липні
Вранці над містом Любов…

Люди лякливо дивились на неї
І далі ішли собі знов…

Любов блукала, до людей промовляла
Тиху мову таку:

«Візьміть мене в душу, бо жити там мушу!
Інакше я завтра помру…»

А люди дивились, і йшли собі далі
Лиш вітер почув ці слова

А вранці до мене Любов завітала
Засмучена й майже жива…

Її я пустила, за стіл посадила
Хоч сили не мала сама:

Стомилися плакать мої сірі очі
І каменем стала душа

- «Дивись, мила дівчино, сонце на Сході
Встає, подолавши усе

Відкрий своє серденько, я тебе прошу
Хоч ти не зрікайся мене!»

- «Не треба мене, незнайомко, благати
Є в тому й твоя вина

Не можу тобі своє серце віддати
Бо серця у мене нема!

Не знаю де ділось: дощами пролилось
А може Йому віддала?

Тоді, коли з ним у садочку любилась
І обертом йшла голова….

А може, сердечко моє стало квіткою
Що квітне один день на рік?…

Ту квітку в віночок вплітає дитина
Сміється і п’є сонця сік…

Душа моя - пустка згоріла до щенту
Лиш попіл лишився один

Літає за вітром у небо блакитне
Де зорі, як розсип перлин…»

Любов посміхнулась і тихо сказала:
«Недарма я стільки пройшла!

Душа твоя плаче від болю та зради
І значить любов в ній ще й досі жива

Знайшла я тепер те, що всю ніч шукала
Душі своїй, дівчино,нащо брехала

Коли говорила: кохання нема!
Не серце твоє ці слова промовляло

Дивись, мила дівчино, сонце на Сході
Встає, подолавши усе!…

Відкрий свої сірі заплакані очі
Без страху мені подивись у лице…»

І я подивилась, і сонце пролилось
І світлом своїм відродило все те,

Що словом «байдуже», як склом затулилось
Від всіх почуттів, що у світі є…

Я раптом почула мелодію дивну
Слова божевільні полились з душі

І я заспівала, і пісню цю вітер
Як «пісню Любові» поніс між людьми

А я проспівала їм всім про кохання
Про яснії зорі на тихій воді

Про море широке, про гори високі
Що тисячу днів височать вдалині

Я їм проспівала про тугу кохання
Про серце, що ніжністю палко горить

Про наші з тобою липневі світання
Про пісню, що в небо за вітром летить

Хто справді кохає, той зрадить не зможе
Весь час неможливо брехати собі…

І стати такою як ТИ я не хочу!
Від світу не хочу ховати душі!

Хоч ТИ не зі мною, я житиму далі
Бо маю надію і маю мету

Хай зливи у липні гримлять надімною
Та все ж я кохаю! Співаю! Живу!!!


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Ясік) від 18:29, 11 Квітня 2007
Де власні відчуття сховати болю,
втікаю я, він опиняється зі мною.
Відкрий мене і вилий все назовні,
де відчуття всередині кричать на сили повні,
де біль ненавидить мене,
і обніми, до поки його сон пройде.
Це як прокляття, наче йти і з шляху збитись,
ти нагодуєш, цим і змусиш залишитись.
Відкрий мене, але остерігайся
всередині хоасу розбирайся.
Шкаралупа з грязі тріскає уся,
тож вимий швидше поки чистий я.
Скажи чому на мене вибір впав,
жадно схопити не хотів, думки не мав.
Отож відкрив тебе і змусив піти,
нікого вже не зможеш скривдити.
І страх ще трусить усього мене,
тож обніми до поки його сон пройде.


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Ясік) від 18:29, 11 Квітня 2007
Коли когось кохаєш, ти здатен на все
ти божевілля відчуваєш і не пояснюєш це.
Ти наче місяць ясний й сонце водночас,
коли когось кохаєш зупиняється час.

Не сприймаєш навіть правди, віриш свято у брехню,
часом сам собі говориш що - "Насправді я лечу",
і пусті, безсонні ночі починають новий день,
коли когось кохаєш сам співа таких пісень.

Коли когось кохаєш - цього вже не змінить,
ти глибше відчуваєш це, нехай любов летить,
коли когось бажаєш усім своїм єством,
коли когось кохаєш усе йде обертом.

Коли когось кохаєш щиро - приносиш себе в жертву ти,
і віддаєш усе що маєш, двічі не треба думати.
Ти ризикуєш, на наслідки плювать,
коли когось кохаєш дійсно хочеться кохать.
Ти наче місяць ясний і сонце водночас,
коли когось кохаєш зупиняється час.


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Ясік) від 18:30, 11 Квітня 2007
Я б хотів тобі подарувати пісню,
та сьогодні я не зможу це зробити,
я дивлюсь на тебе і мені бракує кисню,
щоб мою любов до тебе пояснити.

Я не знаю навіть слів чудових,
щоб говорить й описувать тебе,
твоїх усмішок добрих, щирих, нових,
в очах твоїх топлю я сам себе.

Я б хотів тобі танок подарувати,
щоб назавжди він тобі запам'ятався,
якщо перестане музика лунати,
дорікнеш мені - "Пішов й не попрощався!"

Я б хотів тобі подарувати небо,
туди де сонце піднімається з безодні,
де про вічність думати не треба,
там ніколи ми не будемо самотні.

Я б хотів з тобою погуляти
по саду що мріями моїми спіє,
тільки зможу що поряд стояти,
від краси твоєї тіло все німіє.

Я б хотів тобі подарувати щастя,
абсолютне, щоб завжди сіяла
посмішка із серця твого ясна,
і в хвилини смутку зігрівала.

Голос я б хотів тобі подарувати,
щоби дітям ти співала колискові,
біль нестерпний ховаю за грати,
знаю ми вже не зустрінемось ніколи.


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Ясік) від 18:31, 11 Квітня 2007
Я кохаю тебе тиждень, місяць чи рік...
Все, що втрачене нами і все, що забуте повік,
відійде, не торкнувшись ні наших гарячих повік,
ні старого каміння на березі або на площі.
Все, що втрачене нами - пісок у глибинах ріки,
повертання її за невидимі знаком руки,
коли навіть слова, ще подібні на дотик м'який,
вже не мають ні значень, ні сили усе зупинити.
Я кохаю тебе, я не зможу відчути кінця.
Все, що втрачене нами - лиш обриси рук і лиця
постарілих коханців, їх маєже затерплі серця.
Але як зупинити ріку, у яку не ступити?
Сьогодні чи завтра - ти знову поїдеш додому,
порожні зізнання, світлини в альбомі старому,
де наші обличчя невміло маскують утому
від сірих конвертів і довгих уявних розмов.
Цілунки натужні - пів присмак гіркавої туги
за власним безумством, яке не прожити у друге,
а навіть тоді, коли той, кого кликала другом,
захоче залишитись на день або, може, на два.
І все, що я маю, і все, що ми втратимо потім -
дві жовті троянди і західний потяг...


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: TweaXL від 19:16, 12 Квітня 2007
Про життя у 100 словах, жаль що на російській, але вже:

Колыбель. Пеленки. Плач.
Слово. Шаг. Простуда. Врач.
Беготня. Игрушки. Брат.
Двор. Качели. Детский сад.
Школа. Двойка. Тройка. Пять.
Мяч. Подножка. Гипс. Кровать.
Драка. Кровь. Разбитый нос.
Двор. Друзья. Тусовка. Форс.
Институт. Весна. Кусты.
Лето. Сессия. Хвосты.
Пиво. Водка. Джин со льдом.
Кофе. Сессия. Диплом.
Романтизм. Любовь. Звезда.
Руки. Губы. Ночь без сна.
Свадьба. Теща. Тесть. Капкан.
Ссора. Клуб. Друзья. Стакан.
Дом. Работа. Дом. Семья.
Солнце. Лето. Снег. Зима.
Сын. Пеленки. Колыбель.
Стресс. Любовница. Постель.
Бизнес. Деньги. План. Аврал.
Телевизор. Сериал.
Дача. Вишни. Кабачки.
Седина. Мигрень. Очки.
Внук. Пеленки. Колыбель.
Стресс. Давление. Постель.
Сердце. Почки. Кости. Врач.
Речи. Гроб. Прощанье. Плач.


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Ясік) від 21:30, 17 Квітня 2007
А тепер і на українській:

Колиска. Пелюшки. Плач.  Слово. Крок. Простуда. Лікар.  Метушня. Іграшки. Брат.  Двір. Гойдалки. Дитячий сад.  Школа. Двійка. Трійка. П'ять.  М'яч. Підніжка. Гіпс. Ліжко.  Бійка. Кров. Розбитий ніс.  Двір. Друзі. Тусовка. Форс.  Інститут. Весна. Кущі.  Літо. Сесія. Хвости.  Пиво. Горілка. Джин з льодом.  Кава. Сесія. Диплом.  Романтизм. Любов. Зірка.  Руки. Губи. Ніч без сну.  Весілля. Теща. Тесть. Капкан.  Сварка. Клуб. Друзі. Стакан.  Будинок. Робота. Будинок. Сім'я.  Сонце. Літо. Сніг. Зима.  Син. Пелюшки. Колиска.  Стрес. Коханка. Ліжко.  Бізнес. Гроші. План. Аврал.  Телевізор. Серіал.  Дача. Вишні. Кабачки.  Сивина. Мігрень. Окуляри.  Внук. Пелюшки. Колиска.  Стрес. Тиск. Ліжко.  Серце. Нирки. Кости. Лікар.  Мови. Труна. Прощання. Плач.


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Juha від 11:18, 26 Листопада 2007
         Виправленому вірити
Наснишся знову - знаю не втекти,
Твій поглід скрізь безжальний наче вічність.
Така важка корона самоти!
Така банальна гра у лаконічність!
Ілюзії нема, є ти і світ,
І нідочого феєричні крила.
Я три розлуки перейшла убрід.
А об четверту голову розбила.
Така стара від зіграних ролей,
Вростають руки в тишу, як дерева.
На жаль, на світі море королев,
На щастя, я давно не королева.
Прости, що я невиправний пішак
Дійшла до забороненого краю.
Прости, що ти не можеш так,
Але інакше бути не буває.
І не втекти, бо погляд навісний
Розкислі нерви шарпоне насниться.
І не сховатись в шпарці до весни.
Бо світ така жорстока шахівниця.

Цей вірш я прочитала ще років 5 назад в газеті Експрес-Сооl. На жаль, я не пам'ятаю прізвище та ім'я автора. Здається вона з Львівщини.


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: borowed від 00:42, 27 Листопада 2007
ГГ.Дивлюсь ,скілько Юрко тих віршів наштампував,та й в голову не лізе,що я з ним за однією партою сидів,з одної чарки пив,та ше багато чого цікавого разом робили ;D
Тааа...креатив присутній,хоча заслинив так,що аж з монітора шмаркає ::)


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: odnosel4anka від 03:24, 21 Березня 2009
я теж викладу на рос. мові вірші Дуглас Мэллок. Просто вони мої улюблені, а от переклад не знаю чи є.

 Раз тебе не дано стать сосной на холме,
Стань кустом у подножья холма,
Стань листком – самым лучшим листком на траве,
Чтоб тобою гордилась трава.

Раз тебе не дано стать большим осетром,
Не горюй – в этом нету греха!
Стань форелью, но лучшей форелью при том,
Чтоб тобою гордилась река.

Кто-нибудь в этом мире стоит у руля,
Кто-то варит похлебку в ковше.
Всюду масса работы – и вся для тебя,
Выбирай, что тебе по душе!

Не дано стать дорогой – стань горной тропой,
Не Луною – так яркой звездой.
Сделай так, чтобы люди гордились тобой,
Стань собой, самым лучшим собой!
Дуглас Мэллок



Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: odnosel4anka від 03:26, 21 Березня 2009
Деревья, что в поле широком растут,
Взлелеяны солнцем, дождями, цветут,
Не знают заботы о влаге, о свете,
Спокойно мечтая о будущем лете, -
Не станут они патриархами леса,
Их тихо укроет забвенья завеса.
Мужчина, который живет без забот,
Который бездумно по жизни идет,
Который не жал, не пахал и не сеял,
Заботы не знал о земле и о хлебе, -
Не станет он храбрым, отважным и смелым,
И будет ему лишь забвенье уделом.
Хорошее дерево трудно растет,
В борьбе со стихиями вечно живет,
Становится крепче от бурь и от гроз,
И тянется к небу, не ведая слез.
Чем злее природа, чем вихри сильнее, -
Тем крепче мужчина и лес зеленее.
Лишь в чаще лесной патриархи живут
И вечную битву с судьбою ведут,
И тянутся к звездам седыми ветвями,
Беседуя с ними глухими ночами,
Покрыты рубцами от бурь и борьбы,
- Незыблемы эти законы судьбы.

 :)

Дуглас Мэллок (перевод Зои К.)



Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: ploskonos від 10:33, 21 Березня 2009
Народна творчість,автор невідомий

Сніжок мете, гірлянди мерехтять.
Веселий сміх лунає по Вкраїні.
Хрещатиком прапОри майорять
Червоно-чорні й просто жовто-сині...

А на Майдані нашім упідряд
Хитаються від вітру на жердині
На радість і дорослих, і малят, -
Два Віті по боках і Йуля всередині.

))


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Marinka від 23:08, 21 Березня 2009
2 ploskonos - Жесть ;))))


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: ploskonos від 23:44, 21 Березня 2009
 :nenayu


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: ploskonos від 23:45, 21 Березня 2009
2 Marinka
з пісні слів не викинеш


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: odnosel4anka від 04:11, 22 Березня 2009
от написав ploskonos , але то треба було в анекдоти  :sarcastic_hand: таке втнути:)


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: odnosel4anka від 04:20, 22 Березня 2009
а тепер повернемось до теми і я вірш про село виставлю

Село вмирає назавжди...

Як незгадати моє рідне -
село, де мати виросла, жила,
де батько мій ходив до школи,
де я прожив ціле життя;
де бабця кликала до хати
на пироги та молоко,
де все цвіло, любов'ю пахло
неначе в казці все було.
Дитячі роки там минули,
село де Гонту роздерли,
де було все, й нажаль не було
надії, правди і весни.
Тепер там бачу пусті хати,
і річки майже вже нема,
верба, що беріг прикрашала
стоїть немов стара вдова.
Дорога вкрита камінцями,
що понаносило згори,
стежки зарозші бур'янами,
й кругом одні п'яні думки.
Упавший тин і сіра хвіртка,
вже й не скрипить, нема чого
лиш цвинтар з білими хрестами
ото таке моє село.
Як бачиш це - душа ридає,
куди поділись ті роки,
й чому так сталось, хто підкаже -
невже вмирає назавжди.


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Galen від 17:14, 17 Червня 2009
Вірш написаний моїм добрим другом. Рекомендюю почитати.

ЧАРИ КОХАННЯ

Перше кохання, почуття всім відоме,
Водночас таємниче, але щось є знайоме,
Ти лежиш мов прикутий до ліжка свого,
І не наче летиш бо не бачиш його.

Думки про кохану окриляють тебе,
Ти взятий в полон й скоро це не мине,
Серце плаче від щастя й у грудях стрибає,
Воно прагне чогось і чого уже знає.

Всі думки поринають в якусь невідомість,
Тобою керує одна підсвідомість,
Мариво дивне сліпить очі твої,
І ти спрагло ковтаєш гіркі сльози свої.

Що сталось ти знаєш, кохання прийшло,
Десь поблизу серця своє місце знайшло,
Ти біль відчуваєш та не серце болить,
Це кров від кохання біля нього кипить.

Ти живеш одним днем, щасливий ти є,
Бо надія на краще, натхнення дає,
У мріях ти з тим кого прагнеш тепер,
А всіх що були, ти із пам'яті стер.

Затьмарився розум в твоїй голові,
Навколо плине життя, але ти в пустоті,
І в ній ти не сам, там думки і вона,
Й пустота із-за неї, стає чарівна.

В ній небо й земля і промінь тепла,
Як дивно що людей тут більше нема,
Біля себе ти бачиш тільки постать одну,
Це прекрасна особа, наче з дивного сну.

Ти бажаєш її як нікого раніш,
І кохаєш її з кожним днем все сильніш,
Для тебе за все найгарніша вона,
Бо вважаєш що в неї краса неземна...

Та раптом в реальність повертаєшся ти,
На ноги підводишся й намагаєшся йти,
Наче знову цей світ по новому ти бачиш,
І ти не сумний, а від радості плачеш.

Ти вже знав що тобою, коли був в забутті,
І впевнений зараз що в твоєму житті,
Хвилиночка щастя і вона не остання,
Бо принесли її сильні чари кохання.


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: preludio від 17:24, 17 Червня 2009
Боже, спаси нас від скверни,
Виведи нас із проваль,
Щоб ми зрозуміли, доперли,
Що ми не такі, як москаль!

Бачиш козацькі могили,
Кров, мов багровая шаль...
Тебе, Українцю, родили
Не так, як родився москаль!

І зорі тебе колихали,
Й стежки тебе мчали у даль.
Тобі колискову співали
Не ту, яку слухав москаль!

Тебе народили герої
Із серцем, немов пектораль.
Пануй в свому власному домі
І дякуй, що ти не москаль!

Бо ми споконвіку тут жили,
Тут пам'яті вічна скрижаль.
І предки твої говорили
Не так, як говорить москаль!

Нас війни й історія били,
Однак наша сила, як сталь,
Бо пращури наші не пили
Отак, як бухає москаль!

Бо рідне попсою не стерти,
У спирті не втопиш мораль...
О Боже, не дай нам померти
Отак, як вмирає москаль!


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: rim від 22:55, 02 Серпня 2009
 
Степан Руданський (1834–1873)
                             На мою думку пророцтво.

МОГИЛА

      В степах, де гриміла
Козацькая сила,
Від світу-потопу
Лежала могила.
      Лежала могила,
Як тая цариця,
Що ї зашептала
На сон чарівниця.
      І стан її пишний
Трава покривала,
І голову сонну
Калина вбирала.
      І гілля калини
Плелося косами,
І кетяги красні
Спадали биндами.
      Із лівого боку,
Словами ізрита,
Лежала край неї
Камінная плита.
      Чи прошлого пам'ять,
Чи того, що буде, —
Що писано в нії,
Не відають люди.
      Як військо, чорнобиль
Стояв на сторожі,
І пісні їй піли
Пташенята божі.
      Скажіть мені, люди,
Кому з вас не мила,
Кому з вас не люба
Була та могила.
      Зійдітеся ж, люди,
Край дороги станьте…
Стисніть своє серце —
На могилу гляньте!..
      Могило-могило!
Ти, пишна могило!..
Де ділися чари,
Краса куди сплила?..
      Коса із биндами
Лежить край дороги,
Покошене військо
Доломлюють ноги.
      Пройшли тяжкі плуги
Через твоє тіло,
І пишнеє тіло,
Як вуголь, зчорніло…
      І тілько лиш камінь
Край нього біліє,
Но вже письмо друге
На ньому рябіє!
      І поле чорніє,
Коріння зсихає…
І бусел перистий
По скибах ступає…
      Споров плуг тяженький,
Задряпало рало,
І в рани насіння
Нерідне запало.
      Запало насіння,
Коріння пускає
І силу чужую
Без жалю спиває…
      І в місяців кілька
Край тої могили
З чорнобилем разом
Коноплі вродили!..
      Чорнобилю много!
Подивіться, люди!
Но бог святий знає,
Що то за рік буде…
      Де була калина,
Там нап'ята буда…
Не верху могили
Чорнобилю груда…
      І димить,  чорнобиль
Заким запалає…
І "Вічную пам'ять"
Божий птах співає…

***
Джерело:   http://poetry.uazone.net/rudansky/index.html (http://poetry.uazone.net/rudansky/index.html)


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: odnosel4anka від 18:34, 22 Серпня 2009
Найогидніші очі порожні,
Найгрізніше мовчить гроза,
Найнікчемніші дурні вельможні,
Найпідліша брехлива сльоза.

Найпрекрасніша мати щаслива,
Найсолодші кохані вуста,
Найчистіша душа невразлива,
Найскладніша людина проста.

Але правди в брехні не розмішуй,
Не ганьби все підряд без пуття,
Бо на світі той наймудріший,
Хто найдужче любить життя.


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Galen від 18:59, 22 Серпня 2009
Найогидніші очі порожні,
Найгрізніше мовчить гроза,
Найнікчемніші дурні вельможні,
Найпідліша брехлива сльоза.

Найпрекрасніша мати щаслива,
Найсолодші кохані вуста,
Найчистіша душа невразлива,
Найскладніша людина проста.

Але правди в брехні не розмішуй,
Не ганьби все підряд без пуття,
Бо на світі той наймудріший,
Хто найдужче любить життя.

Гарно))


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: odnosel4anka від 19:29, 22 Серпня 2009

Гарно))

дякую, вірші то взагалі гарна штука :)


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Gorolya від 00:42, 10 Грудня 2010
а ось пару від мене)
авторів знаю особисто) гг)

... Якщо
             життя відмовилось горіти,
    Якщо
            немає світла на цім світі -
    Тоді
            самому треба стати світлом,
    Тоді
            самому треба стати світом...
                                              
 _______________________________________


Ненаписаних і не сказаних,
Непочутих ніким і нерозгаданих…
Було в мене думок і може навіть ще є….
Непотрібних одній і омріяних іншою
Більше не буде підвішеним
Те, що в мені і уже не твоє…

Те, як важко було, і як стало тепер
Те, що вже відцвіло і уже не живе…
Заклопотаний світ так чекає мене…..
Як не вірилось, так надіялось
Як втрачалося й поверталося
І нехай кожен сон так безслідно мине….

У самотності, безнадійності
Алкоголем спотвореній дійсності…
Я вже майже вмирав, та як бачиш живий…
Не такий як всі, і непрощений
І уже тепер не безпомічний..
А колись ти згадаєш, що я був такий…

 _______________________________________

Напиши мені на вікнах листи…
Так ніжно і тонко, як завжди з душею…
Напиши їх мені так як вмієш лиш ти…
Хай зігріті вони будуть з неба зорею…

Щоб я зранку побачив і диво відчув…
І згадав як вночі знав що ти є десь поряд…
Як я рухи твої за вікном не почув?..
Не відчув на собі я гарячий твій погляд…

Скільки часу пройшло і ночей в самоті…
Скільки раз серед ночі я слухаю тишу…
Знаєш, бачив тебе я в самотньому сні…
Ти сказала «Чекай, може я ще напишу…….»






Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Тарас Пасимок від 00:23, 21 Січня 2011
Cамурай

Саке із солодощами і лимоном
Приплив чуттєвості на помороку грані
безвольного й солодкого безсилля
Мої вуста неначе вдвоє стали більші
від поцілунків, ніби квітами розквітли

І я - не я вже, а рій метеликів,
що крила мають невагомі і барвисті
Я самурай, що самогубство вчинить
заради одного твоєго слова
заради вічної краси миттєвості, якою
душа моя на хвилях розцвітає
мов сакура на схилах Фудзіями, що
її так ніжно пестить вітерець весняний

Хоч жінка може бути самураєм,
її бусідо - то завжди кохання

Ю.У.


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Тарас Пасимок від 23:48, 21 Січня 2011
Сиплеться ніч пляшково-бито,
Блиск її чистий до сліз.
Небо прикинулось раненим китом, -
В уяві готує ескіз.

Я відчуваю В грудях натхнення
НА грудях важкого кота.
І тихе безсоння. І присмак варення.
І біль внизу живота.

Раптово душа просіяла ситом
Погляд й засмучений мат.
Хтось видно помітив у темряві литій
Вікна мого жовтий квадрат.

© Марак Наталія


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Тарас Пасимок від 21:40, 29 Січня 2011
Коли гітара стомлено мовчить,
А всі думки від алкоголю п’яні,
Воно тебе віддалено болить
І менше солі у відкритій рані.

Коли впадаєш у глибокий транс,
І з колії збиваєшся маневром,
І в тобі назріває декаданс,
І ти - не ти. Гітара, тиша, нерви...

Коли вже більше не існує меж,
Тобі вже не достатньо кетаміну.
Тебе немає. Порожньо. Авжеж.
Вода тобі повітря не замінить.

Коли гітара кинута і нот
Не вистачає у твоєму стані,
Шалена, вимагаєш насолод,
А всі думки від алкоголю п’яні.

Коли тебе в теорії нема,
Хоча бинти не висохли від крові,
Ще довшою стає тобі зима,
І помирають плани кольорові.

Коли вже більше не існує змін,
Та не в твоєму стилі промовчати,
Коли не вихід більше - кетамін,
Ти дико хочеш заново почати!..

Коли поразка лезом по душі,
А почуття - притуплені і п’яні,
Ти подумки благаєш: не гріши!
Гортаєш німо всі нотатки рвані.

Коли ти вже розгадана давно,
Коли ти вже прочитана до краю,
Твоя гітара падає на дно...
"Ходи до мене, я тобі зіграю..."

© Христина Панчак


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Тарас Пасимок від 21:41, 29 Січня 2011
Ого… Як багато жовтого неба!
Час тарахкоче, аж втратила слух.
Бабині патла – літаючі webи.

Рух.

Ого… Молодим восени якось старо…
Напад зів’ялості, здощений сум.
Втомлені очі. Пил та гітара.

Струм.

Ого… Так люблю припиняти боятись.
Водоспад інформації. Свіжі листи.
О! Давай восени цілуватись?

Спершу ти.

© Марак Наталія


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: EdSem від 21:55, 29 Січня 2011
Місяць в небі наче срака
Хмарки де не де
В полі висрався собака
Пар іде, іде, іде...

Автор невідомий)))


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Жирна_Бойова_Панда від 23:21, 29 Січня 2011
аж за душу бере  :crazy:
* * *
Срав пес,
Цвіла червона конюшина,
колючим дротом цвьохкали джмелі,
Кудись плелась змордована маржина,
Натхненно плодоносила ожина,
і дримбарі,
і дрим,
і ба,
і рі,
і все то вкупі,
у однім селі,
де вчора плодоносила ожина,
Потіла в полі і ревла маржина,
Цвіла потужно дика конюшина,
І пес-серун,
і дрим,
і ба,
і рі!

Таки дж-ж-ж-ж-ж-мелі!
***
© Юрій Заруцький.


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: ♠S.Y.♠ від 23:34, 29 Січня 2011
-Мені тринадцятий минало
-Мені купили Жигулі
-Чи то так сонечко сіяло
-Чи я урізався в таксі
-Мене міліція шукала
-А я сиджу у бур'яні і ремонтую Жигулі.


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: ♠S.Y.♠ від 23:36, 29 Січня 2011
-Зів'яле листя білі каштани скачуть інваліди злими табунами .
***
Юрій Галичук


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Тарас Пасимок від 22:45, 31 Січня 2011
Помилятися. Отже – вчитися?
Заховатися – врятуватися?
Сперечатися чи змінитися?
І боятися. Сумніватися.

Кров холоне, а час не гається,
Літо осені стало мамою.
Так не робиться. Все не знається.
А життя, як скло, голограмою...

Фарбуватися – маскуватися?
Зіпсувати – то напартачити.
Не напитися – хвилюватися.
Завинити чи законьячити?

Закипає думками містика,
Шевроле і кабріолетами.
І кишить кліше вся стилістика,
А реальність не пахне злетами.

Відпускатися – підніматися,
А триматися – отже падати.
Бути вірним – не цінуватися,
Добиватися – отже зрадити.

Помилятися. Отже – вчитися.
Заховатися – врятуватися.
Сперечатися. Не змінитися.
Не боятися. Довірятися…

Христина Панчак


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Juha від 23:20, 31 Січня 2011
А цей віршик я написала на весілля своїм друзям влітку минулого року. Це мій єдиний вірш. Не судіть строго.

Одного чудового літнього дня
Зустрілись два погляди гарних людей.
"Привіт", - тихенько сказала вона.
Він мовчки не зводив із неї очей.
   Гуляли вони до пізньої ночі,
   Тримались за руки, сміялись обоє.
   Зустрілися знову, звичайно, охоче.
   Ось так, якось звично, сплелись їхні долі.
Вона - його квітка, що принесла щастя,
Яку на Купала усі так шукають.
Він - її небо безхмарне і ясне
Промінчиком сонця теплом зігріває.
   Вона пригорталась до його плеча,
   Думала про нього і вірила в казку.
   Він цілував у м'якенькі вуста,
   Відчував її дотик і рук ніжних ласку.
Їх душі з'єднались в єдино від нині
До віку разом будуть він і вона.
Любові їх символом є два перстені.
В них на лицях усмішки, а в серці весна.
   Знов беруться за руки і з вірою в серці
   На крилах кохання летять в майбуття.
   Такі щирі й кохані, такі рідні і близькі.
   Вони точно знають - яке чудове життя!


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: BigFAN від 23:31, 31 Січня 2011
Juha так тиж тантіще :applauds


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Тарас Пасимок від 23:31, 31 Січня 2011
мені сподобалось, хороший вірш, нема за що тут червоніти  :good:

мені от цікаво інше - чи існують в світі вірші не про любов, які написала дівчина чи жінка? sunny

бо я на такі ще не натрапляв  :crazy:


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Marinka від 23:38, 31 Січня 2011
Заходить до хати вампір волохатий,
Підходить до ліжка малого дитяти...
Ніжки - хрум-хрум,
Ручки - хрум-хрум,
Вилізли очі - спокійної ночі!!!!!!!!!

(як би цей віршик не придумали раніше, то це б зробила я зараз. Я взагалі романтик, і дуже добра))))


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Marinka від 23:39, 31 Січня 2011
Якщо говорити між нами,
То все починається з мами.
І казочка перша у світі,
І сонячна подорож в літо.
Найперші легенькі сніжинки
І сяюче диво – ялинка.
Від мами – і літери,
Й слово,
І зроблена разом обнова....
Якщо говорити між нами,
То все починається з мами.


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: BigFAN від 23:40, 31 Січня 2011
Заходить до хати вампір волохатий,
Підходить до ліжка малого дитяти...
Ніжки - хрум-хрум,
Ручки - хрум-хрум,
Вилізли очі - спокійної ночі!!!!!!!!!

(як би цей віршик не придумали раніше, то це б зробила я зараз. Я взагалі романтик, і дуже добра))))
:rofl:


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Тарас Пасимок від 13:14, 03 Лютого 2011
Люди, здається, предивні істоти:
поїли, поспали, запили компотом
не одним ротом...
Досить!
В поту по тунелю
від входу до виходу
черпай собі вигоду
кожної миті,
доки тіло і розум не вбиті,
доки є зміст,
я стою в повний зріст
над недугами не вперше й не в друге туго,
а з моста у воду – найлегше…
Краще ламати стіни головою,
вранці бути готовим до бою…
В папірусах
людських цінностей
знайдеш себе лише без лінощів…

Люди-інваліди.
Недуги і біди.
Та боротись треба вміти
Навіть здоровим
Не гірше.
Пишіть вірші
В часи ностальгій,
Не збирайте в душі гній!
Зберігаю надію на краще --
Продирайтесь через хащі!
Покласти голову в пащу
Розпачу
Зусиль багато не треба!
А ти спробуй грати
З зорями неба!

Не гоже з образ робити образи,
Робити ікону із голок – це морок.
До Бога поклони, де не в силі лікарі,
нас грішних прости – я б не повірив цій Вірі.

В якій мірі
хто з них більший каліка:
чи той, хто не в змозі без ліків,
чи той, хто вкорочує віку собі
градусами й грамами,
Вважаючи притон храмом,
а під ранок завдасть глибоких ножових ран
з летальним ефектом у стані афекту

не в тому місці, не в той час?!

Забув Бог про нас,
прогнавши із раю і на землі не вгомонивши…

Ми, Богові діти, продовжуєм дуріти,
нас не зупинити
і, продовжуючи йти вже стоптаною стежкою,
Вавілонською вежею ми маримо безмежно…

Автор Тарас Пасимок (AS_TAR)


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Galen від 15:07, 03 Лютого 2011
Автор Тарас Пасимок (AS_TAR)
Гарно. Молодець.


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Тарас Пасимок від 15:17, 03 Лютого 2011
Гарно. Молодець.

дякую, всі твори і прозові і вірші, які я тут написав ще з 17-18 років - зараз я так просто не пишу, тому тут і не публікуватиму  :)

цей вірш - це текст пісні, скоро буде в мп3  :)


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Malva Landa від 15:33, 03 Лютого 2011
дякую, всі твори і прозові і вірші, які я тут написав ще з 17-18 років - зараз я так просто не пишу, тому тут і не публікуватиму  :)

в такому віці я також писала вірші... про любов переважно... хоча зустрічались і про наркотики, насильство... Зараз вони мені видаються якісь недовершені чи як... тобто, не заслуговують на будь-яку публікацію чи поширення в маси :)))


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Тарас Пасимок від 15:52, 03 Лютого 2011
в такому віці я також писала вірші... про любов переважно... хоча зустрічались і про наркотики, насильство... Зараз вони мені видаються якісь недовершені чи як... тобто, не заслуговують на будь-яку публікацію чи поширення в маси :)))

про любов в мене хіба один - (теж старий і теж пісня) - моя частина там де смайли!

Життя іде, як має йти
І нам нічого не змінити
У кожного свої світи
Тебе я змушений любити

Мені від долі не втекти
Не знаєш ти, що поза грою
Дозволь тепер мені піти
Я не оглянусь за тобою

 :)Життя іде, як має йти
А я тут для чого? -- Тебе знайти!
Коли не граєш роль коханої людини --
Ким ти є в такі хвилини?

Трампліни, мрії і розчарування
Мовчання мелодій чи голосне звучання
Мінливості долі і Боже втручання
Життя іде -- чиє це бажання?

Ми можемо не йти, ми можемо убити
Та цим життя нам не зупинити
Твого обличчя мені із серця не стерти
Я відправлю любов за адресою в конверті
Життя хай іде, а я хочу вмерти...  :crazy:

Біль промайне, потрібен час
Усе поглине сірий простір
На жаль не звели боги нас
Я був лише нежданим гостем

Життя іде, як має йти
І ми могли би щось змінити
Та радий я, що саме ти
Навчила так мене любити…

Автор Тарас Пасимок (AS_TAR) & Наталя Марак


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Тарас Пасимок від 01:23, 04 Лютого 2011
Ей ви, філософи, мовчіть,
Коли я буду говорити.
Як жити ви мене не вчіть,
Бо я вже знаю, як не жити.

…Одна безмежна площина,
Душа там термін відбуває.
Комусь наркотик – сатана,
А хтось за випивку вбиває.

Одним брехня – сестра і брат,
А іншим гроші – мама й тато.
Комусь кар’єра – Арарат,
Комусь – лише б дітей багато.

Ей ви, філософи, мовчіть!
Стирає вічність межі в часі…
Постане все заздалегідь
В новій словесній іпостасі.

Свідомість тисячі площин
Спроможна в просторі відкрити.
І в кожній кожен – сам-один,
І на одинці вчиться жити.

Для когось Бог – його мета,
Комусь бракує сили волі.
А в інших істина – свята,
Але переконання кволі.

Ей ви, філософи, мовчіть!
Бо там, де плоть перемагає,
Там розум спить. Як розум спить,
То дія логіки не має.

І з площини на площину
Душа втікає з тіла в тіло.
І подолавши не одну,
Знаходить те, що так хотіла.

Думки – наточені ножі.
Думки – найбільша наша сила.
Ескізи, фарби, колажі
Вбивають і дарують крила.

Ей ви, філософи, мовчіть,
Дозвольте тиші говорити.
Як жити все-таки не вчіть,
А поясніть, навіщо жити?

Одна безмежна площина,
Або численні півплощини.
І в часі не існує дна,
Кінця, початку, середини.

І всі залежні, так чи так.
Ніхто не вільний абсолютно.
Морально, віртуально… Як?
Фізично, брендово, валютно…

Ей ви, філософи, мовчіть,
Не дайте приводу до бою.
Ви не мене, а їх навчіть
Без крові битися з собою.

Одним брехня – а ля фінал,
Для інших гроші – їхня втрата.
Комусь в’язниця – п’єдестал
І без сім’ї, без Арарата…

Мільйони душ на площині,
Що невиразні ловлять тіні.
І тільки погляди сумні,
Та сподівання безнадійні…

Ей ви, філософи, мовчіть,
Бо всім судилося мовчати!
Як жити, ви мене не вчіть,
Навчіте, як не помирати…

Христина Панчак


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: EdSem від 00:33, 05 Лютого 2011
дякую, всі твори і прозові і вірші, які я тут написав ще з 17-18 років - зараз я так просто не пишу, тому тут і не публікуватиму  :)
Ой, шо я писав у цьому віці... Лесь Подерев'янський разом з Трахтенбергом ховаються. На жаль поділитись з вами не зможу, бо давно ті всі записи погубились(((


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Тарас Пасимок від 13:27, 08 Лютого 2011
Нове - може буде пісня)

Мама – є слова в яких найбільше змісту
Та коли це розумієш – стає надто пізно
Пізно, бо жовте листя перетвориться на попіл
І не має значення, що буде потім

Без зволікань вона прийде на допомогу
І краще мати змогу помогти не лише в старості
Не в старості і в смерті говорити про любов
Та діти в більшості суцільні егоїсти

Звична картина – хворе серце, гіпертонія
Здоров’я не повернеш, весь час на нервах
Робота, добробут, хвилювання за рідних
Коли ж тут відпочити від сірості й рутини?

Мама – твоє перше слово в колисці
І дотик теплих рук такий приємний з дитинства
Все віддасть для тебе – лише попроси
Не існує меж її душевної краси

Мама – є слова в яких найбільше змісту
Та коли це розумієш – стає надто пізно
Пізно, бо жовте листя перетвориться на попіл
І не має значення, що буде потім


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Тарас Пасимок від 14:29, 10 Лютого 2011
Моє, старе, англійське...
Не судіть строго -- ше в 14 писав)

Outrageos life -- oppression
I don’t have any wife or girl
To live with her in highlands or a hole
Alas the assure sky – convention
I will be always lone and kind
Cause all this world – denunciation
The place where are you live
Now you see – love is myth…


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Тарас Пасимок від 14:29, 10 Лютого 2011
I was near the river
When she looked at me
And laugh
I was her favorite
Look like the ray in the night
But it was a rub
Farewell to love
I wasn’t coward
And not medieval knight
Look like a trailer
I was cut by a saw
The only thing I want you to know
I was near the river
When she looked at me
And said
Pensive boy
All my life is ashes
Bliss for me is your kiss
Look like the ray in the night
I was delight


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Тарас Пасимок від 14:54, 16 Лютого 2011
Я заліз у тугу, як в тогу чи в робу.
Моя ніч — ніби голка в горлі вічна.
Я собі підчепив тут одну хворобу.
Нею можна пишатись. Вона психічна.

Ця психічна хвороба, тобто кохання,
всі ознаки її описав Авіценна:
не дає зітхнути синдром махання
і потреба здохнути здоровенна.

Я нормально писав непогані вірші,
міркував про найтоншу тканину прози,
а тепер мої рими щоразу гірші
і до "прози" римуються в мене "сльози".

І лежу, мов мішок, я. Чорнію, худну
без повітря, світла, тепла, привіту.
Я розклав оцю журбу многотрудну
на півкулях мозку, мов карту світу.

Помолися ж за мене в кватирку Божу —
ліпше всохнути, впитись, нажити грижу.
Я з розпуки тут ошаліти можу —
вену вріжу, скажімо, чи всіх заріжу.

Любий друже, приїдь, порятуй і вибав!
Привези мені морфій, тютюн і тишу.
Я конаю тут, як остання риба.

Андрухович


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Malva Landa від 15:12, 16 Лютого 2011
Слухати вірші Андруховича  у його виконанні - одне задоволення! Інтонація, дикція, міміка, жестикуляція... ммм... Ну а коли він співає "Зеленая ліщинонька" - я відлітаю :)))


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Тарас Пасимок від 15:02, 21 Лютого 2011
Торкаюсь долонею зимної плитки в ванній.
Скуйовджена зачіска – добра усталена звичка.
Печаль доганяє поїзд її останній,
А муза скандалить – невиспана істеричка…

Важко згадати, коли востаннє кохалась
З відвертими фразами і щасливими віршами.
Муза скандалить… Вона вже мене дістала!
Каже, відомі мають справу і з гіршими.

В лічені миті дзеркало вкрилося парою,
Очі сльозяться десь на задньому фоні.
Печаль доганяє поїзд її примарою,
Всихає вазон покинутий на підвіконні…

Біла піжама і повно довкола блідості,
Тіло стомлене пахне чорною кавою.
Совість із першою групою інвалідності
Розум споїла мрякою солодкавою.

Стікає вода віями, спокій – нервами,
На кухні тарілки літають і голосно падають.
Відомі стають повіями або стервами,
Всі інші стають минулим – про них не згадують…

Змиваю ретельно залишки злої заздрості,
Чуже співчуття стікає струмками синіми.
Противне на смак гірке почуття меншовартості.
Чи всіх досконалих вважати у цьому винними?

Печаль доганяє поїзд її поспішно.
Скуйовджена зачіска – добра усталена звичка.
Мені не страшно, а навіть...шалено смішно,
Як муза скандалить – невиспана істеричка…

© Христина Панчак


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Тарас Пасимок від 03:54, 22 Лютого 2011
Мчать повз ілюзії
мрії тонкими алеями,

Стіни надій під
завалами тихих думок,

І почуття
несезонно заквітли лілеями,

Щоби зустріти
весну під улюблений рок.



Власна ж свідомість
надгучно ламає стандарти,

Злі децибели
руйнують той спокій в душі.

І в мої вікна
кидають каміння – не жарти!

Хто переможе у
даній тотальній війні?!



Спогади ранять й
без того поранене небо,

І без ліцензій
втручаються в моє життя.

Як розуміти
захмарні душевні потреби?

Як лікувати без
ліків чуже сприйняття?



Струни гітари
співають про мій дисонанс,

Пильно у згадках
шукаючи квінтесенсій,

Наче ніхто не
заграє для долі романс,

Наче ніхто не
знайде в допомогу есенцій.



Давлять на мозок
акорди почуті в надії

Про термінове
повернення кращих часів,

Та моє серце вже
швидше засне в летаргії,

Ніж ти припинеш
боятись своїх почуттів.

© Христина Стринадюк


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Тарас Пасимок від 17:02, 28 Лютого 2011
Холод зникне. Скоро...
Цвітуть сади в моїй уяві вже
Зелені молодість та воля (я)


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Galen від 19:50, 10 Березня 2011
ТИ

Щодня луна веселий сміх,
Із неповторних уст твоїх,
Він звеселяє всіх і все,
І радість у серця несе.

Підкреслює твій стан завжди,
Що залишає в спогадах сліди,
Твоя тендітність вабить очі,
І в ясний день і в темінь ночі.

Побачив раз захочеш знову,
В житті це ставиш за основу,
І у думках лелієш мрію,
Створивши у душі надію.

Хочаб ще раз тебе зустріти,
І тихо поруч посидіти,
Дивитись як ти розмовляєш,
Й до мене погляд направляєш.

А у очах твоїх весь світ,
Чарівність молодості літ,
Душі відбиток і краса,
І свіжість як весни роса.

І кожний рух та подих ніжний,
Та блиск зубів твій білосніжний,
І не забутній голос милий,
Що від життя цього щасливий,

І в мить задумливе мовчання,
Та ніжне мовчазне зітхання,
Усе увагу привертає,
Й цікавість ніжно обіймає,

Хто ж є насправді мила ти,
Що хочу поруч тебе йти,
І хочеться тобі сказати,
Слова ці варто пам'ятати:

Всі кроки, що в житті пройшла,
Й думки, що з ними ти несла,
Вони залишуться з тобою,
Не змити спогади водою.

Та щоб не сталося повір,
Твоя краса - небесних зір,
Так було й буде так завжди,
До поки в світі будеш ти!

Автор Роман Ф. (мій друг)


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Тарас Пасимок від 16:26, 11 Березня 2011
Ротова порожнина Ранку
Зберігає мої таємниці.
Я складаюсь із різних уламків.
Які різні у настрою лиця…

Переверну нагріту подушку
Прохолодним боком до вуха.
А на дні металічної кружки
Мокре листя без жодного руху.

У кімнаті настільки тихо,
Що я чую пульсацію крові.
І ще муха, неначе вихор,
Починає скорботну промову.

Я здалася. Несу білий прапор.
Віддаюсь з насолодою втомі.
Стиглий сон, наче транквілізатор,
Поступово затягує в кому.

Ось крізь зуби прозорого Ранку
Ллється сонце і рот відкриває.
Не встигаю торкнутись фіранки -
Мене Ранок, мов ліки ковтає.

© Наталія Марак


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Тарас Пасимок від 16:27, 11 Березня 2011
Зрада твоїх кроків - скрипуча підлога.
Жалоби та скарги; стаж її солідний.
Знов скидання вроків. Соняшник Ван Гога.
Клаптик мого неба. Місяць блідо-мідний.

Ти прийшов забрати ще одну цеглину.
Запах порошковий скроплений водою.
Цілісність - за грати. Підіпри драбину.
Дай зо два зітхання і пішли зі мною.

Молоко в каміння. Босу ногу в хмари.
Шифером-пінкфлойдом з головою крито.
Відміни старіння, я не вірю в чари.
Нас з тобою нині втричі пережито.

Синя атмосфера в порваних колготах.
В однієї чашки - мої й твої губи.
Ми у їх паперах в розділі: “Сволоти”,
А вони у розділі: “Ангели у кубі”.

© Наталія Марак


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Тарас Пасимок від 16:52, 11 Березня 2011
Це буде щось таке давно не лірика.
Волосся на плечах густими прядками,
І затамує подихи Америка,
Підкорена попсовими порядками.

Ляльки кіно з пластмасовими мріями,
Що грають ролі перед об’єктивами,
Живуть лише штампованими цілями,
Слизькими ілюзорними мотивами.

Це буде щось таке давно не класика,
Не прототип каріатид в Акрополі.
У пафосі прихована схоластика
Під одягом душа зітліє в попелі.

Осліплені і брендами підкорені
На шпильках тіні слави доганятимуть,
А пафос їхнє «я» зламає в корені –
Себе вони у дзеркалі шукатимуть.

Прикрашені бордовими велюрами
Виноситимуть гордощі на подіум,
І в світлі камер кадрами похмурими
Ловитимуть набридлі штучні подиви.

В погоні за старими ідеалами,
Змарновані надмірними дієтами –
Фруктовими, душевними, невдалими, –
Стають напівживими силуєтами.

І їх не називатимуть Лолітами –
Маріонеток горе-покровителів.
Душа ночами в попелі болітиме
В країні почуттів цинічних жителів.

Це буде щось таке давно не лірика,
Волосся на плечах густими прядками.
Але вже майже хочеться повірити,
Що ми живемо іншими порядками.

(с) Христина Панчак, Христина Стринадюк
16. 02. 2011, 22:00


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Синиця від 23:24, 11 Березня 2011
Творчий потенціал за межею наївності,
Більше не знаю, чого мені далі треба.
Істерика поезію збагачує експресивністю,
Мені би наблизитись до самого тебе…

Або перевтілитись: померти – воскреснути.
Закриті всі злітні смуги аеропорту. 
Відвертість із присмаком надмірної чесності,
Реальність за брамою з колючого дроту.

Сніг тане-стікає, з дахів несподівано падає,
В такому Дрогобичі хочеться плакати інколи.
І ти мене там не чекаєш і навіть не згадуєш,
Стихає мелодія. Нашу історію вимкнули...

(с) Христина Панчак
Silent Emotion


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Синиця від 23:28, 11 Березня 2011


Набридло вже, чи як би то сказати,
Закрити б біль за ґратами в замок,
Без відчуттів від крайностей тікати
У темноті, не бачачи зірок.

Забрати б завтра, щоб жили востаннє –
Напевне, цінували б кожну мить.
Нехай і без відсутності кохання,
Нехай і серце в бісики болить!..

Не прагну від життя гучних овацій,
Не хочу визнання, хороших слів –
Достатньо доленосних кульмінацій,
Після яких удосталь відчуттів.

Нехай жарить! Нехай спазмує гучно!
Отак йому і треба! Хай болить!
Це так в житті події линуть влучно,
Це так реальність швидше догорить…

Життя навчило мури будувати,
Які вже потім падали в очах,
А якось не насмілюсь визнавати,
Що не існую я у твоїх снах!

Набридло вже! Чи як би то сказати?!
Закрити б біль за ґратами думок!
Та жоден з нас не хоче програвати –
Зробити вже отой єдиний крок…

А будні дні під проводом депресій
Без совісті та з наглістю біжать,
Зі швидкістю існуючих прогресій
Про монотонність розуму кричать.

І прояви самотності погодні
Вже звично до реальності привчать,
І очі вже змарнілі за сьогодні
Рукописи сльозами загасять.

Набридло вже! Чи як би то сказати?!
Закрити б біль за ґратами в замок!
Та якось ми не хочем визнавати,
Що вже пройшли крізь терни до зірок.

(с) Христина Стринадюк


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Синиця від 23:00, 13 Березня 2011
Зі старенького :)


Розпечений сніг під моїми ногами не тане.
Крокую, ковтаючи біль без анестезії.
Відтак ігнорую на тілі відкритії рани –
Свідомо закрила себе за межею надії.

А сніг усе знає, він бачив тебе вечорами,
Ловив твої кроки, думки, переживання.
Він бачив тебе у присутності нової дами –
Відтак наша зустріч з тобою була остання.

Розпечений сніг під ногами не знає обману,
Йому все одно на пекельне проміння від сонця.
Відомо йому, що весною він врешті розтане
І стане водою  у вазі біля віконця.

Загнала в безвихідь думки, підкорені часом,
Холодними кроками душу не можу зігріти.
Спокійно звикаю до думки – не бути нам разом
І вже відучила серденько такого хотіти.

Розпечений сніг під моїми ногами не тане,
А образ зі сну переслідує моє сьогодні,
Та створювати цю реальність я вже перестану –
Нарешті припиню плекати надії холодні.

Зі згадок в душі можна створювати декупаж –
Самотність з тобою тиранила майже півроку.
І незрозуміло чому такий ажіотаж,
І стук метронома чи серця тримає за руку.

Розпечений сніг під моїми ногами не тане –
Крокую, ковтаючи біль без анестезії,
Та створювати цю реальність я вже перестану!
Вина тому – згадок відсутність, відтак амнезія.

(с) Христина Стринадюк


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Синиця від 00:45, 15 Березня 2011
Самотність [Тікати]

А часом так хочеться крикнути з відчаю зранку,
Забути всі сни, що досі для тебе не звично,
Без зайвого шуму. Вдягнути його вишиванку
Й податися в далеч безлюдну назавжди, навічно!

Тікати, тікати, тікати від них, від проклятих,
Від згадок, від нього, від себе, від фото й думок!
Самотність у натовпі – більше нічого втрачати,
А в пам’яті він, як один телефонний дзвінок…

Самотність у натовпі – криком себе не здобудеш,
Не знайдеш нікого, хто зможе тебе врятувати!
Тікати, тікати, тікати – ніяк не забудеш
Все те, що ніколи в житті не хотіла втрачати…

Без власного «хочу» сама цю реальність не зміниш,
Та болісне «треба» поставить буденність на край,
Хоч в щастя уже після всього більше не віриш,
Та сліпо без відчаю зміниш пекло на рай.

Самотність на двох ви розділите разом із ним,
А плакати сміхом навчишся вже потім з весною.
І тихо кричатиме голосом твоїх картин
Душа, по якій малювала сльозами й журбою.

У прірві бажань, у обіймах віршів і натхнень,
У піснях «Океану…» шукатимеш знов порятунку,
Хоронитимеш згадки. І пошуки віри щодень
Наближатимуть мить відчуття його поцілунку.

А часом хотітимеш крикнути з відчаю зранку,
Тікати, тікати, тікати щосили, щомиті
Без зайвого шуму! Повернеш йому вишиванку
І мовчки забудеш образи, попелом вкриті.

Ти житимеш з ним, хоч свідомо захочеш тікати
Від згадок, від нього, від себе, від фото й думок…
Приречена в відчаї з ним у обіймах палати,
Та в пам’яті він, як один телефонний дзвінок.

А часом хотітимеш крикнути з відчаю зранку…
Зупинись! Розлюби! Так довго не може тривати!
У піснях «Океану…» шукатимеш знов порятунку
І ніколи не зможеш…Тікати…Забути…Втрачати…

Самотність у натовпі – більше нічого втрачати,
Засинатимеш з рідними слуху «Друг» і «Той день».
Тікати, тікати, тікати від них, від проклятих,
Від тих доленосних і вже незабутніх пісень.

(с) Стринадюк Христина


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Синиця від 01:03, 15 Березня 2011
Сьогодні я все ще, напевне, з тобою знайома.
Ти знаєш, ти досі навідуєш мої дощі…
І привидом прийдеш у завтра моє невідоме
В червоному шарфі і чорному, тому ж, плащі…

Сьогодні я вкотре тобі передбачила славу,
Поставивши крапку на тому, що зараз пишу.
Дописую посмішку тихо, не маючи права
Сказати, що думаю. Тихо мовчати спішу…

А вчора я плакала. Поки-що, ще не від болю,
І чорною тушшю писала про тебе на склі…
Порвала конспекти – давала емоціям волю,
І падала в небо, байдужа до сили землі…

А вчора я слухала, що говорили ялини,
Стояла на вулиці. Джинси промокли до дна…
І так, як ніколи ще, я відчувала хвилини,
І дотик до тіла промоклого вщент полотна…

А завтра сидітиму, втупивши очі у стелю,
Топитиму біль у холодних осінніх дощах…
І хмарами чорними небо своє я застелю,
І привидом стану в твоїх загадкових очах…

(с) Христина Панчак


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Тарас Пасимок від 02:55, 17 Березня 2011
У когось здійснюються вірші
У когось здійснюються мрії,
А в мене здійснюється тиша -
Лягає північчю на вії...

У когось щастя на долоні,
У когось - птаха щастя в небі
А моє щастя сидить в торбі
І визирає коли треба...

Комусь любов дається легко,
Комусь - найважча в світі ноша
А я кохаю легко й вперто
Але свобода все ж дорожча.

(с) Варвара Серафим


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Тарас Пасимок від 14:17, 17 Березня 2011
Я прочитав Книгу Мертвих, кажу:
країна мертвих старша від країни живих,
там немає Галичини,
там нема героїв,
дарма ваші герої все забрали з собою.
Невже не з вами, а там
вирішуються питання честі?

Виносили ви своїх покійників,
їхніми домовинами тричі стукали
о пороги їхніх домівок –
тричі прощення просили.
Чому нині
кладете в труну горілку?

Голови дітей ваших померлих
ви покривали вовною,
а чим покриваєте голови
ваших байстрюків на базарах Європи?

Говорив-бо я вам:
не божевільних і привидів бійтеся, галичани!

Коли мордували вашу церкву,
ви збиралися до купи в темному лісі
і молилися.
А що нині чините в храмі?
Ви поставили свою правду про Спасителя
понад самого Спасителя.

Говорив-бо я вам:
приходитиму при світлі дня.

Коли жив я з вами,
часто мусив ходити лісами,
і якщо сніг застав мене
у буковому лісі,
я бачив, як падає сніг,
а в смерековому віти закривали його,
але я чув, як падає сніг,
хоч падає він нечутно.

Браття і сестри!
Сніг іде із одного неба
і вкриває до Божої весни
нашу Галичину,
прекрасну, як передсмертна посмішка.

Василь Герасим'юк з Кутів - 80-ті роки, лауреат Шевченківської премії 2003 року

якби я так писав білим віршем, як цей Славний Чоловік, то я б зазнався однозначно!


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Тарас Пасимок від 02:02, 23 Березня 2011
Душа зависла на дешевих сайтах,
Де лиже совість плінтус язиком.
Вимірюєш реальність в кілобайтах
І сам стаєш поволі ярликом.

Сухі шаблони награного флірту
Як чай вчорашній, зимні і гірчать.
І вкотре входиш впевнено в довіру
Стрункої стерви у якомусь чаті.

Термометри показують на літо.
І монітори плавляться від спеки.
А ти – ніхто. Ярлик. І взагалі-то,
Твоє життя – архів бібліотеки.

«Деліт», «окей» і почуття в корзині.
А сервер твій зламали вже давно.
Сухі шаблони, награні і зимні
І цілий світ – комп’ютерне вікно.

Твій дім, твій секс, твоя ранкова кава,
Твоя кар’єра – на «баду» й «жеже».
Ти імітуєш посмішку лукаво.
А ти щасливий? Ти живий? Невже?!

(с) Христина Панчак


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Galen від 02:37, 23 Березня 2011
Душа зависла на дешевих сайтах,
Де лиже совість плінтус язиком.
Вимірюєш реальність в кілобайтах
І сам стаєш поволі ярликом.

Сухі шаблони награного флірту
Як чай вчорашній, зимні і гірчать.
І вкотре входиш впевнено в довіру
Стрункої стерви у якомусь чаті.

Термометри показують на літо.
І монітори плавляться від спеки.
А ти – ніхто. Ярлик. І взагалі-то,
Твоє життя – архів бібліотеки.

«Деліт», «окей» і почуття в корзині.
А сервер твій зламали вже давно.
Сухі шаблони, награні і зимні
І цілий світ – комп’ютерне вікно.

Твій дім, твій секс, твоя ранкова кава,
Твоя кар’єра – на «баду» й «жеже».
Ти імітуєш посмішку лукаво.
А ти щасливий? Ти живий? Невже?!

(с) Христина Панчак
до чого призводить зловживання інетом)))))))))


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Тарас Пасимок від 11:55, 23 Березня 2011
гормони у кров

замість вітамінів

нутро гарячий плов

і крапля адреналіну

По венах весна

під ламаний ритм

смак ясен, все ясно -

себе не стримуй!

Тарас Пасимок


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Vlad від 17:58, 25 Березня 2011
 Якщо ви похмура
Виперлись iз хати
Якщо вам не в радiсть
Сонячний дєньок
Хай вам посмiхнеться
Трохи дуркуватий
З вами зовсiм незнайомий
Стрiчний пареньок!


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: wildperson від 18:14, 25 Березня 2011
2 Влад 
Сам придумав? :crazy: :crazy: :crazy:


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: KosivArt від 18:42, 25 Березня 2011
ібігдан надихнув ;)


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Vlad від 19:32, 25 Березня 2011
ібігдан надихнув ;)
Ога!)))


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Синиця від 11:41, 27 Березня 2011
Стареньке)
                
Суперниці

«І що? Задоволена?» - Криком у неї спитаю…
Ти погралась, покинула… Знаєш, це боляче, може!
І відомо тобі, що його до нестями кохаю!
Але що я кажу? Йому це вже не допоможе…

«Ну навіщо, - питаю – ну що я такого зробила?»
Це потрібно тобі? Але що воно дасть, поясни?!
Краще б ти вже мене остаточно словами добила,
І нагнала від мене про нього нещаднії сни.

Він ж не винен ні в чому! І знаєш ти це. Але ні –
Ти неначе від цього отримуєш радість без межі.
Наче заживо спалюєш серце його у вогні
І тобі все одно на масштаби цієї пожежі.

Мені шкода його… Не такого він щастя хотів!
Не такі сни він бачив, не так його мрії звучали!…
Ти не з тих, хто жалітиме жертву своїх почуттів
І не та, для якої болючі його всі печалі.

«То ти задоволена?» - Криком у неї спитала…
«Не жалій його більше!» - почула я відповідь твою…
«Я за тебе йому за усі твої сльози віддала!»
«Ти не знаєш всього!» - мене відштовхнула рукою.

Не такий він «святий», як собі ти його уявляла!
Не такі щирі очі… Не так воно все у душі…
Ти кохання у серці, свої почуття віддавала,
А йому все одно на картини твої і вірші.

Не цінує то він. Не плекай свої марні надії,
Не живи його днями – живи сьогоденням своїм!
І  зі свого «сьогодні»  викреслюй усі його мрії!..
Він не буде уже у майбутньому більше твоїм!

Не жалію його. А можливо так треба. Хто знає?
Він завдав мені болю. А може то кара його?
І можливо за це він тепер безкінечно страждає?
А можливо, то плата за щастя не знати кого…

«І що? Задоволена?» - Криком у неї спитала…
Ти погралась, покинула… Знаєш, це боляче, може!
І відомо тобі, що його до нестями кохала!
Але що я кажу? Йому це вже не допоможе…


Христина Стринадюк  ©



Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Тарас Пасимок від 13:59, 28 Березня 2011
Ведь вы - лишь прорезиненная античность, типичная
Кровеносная система предрассудков не готовая постичь
Свою вторичность... со своими желаниями
И ожирение как способ к выживанию...
Хотя мы бЫЛИ так близки к миру
24ыре тысячи лет назад и в сотне миль лишь...
Близки сегОДНЯ, чтобы ничем стать завтра?
СОТНИ тел далеких от жизни, толпятся в парадных...
А зрение и слух стали покадровыми,
И все это подкрадываясь смрадом накатывает...
И мы тут как, столь напористые, но бессильные
Толпы муравьев покарающие мир...

Gillia - Асфальтового цвета губы


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Dana Eco-Kosiv від 14:58, 28 Березня 2011
гарна тема,шкода,що їй не можна поставити плюсик.


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Тарас Пасимок від 01:52, 09 Квітня 2011
вийди в вікно - за вікном Кіото

вийди в вікно - в кімнаті болото


твоя шкіра, як якісний замінник

твоя кров, - хімічний розчинник

і це причина вибрати свободу

і жодного з чинників вернутись назад


вийди в вікно - за вікном Кіото

вийди в вікно - в кімнаті болото

(я)


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Тогорішна Морквина від 11:55, 10 Квітня 2011
ЯКЩО

1.
Якщо ти летиш в літаку
І падає твій літак
Усратись в годину таку
Не соромно аж ніяк

2.
Якщо тебе ненароком
Гепнуло шлакоблоком
Вважай, що тобі повезло
Останнє в житті западло

3.
Якщо ти лежиш у гробу,
Спокійно лежи на горбу
Життя непогана хріновина
Тобі ще заграють Бетховена

4.
Якщо тебе розстріляли
Дарма! Хай кати лютують
Пройде десь років із тридцять -
тебе реабілітують!

Ю.Позаяк


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Тогорішна Морквина від 11:56, 10 Квітня 2011
Якщо ви похмура
Виперлись iз хати
Якщо вам не в радiсть
Сонячний дєньок
Хай вам посмiхнеться
Трохи дуркуватий
З вами зовсiм незнайомий
Стрiчний пареньок!
Влад, дякую! Це божествєнно!))))))))))))


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Gorolya від 12:01, 10 Квітня 2011
гарна тема,шкода,що їй не можна поставити плюсик.
плюсик можна поставити автору теми)


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Тарас Пасимок від 12:23, 10 Квітня 2011
плюсик можна поставити автору теми)

я не автор цієї теми,)


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Gorolya від 12:27, 10 Квітня 2011
я не автор цієї теми,)

а я писала шо ти?)


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Тарас Пасимок від 13:04, 10 Квітня 2011
а я писала шо ти?)

ех, Гороля, Гороля...


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Тарас Пасимок від 18:59, 25 Квітня 2011
Я не твоя Шанель, Армані, 
Мені твоя присутність не личить. 
Уявлення дешеві і рвані 
Мій світ бентежать і пантеличать 

Мою таку наївну уяву, 
Одягнуту постійно в рожеве. 
Ти – не Адам, а я не лукава 
Бунтарка і спокусниця Єва. 

Мені не до душі ані трохи 
Закони твого раю земного. 
І в нас давно не спільні дороги, 
І спільного немає нічого. 

Я на твоїй гітарі не граю, 
Порізалась об струни до крові. 
Сьогодні не тебе обираю 
Для вірної палкої любові. 

Кохання «от кутюр» на екрані, 
Пластмасові бліді манекени. 
Я не твоя Шанель, Армані, 
Живи в раю земному без мене...

(с) Христя Панчак


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: yaro my від 22:25, 25 Квітня 2011
Якщо ви похмура
Виперлись iз хати
Якщо вам не в радiсть
Сонячний дєньок
Хай вам посмiхнеться
Трохи дуркуватий
З вами зовсiм незнайомий
Стрiчний пареньок!
Віршик трохи дуркуватий, але "ето прелєстно, прелєстно!" :applauds Настроєніє - У-ЛУЧШИЛОСЬ! :)


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Синиця від 17:30, 28 Квітня 2011
Гірким шоколадом залиті твої думки,
Не знаєш напевне, як варто поводитись далі.
Ти просто кохаєш її. Ти б не міг навпаки.
Дарма, що всі спроби сподобатись їй невдалі…

Закоханий, жив нею, бачив у кожнім сні,
Прощав їй, писав їй, підносив її до неба.
Жорстоко. У відповідь все ж пролунало «ні».
Вона не кохає, тому…їй тебе не треба…

І вже не рахуєш давно кількість випитих кав.
І музики більше не чути в твоїй кімнаті.
Ти думав, що саме її так давно шукав,
А їй було просто цікаво тебе пізнати…

Життя розчинилось і втратило будь-який зміст,
Гірким шоколадом залиті твої бажання.
Ти знаєш напевне: ти справишся. Ти – реаліст.
Ти втопиш в собі це своє невзаємне кохання…

І щось там на дні заспокоїтись не дає…
А ти вже не той. Ти вп’янів від душевного болю…
Ти знаєш, ти віриш, що десь в цьому світі є
Кохана одна, для якої ти значишся долею.

Життя розчинилось і втратило будь-який зміст,
Але ця зупинка для тебе була не остання.
Хоча ти в депресії, стомлений і…реаліст,
Ти все-таки віриш у щире взаємне кохання.

І все-таки не розчаруєшся, хай там як.
Хмілітимеш може не раз і відчуєш рани,
Та знаєш, колись несподівано, просто так
Зустрінеш таки неповторну свою кохану…

© Христинка Панчак


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Синиця від 17:31, 28 Квітня 2011
Ти мені друг? – А ти?
– Звичайно, чому питаєш?
– Бо я намагаюсь знайти
Щось, чого ти про мене не знаєш…

Ти мені довіряєш? – Так.
Довіряю тобі, як нікому.
– Ти знаєш, мабуть, це знак,
Що ми – не просто знайомі.

– І ти допоможеш мені?
– А що в тебе сталось, друже?
– Суцільні невдалі дні,
І настрій якийсь не дуже…

– Та ну тебе, не сумуй!
Налагодиться, побачиш!
– Хочу смайлика, намалюй…
– Ти сумуєш і знову плачеш?

Я з тобою. – Ага. – Я тут.
– А без тебе на світі сіро…
– Негаразди… Вони минуть.
Знаєш, гномики в тебе вірять.

– Ти мені друг? – Ого,
– Чому ти завжди питаєш?
– Бо є щось таке, чого
Між нами не помічаєш.

– І що це? – Не розкажу.
– Чому? – Я сама не знаю.
Я в серці це бережу,
Ніяк цього не називаю.

– Ти дивна… – Угу. І ти.
– Обоє в своєму світі…
– Співслова весь зміст знайти,
Співлітери зрозуміти..

Ти мені довіряєш? – Так.
Довіряю тобі, як нікому.
– Ти знаєш, мабуть, це знак,
Що ми – не просто знайомі.

© Христинка Панчак, Ігор Кулиняк  


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Juha від 11:15, 29 Квітня 2011
Останній вірш дуже сподобався  :!:  :applauds


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Синиця від 14:20, 29 Квітня 2011
Так) І мені дууже подобається! :)


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Тарас Пасимок від 21:38, 04 Травня 2011
Кінець мене або лише початок…
Приниження до плінтуса чи нижче.
Чи може щастю то такий завдаток,
Передоплата за майбутнє віще?

Прийдешнє за минуле відомститься,
Майбутнє в крах розіб’є сподівання,
А та реальність,що щоночі сниться,
Консенсусу шукатиме щорання.

У снах, в словах, у телефонній книжці,
У смс чи чатах, в icq («I seek you»)
До плінтуса всі цінності найвищі –
Мої думки прирівняні нулю!

Зіставлення змістовного й не дуже,
Відчуження, самотності і маси
Плекає моє ставлення байдуже
І щиро чхає на гнилі образи.

Експресія в римованих рядках,
Навіяна нічним самотнім ехо,
Відлунням мрій, загублених в роках
І музикою Blink-ів з Сан-Дієго.

Кінець мене… Чи може все ж початки?
До болю звично прагнути мети,
Загоювати в серці неполадки,
Щоб своє щастя в комусь віднайти.

(с) Христя Стринадюк


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Синиця від 18:13, 11 Травня 2011
Трояндами, терпкими, як вино,
Я марю, марю, як тобою...
А що тобі? Тобі усе одно,
Що я зів’яну від любові й болю...

Терпітиму ще тисячі хвилин,
Подякуєш мені, як зрозумієш.
Я мрію, мрію, пахне мандарин,
Світанок білим привидом зоріє...

За що ти так троянди покарав?
Вони й без того не встигають жити.
А повний місяць сон у мене вкрав,
Від слів твоїх не хочу я п’яніти!..

Я пити хочу, дай мені води!..
Я жити хочу, дай мені надію!..
Захочеш-йди, але не назавжди,-
Як не прийдеш-без тебе захворію...

Не хочу дорогого я вина,
А тільки-покладатися на тебе...
Які троянди?.. Я стою одна,
А наді мною-небо, небо, небо...

12.11.2005 – 05.05.2007

Панчак Христина


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Синиця від 18:15, 11 Травня 2011
Спитаю в тебе адресу,
Відстою нічиї інтереси.
Питання в тому, чи знаю,
За що я мрію ламаю?

Заклею добре конверта.
В ньому – ілюзія стерта.
Мрія надіслана. Фініш.
Може, колись і зустрінеш.

Злива... Погода хороша...
Вулиця. Я. Листоноша.
«Є щось?» «Немає нічого...»
Косо погляну на нього.

Добре, не хочеш – не треба!..
Є сотні інших крім тебе.
Питання в тому, чи знаєш,
Кого насправді втрачаєш?..


15.11.2006

Панчак Христина


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Синиця від 18:24, 11 Травня 2011
Жити навпаки – можна?
Всім наперекір – реально?
В час, коли душа кожна
Каже, це не зовсім нормально.

Думати не так – злочин?
Втілити думки – згрішити?
Жити так, як я хочу –
Значить – взагалі не жити?

Логіка звучить дивно:
Кажуть, що життя – казка.
Жити не як всі – вбивство,
Знищити життя – будь ласка!..

Хочу навпаки – зараз.
Знаєш, а давай зі мною!..
Напиши новий нарис!..
А давай напишем обоє!..

Створюю нове чудо,
Друге після тебе, може.
Хочу так і так буде.
Зовсім навпаки, схоже...

Знов я тебе відкрила
Зовсім навпаки, чуєш?
Мрії, ти, уява і крила.
Вірші, ті, котрі так цінуєш...

08.06.2007

Панчак Христина


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Тарас Пасимок від 20:50, 11 Травня 2011
1 - що ти кинула про мандарини дуже ок!)


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Синиця від 21:28, 11 Травня 2011
 :plus1 я його по-особливому люблю)


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Синиця від 22:51, 30 Травня 2011

Радіо. Сірість. Емоції. Глянцеві стіни.
Я – смуток. Я – щирість. Я – неба прозора блакить.
Напруга у кубі. Щока. Поцілунок. Christina.
Вино, винятковість, тривога і серце тремтить.

Прихований сюрреалізм. Почуття. Карі очі.
Горизонту нема і ні краю, ні обрію вже.
Я проста.Я німа і нічого вже більше не хочу!
Я проста, а твоє лицемірство для мене чуже.

Я листопадом впала торік і розтанула снігом,
І збідніла тобою, раділа самотнім дощем.
Несезонне тепло, волелюбність і колір індиго
Убивали в мені почуття і пронизливий щем.

Я – розлука. Я – тиша. Я – голос в твоїй голові. –
Не жени й не тікай, я нікуди від тебе не піду!
Я у твоїх думках заблукала. Ілюзія? Ні!
Я прозора, безбарвна, неначе сполуки карбіду.

Я – спогад. Я – сповідь, подія в твоєму «колись»…
Не шукай мене там і не думай хоч раз головою!
Перед сном опівночі за нас у думках помолись,
І словами мовчи, чи ділися натхненням зі мною.

…радіо. Сірість. Емоції. Глянцеві стіни…
Я – щирість. Я – подих. Думки, яких не описати!
Дзвінок. Телефон. Смс: «Завжди твоя Christina!»
Колись прочитаєш... Колись, коли зможеш кохати.
[Я проста.]
©Христина Стринадюк


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Juha від 10:04, 31 Травня 2011
Дуже гарно  :applauds
Хлопець попав  :)


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Синиця від 12:09, 31 Травня 2011
 :thank_you2:
ми напевне обоє попали :pleasantry:
ситуація вже аж занадто нетипова :nenayu
ну, нічо, хай розрулює :crazy:


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Тарас Пасимок від 10:15, 11 Червня 2011
Зима обступила місто,
для тих, хто тягається від самого ранку
без жодних справ
не найкраща пора.
Біси і пияки розбіглися по вокзалах,
гріються в кабінках для фотографування,
не виходять назовні.
Ці небеса в розширених алкоголем
зіницях підлітків, їхній голос, що завмирає,
коли вони говорять про жінок —
як вони п’ють червоне вино.
як вони роздягаються, як вони знічено плачуть,
розмазуючи гарячу помаду по одягу і серветках.

Життя тобі дістанеться рівно стільки,
скільки ти зумієш зігріти
власним подихом і долонями —
сніг над рікою
і рештки тютюну й цукру в помешканні
і я зможу завжди сказати:
бувай, дівчинко,
країна, в якій я живу,
можливо саме тому і не розвалилась,
що в ній іще кілька людей
люблять одне одного — без істерики
і презервативів, просто
перемовляються якимись словами,
зустрічаються десь на вулиці,
навіть не знаючи до пуття,
де ці жінки п’ють своє червоне вино,
де вони прокидаються а потому знічено плачуть,
розмазуючи гарячу помаду по шкірі і по серветках.

Ти дивитимешся на світ за своїми вікнами,
на світ, з усіма небесами, що пливуть його поверхнею,
і думатимеш,
що навіть якщо вони зможуть перезимувати і цього разу,
що вони робитимуть зі своєю морокою? —
адже так чи інакше від нас залежить так мало,
життя знай собі триває без кінця і початку
і по кожній великій любові
залишаються порожні
зали очікування.

Сергій Жадан


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Тарас Пасимок від 10:16, 11 Червня 2011
Навіть якби ти покинула ті місця
в яких народилась і де лишалась чекати,
де формувались риси твого лиця
і починались географічні карти,

навіть якби ти вживала чужі слова,
торкалась чужих плечей і чужих простирадел,
і навіть звідтіль, куди мало хто заплива,
не поверталась, хоч хто би тобі не радив,

навіть якби ти тікала від власних слідів,
від власних снігів на подвір’ї і сонця в ринвах,
якби уникала присмерків і холодів,
приспавши чужих кошенях на своїх колінах,

ти би примчала, всупереч всім листам,
назад — де високі дими і гарячі стіни,
напевне знаючи, що навіть там
ти його не зустрінеш.

Сергій Жадан


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Синиця від 22:10, 11 Червня 2011

Знайшла. Не шукала. Навіщо ховати медалі,
Переспівувати і читати чужі знахідки,
Тиснути чимдуж на поржавілі криком педалі,
Аналізувати думки безпідставних покидьків?

Тяга до чужих міст, і на трошки зникнути,
Не шукати, не знати нічого й нікого. Реалії?
Сон до третьої ранку, спекотна кава…Звикнути?
Результат – і ніяких зайвих кіло на талії.

Знайшла. Не шукала. Жаліла зневоднене небо,
Затуляла зеленкою рани пекучі і штучні,
Не свої - чужі! Рятувала без дозволу. Треба?
Терпіла йодовану сіль після пострілів влучних.

Мізерні досягнення. Може й багато для інших –
У всіх різні амбіції, свої мури й фортеці.
Знайшла. Не шукала. І може не буду більше!
Замкнулася в сні – у муляжній уявній аптеці…

Пожвавлений спокій. Кімната квадратом. Тісно?
Зашарілась і вкотре розбита чужими – прикрі ще.
Заліковуєш рани сама. Знову в бісики прісно –
Трансформація поглядів нагло скинула в урвище…

Знайшла. Не шукала. Жаліла зневоднене небо,
Рятувала його росою з очей. Реалії?
Інсталяція марева в тихій кімнаті… Треба
Заховатися в щирих уявних пейзажах Італії.

Бо інакше терпітимеш спрагу й надалі. Хочеш?
Божеволіти будеш від грізного прісного неба.
І ніколи не станеш тією, ким є… А можеш
Зрозуміти пізніше, що більше нічого й не треба.

© Христина Стринадюк


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Mercedes від 09:29, 12 Червня 2011
Я прочитав Книгу Мертвих, кажу:
країна мертвих старша від країни живих,
там немає Галичини,
там нема героїв,
дарма ваші герої все забрали з собою.
Невже не з вами, а там
вирішуються питання честі?

Виносили ви своїх покійників,
їхніми домовинами тричі стукали
о пороги їхніх домівок –
тричі прощення просили.
Чому нині
кладете в труну горілку?

Голови дітей ваших померлих
ви покривали вовною,
а чим покриваєте голови
ваших байстрюків на базарах Європи?

Говорив-бо я вам:
не божевільних і привидів бійтеся, галичани!

Коли мордували вашу церкву,
ви збиралися до купи в темному лісі
і молилися.
А що нині чините в храмі?
Ви поставили свою правду про Спасителя
понад самого Спасителя.

Говорив-бо я вам:
приходитиму при світлі дня.

Коли жив я з вами,
часто мусив ходити лісами,
і якщо сніг застав мене
у буковому лісі,
я бачив, як падає сніг,
а в смерековому віти закривали його,
але я чув, як падає сніг,
хоч падає він нечутно.

Браття і сестри!
Сніг іде із одного неба
і вкриває до Божої весни
нашу Галичину,
прекрасну, як передсмертна посмішка.

Василь Герасим'юк з Кутів - 80-ті роки, лауреат Шевченківської премії 2003 року

якби я так писав білим віршем, як цей Славний Чоловік, то я б зазнався однозначно!
Василь Гарасим'юк -Лауреат премії ім.Шевченка родом з Прокурави.


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Тарас Пасимок від 15:55, 13 Червня 2011
Лорна Ніжина
жива. Метальова.

словами бризнули віконні ґрати
я не жива! але й не з мікросхем.
у вухах небо. у очах шматочки вати
мов цукор розчиняюсь під дощем.

у серці море, а у роті хмари
до неба прив"язали целофан
у сумці квіти, в дзеркалі примари
з шматків газети ношу сарафан.

сережки- цвяхи, карамель помада
позаду місто, а за ним маразм.
життя - це клумба. сенсорна розсада.
із шестерень пародія. Сарказм.

#3
Лорна Ніжина
музика втомилась мене слухати

небо розштовхало пластмасові стіни.
ми розбились.
знову
падаючи
кусочками
скла
ти тішився. чому ж ні, хіба ми не на шарнірах??
нова вистава у серці. танцюємо вальс.
танцюємо, бо ми того варті.
живемо бо мусимо жити.
кохаємо??
кого, невже сцену?
ні. ми не можемо кохати, ми ж лише уламки скла. а колись обіймали одне одного. які колись перепліталися крилами склянного янгола.
ми ж не варті сліз, правда???
мені незручно лежати отак, окремо від тебе, і окремо від неба.
мені неприємно бачити тебе отак, окремо, розкромсаного і розбитого.
мені не боляче!!! я ж лише уламок скла.
а музиці байдуже.

музика змучилась

#4
Лорна Ніжина
зламалось небо

зламалось небо
зникли стіни
втекли кусочки
night for me
змагаючись із небом
часу
тіні
зникали.
розлетілись хто куди...
і поїз рушив
впала крапля тиші.
my night for you
а ти не помічав.
потоком неба
мою тишу зрушив
і знову з часом
граєш у квача.

#5
Лорна Ніжина
розШШШтовхана (не чіпай мої сталеві сльози)

збільшити
потовчені декорації мого міста.
файл пошкоджено. надто пошкоджено.. не повернути..
ти хотів поремонтувати мене
(але)
(хіба)
ти зможеш вкрутити мені нові очі, знаєш, так як міняють лампочки.
щоб не бачити руїн.

змастити мій голос, він надто сухий для тебе.
я щоночі надійно змащую його алкоголем..

робот. або лялька на шарнірах
нова помилка у мікросхемі серця.
ти ж мене вимкнув.
думав надійно?
різьба зірвалася.

сльози.. звідки у машини сльози? перша сльоза завжди холодна... ніколи не помічали? а остання така гаряча що обпікає твої губи на морозі.
а мої
(щоки?)
покриває іржею.
так я надто жива як на машину.
і надто залізна щоб жити.

радію бо ти так хочеш. плачу і ти цього
(не)
розумієш.
існую..
існую...
існую....
а вже за три дні ти повернешся...
ти виходячи мене вимкнув.
а зараз..
файл пошкоджено..
розумієш??
пошкоджено...

on. i'm in your life.

a tu ciogo navit' ne pomituv


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Синиця від 20:13, 15 Червня 2011
Фрустрація поглинула. Політ.
Мене в собі нема від позавчора...
Та щось моє ще все-таки болить.
Ховає сонце однотонна штора.

Столи. Холодні матові столи...
В подушку сльози, очі десь на стелю.
Думки мене безсилу привели
В одну з моїх порожніх творчих келій.

Молись... Або пиши. Чи просто спи.
Чи вкотре вчи слова нової драми.
Терпи, реви, а потім знов терпи,
Мовчи до стін глухими вечорами.

Фрустрація поглинула. Я де?
Мене в собі нема від позавчора.
Та як же так? А може хтось прийде?
А може хтось зі мною поговорить?

Крісла. Довкола матових столів.
Думки чорніють... О, Всевишній Отче!
Не вмію підібрати влучних слів
Безмовна, опускаю грішні очі...

І щось мене... І десь мене болить.
Напишу біль на аркуші в дорозі
До себе я. Фрустрація. Політ.
Чи з келії ще вийти досі в змозі

Ота, що уособлює мене,
Ота, що так захоплено творила?
Бо в мене сонце - зимне і сумне,
Бо моє небо шторою закрили...

Молись... Або пиши. Чи просто спи.
В подушку сльози, очі десь на стелю.
Терпи, реви, а потім знов терпи
В одній з твоїх порожніх творчих келій.

Терплю. Чи сплю? Чи то давно не я?
Котрий вже день живу холодним чаєм.
У грі з життям - фінальна нічия.
І надто мало всього помічаєм...

І надто міцно обіймаєм світ
Скупими загребущими руками.
Фрустрація поглинула. Політ.
А я не тут. Далеко я. Думками.

І вже як є. А може як нема
Себе в мені, то вже воно в дорозі?
Тоді хай поспішить, бо я сама
Із творчих келій вибратись не в змозі...

(с) Христина Панчак


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Тарас Пасимок від 21:53, 19 Червня 2011
DEMO

де цифровий Син із віртуальної епохи?
дайте мені нового - НаноБога
матема-тична функція в хребет
люмбальна пункція USB - бета

із нулів по тунелях кісток
без кордонів і знаків стоп
чисте світло по венах через вай-фай
лише пароль душі - дай

це як падіння Карфагену
Delete місто із стерео-антен
а тут - широкополосний дзен
без кордонів без назад - білет

інтернет як пантеон Его-тронів
віруси без шинелі в образі порно-дів
і голос в гарнітурі диктує оновлення
системі - диктатура Великого РЕМу

із часом і ти будеш іти по кабелю в небо
біля воріт у рай все той же Google Chrome
життя бінарним кодом як ефект плацебо
з хрестом лише на запасний аеродром

(я)


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Тарас Пасимок від 13:50, 23 Червня 2011
Стоп! А кто оборвал пленку,
Где заснято начало полета?
Выдвинутые шасси, взлет.
Стюардессы и техника безопасности,
Где их немые движения под милый голос пилота?
Разгон, момент отрыва, набор высоты,
Где это все? Почему минуты эти так размыты?
Память заблокирована.
Не услышать первый крик,
Не вспомнить боль, когда нам режут пуповину.
И чья вина, что нас не видно на радаре?
Размеры видимо слишком малы, дабы
На карте всеобщих полетов высветило нас.
Или скорость воздушного судна слишком велика?

Замри посередине кадра
Мы будем молча падать
С открытыми глазами
В эту немую прохладу
Оцепеневшее пространство проглатывать
Приятного молчания в приятном полете,
Но вы меня не позовете
Мы забудем все, забудем всех
Это просто полет
Для желающих услышать треск

Это все так просто,
Просто знай что поздно
Лепестки отрывать
Если сердце иссохло как трава.

Давай забудемся взойдя на борт
Твой бортовой дневник от корки до корки
Жадно ел глаза
Пока воздух ел корпус
Мертвая петля...
По небу как по водной глади
Развей тысячи узлов, как прах,
Нам не успеть без пилота и прав
Умело выдавая ночь за день
Размахом крыльев горизонт не задеть
Черные машины катятся по голубому небу
Но управлять некому.

Еле заметная суета людей видна
В иллюминаторах соседних птиц-гигантов,
Никто не знает, каков запас топлива в баках,
Вполне возможно, что оно закончится завтра.
Посадка экстренная или плавная,
В этом случае мало что зависит от нас,
И только черный ящик - свидетель последний
Каким тебя в итоге примет земля.

Gillia - Жизнь (feat. Да Край)


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Тарас Пасимок від 11:12, 28 Червня 2011
Кофеїнове літо,
бергамотові мрії,
абрикосовий джем...
Увімкни мене тихо,
увімкни мене ніжно,
відімкни мою душу ключем.

І дверей твого раю
стану я, обіцяю,
серцевиною.
Хочеш, грішною стану?
Хочеш, буду святою
й невинною?

Полуниця з вершками.
Час марную думками,
ким ти станеш мені?
Але ж можу роками
я своїми руками
будувати між нами
стіни кам’яні...

Ти не грай на гітарі,
увімкни мене зараз,
заряди мене!
Я мелодія - слухай.
Мовчки свічку задмухай.
Я - ідея нова,народи мене.

Желатинові сльози
і неонова лампа...
Я сьогодні сама.
От тебе би та й в гості...
Посиділи би вдома,
полетіли б на Марс.

Я так люблю концерти!
Я - фанатка Омерти.
Часом трохи дурна.
Але кожен так може.
Просто, знаєш, не кожен
допиває життя аж до дна.

Почитай мої вірші.
Інші пишуть і гірші.
Інші пишуть ніяк.
Може хочеш лікеру,
шоколадних цукерок?
В мене є коньяк...

Розбуди мене тихо.
Воскреси мене ніжно,
до життя поверни
В кофеїнове літо,
бергамотові мрії,
абрикосові сни...

(с) Христина Панчак


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Тарас Пасимок від 11:13, 28 Червня 2011
Абсурд вiртуальностi - Назар Розлуцький

Душа сховалась в образі чужому
І спокій зник в небесній висоті.
Ми ще живем? Невже нам невідомо,
Що ми не ті, давно ми вже не ті?

Ми виміряєм спалах наднової,
Кохання ми берем під мікроскоп.
Є техніка. Душі нема живої.
А без душі ти хто? Сліпий циклоп?

Заполонили простір мікрохвилі,
Глобальна сітка, плетиво мереж
І віртуальність в нашому безсиллі
Нам створює ілюзію без меж.

Ілюзію стандартних втіх і прагнень,
Одної суперспільної мети,
Одних думок, одних бажань, уявлень,
До чого нам всім разом слід іти.

Усюди мережа, система всюди
В майбутнє нових роботів веде.
Скажіть мені, якщо ви є ще, люди,
А де ж свобода? Особистість де?

І сенс життя заключений в системах,
І крик душі, закутий в технотрон,
І стоїмо, загрузнувши в проблемах,
Немовби по коліна у бетон.

І зірка вже для нас – космічне тіло
І вже любов – це потяг і процес.
Нема душі, нема святинь… Зотліло…
І чорний простір…І нема небес…

І хто ми є? Заручники прогресу
Чи власних догм, уявлень, перешкод?
Як роботи, радіємо процесу
Появи нових впливів і турбот.

Ні думки, ні печалі, ані крику –
Лишень туман нав'язливих ідей.
Скажіть, потвори атомного віку.
А скільки серед вас живих людей?


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Лангольєр від 12:31, 28 Червня 2011
Це дуже хороший вірш.Один з моїх улюблених в Назара.


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Тарас Пасимок від 13:19, 11 Липня 2011
Лорна Ніжина

це збіса приємно отак закохатись,
і тішитись поїздом в небо.
зависнути, вмерти, і знову дістатись,
до свого найпершого "треба".

коли ти так хочеш пошвидше побачитись,
коли розумієш - не вийде
до іншого міста шалено добратися,
а віриш що час іще прийде...

коли ти втрачаєш останні хвилини,
на "цьом" і обійми прощання,
а хочеться тут просидіти години
з вокзалом стрічати світання.

коли тебе вдома чекає хтось інший,
а ти так шаленно не хочеш,
бо той вже далекий, як іній торішній,
сама собі щастя толочиш.

коли розумієш, що це мимольотом,
ми ж просто прохожі...
і тішитись першим й останнім(?) польотом.
прогнати всі думки ворожі.

коли від дурману ти втратила голову,
коли вже не можеш не пити,
так прикро не спати, й тікати від холоду
і двох одночасно любити.


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Тарас Пасимок від 13:20, 11 Липня 2011
Олександр Бондаренко

ЛЮДОХІД

ЧАСОМ ЗАДАЄШ ПИТАННЯ ХТО ЦИМ СВІТОМ УПРАВЛЯЄ
ВІН НЕМОВ ГІРСЬКА ЛАВИНА НА ШЛЯХУ УСЕ ЗМІТАЄ
ПОГЛИНАЄ, ПРОНИКАЄ В ЛАБІРИНТИ ТВОГО МОЗКУ
НЕМОЖЛИВО ЗУПИНИТИ – ТИ ЯК ТА СКУЛЬПТУРА З ВОСКУ.
ЗРУЙНУВАТИ ВСЕ НАВКОЛО – НЕ НАЙКРАЩІ ВАРІАНТИ
НАГАДАВ ЯКОСЬ ПРО ДУШУ, А ДУША ПРОГРАЛАСЬ В КАРТИ
ЗАХОВАВШИСЬ ЗА СПИНОЮ ТИ НЕ СКРИЄШСЯ ВІД СВІТУ
А ВТІКАТИ НЕМОЖЛИВО, ЖИТИ ТРЕБА ПРОСТО ВМІТИ

ТЕПЕР ПОСЛУХАЙ МОЄЇ ПОРАДИ
НЕ ТРЕБА ХОВАТИСЬ В МЕРЕЖИВІ МРІЙ
ПОВІРИТИ В СЕБЕ ПОТРІБНО ЗАРАДИ
ДАВНО ПРИЗАБУТИХ, РОЗБИТИХ НАДІЙ,
ХТОСЬ МОЖЕ СКАЗАТИ – ВОНО НЕ ВАРТУЄ
ТА ХТО Ж Я ТАКИЙ ЩОБ ЗМІНИТИ ЦЕЙ СВІТ
НА НЬОГО ВЖЕ РАБСЬКІ КАЙДАНИ ЧАТУЮТЬ
ПОДУМАЙ ПРО СЕБЕ, СПИНИ ЛЮДОХІД!

ОЗИРАЄШСЯ НАВКОЛО – ТИ СТОЇШ ПОСЕРЕД МІСТА
ПОПРИ ТЕБЕ ХОДЯТЬ ЛЮДИ І ДУМКИ В НИХ НЕНАВИСНІ
А БУДИНКИ ПОГЛИНАЮТЬ В СОБІ СОНЯЧНІ ПРОМІННЯ
ЗАЛИШАЮТЬСЯ НА ВОЛІ ТІ, В КОГО ДУША З КАМІННЯ
І КОЛИ НА НЕБІ ЗОРІ, СВІТ ПОКАЖЕ ВСІМ ОБЛИЧЧЯ
ТЕМНОТА ПОГЛИНЕ СВІТЛО – І ТЕБЕ ТАКОЖ ПОКЛИЧЕ
ВСІХ ПОСТАВИТЬ НА КОЛІНА – ХТО ПРОГРАВ, І ХТО ЩЕ ГРАЄ
МОЖЕШ ЩОСЬ ФАНТАЗУВАТИ – СВІТ ВСЕРІВНО ПОМІНЯЄ.

НАЙЛЕГШЕ СКАЗАТИ НІ, Я ПРОГРАВ
ПОКИНУТИ ВСЕ, ОПУСТИТИ РУКИ
А ПОТІМ КАРТАТИ ЩО НЕ ПОМІНЯВ
ЩОСЬ В СВОМУ ЖИТТІ І ВМИРАТИ ВІД МУКИ
ЯКБИ ТІЛЬКИ КРАПЛЮ ДОБРА У ДУШІ
І ТРІШЕЧКИ ВІРИ У ЗМІНИ НА КРАЩЕ
ЦЕЙ СВІТ БЕЗСУМНІВНО СКОРИВСЯ Б ТОБІ
ТОЖ ВИБЕРИ САМ –ЛЕГШЕ ЧИ ВАЖЧЕ!


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Juha від 17:22, 11 Липня 2011
Ого  :!: Дуже гарно  :good:


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Синиця від 23:57, 19 Липня 2011
Я не сплю.
Я дивлюся на зворотоній бік повік.
Два вологі екрани та безліч каналів.
Насправді ніч - це в і н:
Напівголий неголений чоловік,
Що метає метеорити зі стогоном сталі.

Я не сплю.
Я горизонтально чекаю на vip-четвер.
Він, холера, як завжди приходить вчасно,
А з ним - мігрень й безсоння,
Пара сліпих сестер
З татуюваннями на спині: "життя прекрасне".

Я не сплю.
Я прикидаюся пристреленою собакою.
Заасфальтоване ліжко та постіль з трави.
І перший промінь,
Темряви розсікаючи вакуум,
Фату зриває із моєї голови.

Наталя Марак

зі. мій улюблений. Наталя розповідала мені про той період свого життя і читавши пізніше ці поетичні рядки, я розуміла, про що вірш.


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Тарас Пасимок від 01:06, 20 Липня 2011
Наталя - це найкращий поет із тих з ким я знайомий особисто!  :good:


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Синиця від 01:14, 20 Липня 2011
Ну в мене таких поетів 2 - Натка і Христя Панчак :good:
Ната ще і художниця хороша) І її сюрреалізм не гірший за вірші :bu


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Тарас Пасимок від 11:13, 12 Серпня 2011
Лампа on line на столі. Помаранчеве світло…
Дотики рук божевілля без зайвих прикрас
Лишають свідомість без сну у компанії з вітром –
Зрадник! Раніше ж співав колискові не раз!

Run to the light, як метелик на світло вогню…
Child after raining – і знов ностальгія у серці.
Я повернусь, а можливо знімуся у «ню»
І чиясь хтивість безжально в тобі відгукнеться.

Madness or mind? Ні одне і не інше! – Go home
Чи хоч кудись! Допивай вдома пліснявий чай!
Часу нема? Залиши мене! – No place to go…
Блоги мовчать. Я вже втретє сьогодні on line.

Distance or time? Не важливо! Все рівно тримай
І те, і інше у рамках мінорних, залізних!
Я повернуся з весною – reach to the sky,
І розчинюсь в inspiration-і твого кубізму…

Run to the light… Проживу і без твого «люблю»!
Часу нема – помаранчеве світло згорає…
Я повернусь і можливо знімуся у «ню»
І хвала Богу, мене вже ніщо не тримає!..

липень, 2011
© Христина Стринадюк
(crazy_tit)


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Тарас Пасимок від 10:53, 16 Серпня 2011
А ти – як ти. Тобі не з ними йти.
І хай кусають лікті пси,
Весь ненаситний соціум хай біситься і ниє.
Хай давиться великими шматочками краси
І п’є хай пафос кислий – глянцеві помиї.

Мільярди слів ховають наготу,
В якій колись жила душа.
Переселили в небо. Там не заважає.
Задерла гордість голову і шансу
Не бачить, ідіотка, оминає!..

І кожне тіло, кожен манекен
(бо всі живуть, а мало хто – живий)
Шукає хоч якусь поживу на вечерю.
А може поведеться хтось? Ану ж як вийде?
Позачиняйте в душах на ніч двері,

В переселенцях з-під вагітних хмар.
А совість – їхні голоси…
Хоча, до біса манекенам совість??
В очах нікчемних в’їдливих лисиць
Тепло і посмішка, і ласка – примусові.

А ти – як ти. Тобі не з ними йти.
Готуйся: ще не раз впадеш
І ненаситний соціум від сміху зарегоче.
Хай захлиснеться! Чуєш, вірно йдеш!
Ти так, як всі, закінчити не хочеш.

Не хочеш пити дорогих помий,
Достатньо чистої води.
І дикий голод не зробив ще з тебе звіра.
Душа ще в тобі, не стидайся, йди!
Тебе веде твоя незмінна віра!

© Христя Панчак


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Тарас Пасимок від 23:42, 03 Вересня 2011
Косів!
Скільки років розділя широкий світ,
Твій простір манить досі.
Стежками в плай спокуса носить душу в досвіт.
Край! Гірських висот!
Я заповняю звуком цим! Десь там!
Глибоко танцює дим. Під гітару у вогня,
Кращі спогади життя. І так у ряд,
Полуботками блукаєм по болотах як по нотах.
Косівська рота! Міцність дуба - гострота долота!
Трима щита ізза кожного поворота.
Мафія "Гуцул", Опа! Пацанчик сила від ноги до лоба!
А що сказати за дівчат? - Карпат порода!
Врода зносить з ніг як вітри в походах!
Приспів!
Косів....Без напрягу вдихаємо Карпатів тягу, ще раз кажу ми...
Косів....Рідний край назвемо рай! На весь голос музико грай, так там завжди кайф!

Ейоу)! Поринаюсь в чорно білі фото знов!
Школа номер два й один! Де за партою я рахував,
Скільки ще годин до волі вулиць міста?!
Знаю вже не той та я не зрікся!
Нехай дороги всі ведуть у Рим, я римуватиму про Косів.
Береги що повінь носять. Одне одному заглянем в очі,
І може дощ до ніг промочить! Та якщо разом ніч просидим на порозі.
Наше місто - ще зустрінимся на розі. Агоу! Брітчіку ті куда?
Поки не вечір по сто грам а там... На плечі буци кайфанем на гуці,
Над вогнем у дружнім крузі, цьом подрузі,.... чому сум?
Бо мусів си їхати вдаль від хати. Зате бехмежно радий!
Маю скарб що не купити не продати за карати.
Карпати. Косів. Гуцульщина наш край!
Навіки будемо шанувати!

Косів (2)

Рідне місто! Прийми рушник я вишив тобі пісню!
Знаю сьомий рік пішов, тут вибачатись пізно!
Та скільки б горизонтів не розвідав би,
Без тебе мені тісно. Соррі втік буває різно.
Звісно! Хліб що на дорогу взяв вже спліснів.
Зеркальні стіни вкриті небом.
Так, твій пейзаж в моїх ескізах теж не дійсний.
Зате у снах ти і я. Наші спогади - безцінне тісто!
Досипати муки замружим очі. Чуєш гук? ..зпідгірря звуки.
Дух водограю щоліта компенсує працьовитого народу муки.
Гори простягнули руки тут нам до хмар сердець відчути стукіт!
Де мов птахи! Так звично споглядати понад червоно шиферні дахи.
Де вкотрий вечір протирати на площі незалежній лавками штани.
Під гітару літри пива , мов незалежні ми! Кому закинути зраненька поплавки,
Кому на стадіоні з вітром по газоні, чи збоку вболівати за голи.
Кому на Пласт, лісами через гірські хребти.
Мандрівка -вперше пройдені стежки.
Край описаний віршами - наші списані листи.
Гуцульщина мистецтво знами! Тут закохані в культуру ми!
І хоч асвальт дощами наповняє ями, в зливу місто промиває наші рани!
Хай сум стече на радість! Бо тими вже не станем.
Лишень на місці залишились стіни між якими виростали ми роками.
Нове покоління! А нас досить пір так манить!
Розбіглись розлитілись наче зірване намисто,
Але світ ніяк нас не обманить.
Рахуєм дні, рахуєм ночі до повторного приїзду.
Що єднає? Гей! Нас єднає наше місто!

Славік Солтис


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Тарас Пасимок від 18:50, 09 Вересня 2011
Мова Богів (моя збірка) в пдф - поезії та прози за 2007 рік

Кому раптом цікаво лінк


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Синиця від 20:05, 17 Вересня 2011
вірш з ідеальною римою на аграрну тематику)
Олександр Ірванець.

Стодола, рів...
Сто доларів.


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Juha від 16:31, 19 Вересня 2011
вірш з ідеальною римою на аграрну тематику)
Олександр Ірванець.

Стодола, рів...
Сто доларів.
Круто  :good:


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Синиця від 10:42, 20 Вересня 2011
агамсь :)


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Тарас Пасимок від 22:02, 24 Листопада 2011
Я — зрізаний конус. А зміст мій до скону
Все незалежне, що вплине у мене:
Дині-дубівки чи промені хрону,
Чи гички хрумтливої тіло зелене.
Я — цинкова форма. А зміст не від мене.
Підвладне я часу, підвладне потребам.
Коли ж я порожнє в бутті цілоденнім,
Тоді я по вінця насипане небом.

Ната Марак


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Тарас Пасимок від 22:02, 24 Листопада 2011
Лорна Ніжина
Сповідь Ангела

я залию собі очі кислотою,
хай вони тебе уже не бачать,
крила целофана мерзлотою,
запакую. ангели не плачуть.

я розтовчу всі свої старі покої
жити тут вже більше нереально.
небо залишаю у спокої,
ангели ти кажеш ідеальні?

я тебе востаннє в лоба поцілую,
" ми побачимося ще мабуть не раз"
без брехні брехнею пожартую.
кислота уривки роз"їдає фраз.


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Тарас Пасимок від 22:03, 24 Листопада 2011
Жива. метальова

словами бризнули віконні ґрати
я не жива! але й не з мікросхем.
у вухах небо. у очах шматочки вати
мов цукор розчиняюсь під дощем.

у серці море, а у роті хмари
до неба прив"язали целофан
у сумці квіти, в дзеркалі примари
з шматків газети ношу сарафан.

сережки- цвяхи, карамель помада
позаду місто, а за ним маразм.
життя - це клумба. сенсорна розсада.
із шестерень пародія. Сарказм.

Лорна Ніжина


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Тарас Пасимок від 22:03, 24 Листопада 2011
Розклеєна, загублена у часі,
Засніжена зсередини зимою,
Розчинена до відчаю у масі,
Розчулена п’янкою бірюзою.

До болю пережита вечорами,
Засліплена їдкою білизною,
Прискіпливо просякнута думками,
Забута докорінно не тобою.

Зневоднена, пригнічена до нитки,
Знесилена самотністю і снами,
Зачинена ніким у грати клітки,
Налякана бездушними слідами.

Знебарвлена сліпою темнотою,
Розбита на маленькі піктограми,
Доречно відсторонена рукою
І вкотре перехресними світами.

Заплетена в густі розкішні коси
І виплакана синіми очима…
Я ще не раз повернуся у осінь
За сильними, за рідними плечима.

Христина Стринадюк


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Тарас Пасимок від 22:04, 24 Листопада 2011
16.11.2011

Напевно в мене багато причин
випустити джина своєї підсвідомості
В мережу

Ми живемо у веселі часи
Без тортур в КДБ і Бога метафізичного
Хоч для більшості і меншості

Бог таки фізичний
Він схожий на долар
Нікому не цікавий

Твій номер
Все менше дзвінків
Все менше справжніх диваків

А не ряджених
Все більше ліків для голови
А шизофреніків не меншає

Без Диявола тут таки не прожити
І навіть Ним ми б мали дорожити
Хоч якась Божественна суть

В цій країні
І за нами прийдуть
Скоріш за все із телебачення

Найкращий канал для перетворення
Із Людини на Його Творіння
І про це вже казав Вінні

І я кажу, як його рефлексія
Просто бліда бета-версія
Сірим по сірому написане

Виспатись би
Хоч би одну ніч без жахів Восени
Тананос сильніший за Ерос

Напевно це все символічно
Спочине природи Бажання
Впадемо снігом і ми...

(я)


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Тарас Пасимок від 22:05, 24 Листопада 2011
Можливо (я)

Тихо, розбити б голову об стіну
Наші почуття вже більше схожі на війну
Та ну, ми в цій мутній воді потонемо
Ще трохи падаєм і досягнемо вже дна

Чому в нас у людей усе так складно?
Все більше агресії, все менше правди
Й ці зради звісно до добра не доведуть
Ще сотні раз впадеш, ось у чому суть

І ці гнилі думки, що лізуть в скроні
Бісяться, скачуть, тримають у полоні
Де є любов? На сході чи на заході?
Та злий бог Амур стріли розгубив

Ці спогади, не побажав би навіть ворогу
Кожної ночі тією ж дорогою
Знову і знову, мов кадри з фільму
Боже, скажи коли я буду вільний?

Дивимось один на одного і не бачимо
Аватари, статуси – у кого кращі?
Сотні нових друзів? Але вони чужі
Гаємо час у віртуальній мережі

Смс у чаті кохання не врятують
Почуття у серці зазнають тортур
Життя, як загадка – ми всі в неї граємо
Що ж буде далі? – завтра новий тур

Приспів

Можливо то все від лукавого,
й ще рано казати амінь,
Розпач в ці дні, - синонім осені
зникнути - хочеться змін

можливо нема вітамінів в крові
чи може пройшли ми рубіж
сезонні загострення зламали голову
пхають між звивини ніж

ця зима близько, не за горами
ще трохи і рипнуть сліди
чи будуть їх лінії разом із нами
чи краще ведуть в нікуди…


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Тарас Пасимок від 16:03, 13 Грудня 2011
To my sweet november dedicated...

Скуштуй моєї кави на світанку,
Прокинься. То листопадова ніч
Співала нам весь вечір колисанку,
Стирала мокрі межі протиріч

З облич. Облиш таємно хвилюватись.
Візьми мене за руку і тримай.
А грудень буде квіти малювати
На вікнах. Ти довіру не ламай

Мою. Сміюсь, бо все-таки не смію
Наприкінці осіннього тепла
Сказати в очі все, що розумію,
Зробити те, на що я не могла

Наважитись. Розкажеш ти пізніше,
В яких мене малюєш кольорах,
І чи без мене в грудні холодніше,
Чи глибший смуток і чи більший страх

Самотності. Істотності - по вінця.
Та пізно вже, хоч досі восени.
Скуштуй моєї кави і прокинься,
А хочеш, залишайся і засни

До самої весни. Бо сни - як віщі
Мене до тебе ночами вели.
Ніколи не питай мене, навіщо
Твоє й моє життя переплелись

Колись. Знайшли, напевне, що нам треба,
Розділені межею протиріч,
Де хтось без крил, а хтось - далеке небо.
Прокинься! То листопадова ніч

До сірого світанку сповідалась
В передчутті не безпідставних змін.
З облич стирала сльози, сподівалась
На завтра. І холоне кофеїн...

Допий мою міцну ранкову каву,
Прокинься, поки ми ще восени.
Вставай і йди, бо ти ще маєш справи,
А хочеш, залишайся і засни...

(с) Христина Панчак


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Juha від 23:06, 13 Грудня 2011
                      Автор Андрій Кулинюк
Про весіля у Бабині
розказати хочу
вибачийте шо я вам
голову морочу

як захоче дівка з хлопцем
двое си женити
то домашні ґазди мусі
наступне зробити:

камериста закликати
привезти посуду
кілько то-то весілє
занімає труду

музикантів заказати
пидлогу привезти
куфарьку з Малого Рижна
на ниві підвезти

у пивници наробити
на миски полиці
пічку газову укласти
вкиті дві сушиці

піти в місто на турбазу
оптом все купити
закликати всіх сусідів
студенец варити

свині різати,телєта
масаря наймити
буженицу, кубасу
в бужарці будити

десіть жинок місі тісто
три - салати кришут
ну тай куфарьку саму
ніколи не лишут

хліба везут дгорі кіньми
2 добрі фирмани
а неумілі сидє в кухні
і кришут банани

ік привезли вже пидлогу
треба йей згрузити
ік згрузили, то це діло
гріх не обмочити

а найважче ту підлогу
потому покласти
то бо треба добре знати
де ґути підкласти

а молодий йде просити
з ним дружбів з дванадціть.
Як з книгинев іде разом -
то всіх дес вер двадціть

добре тепер бути в дружбах
бо добре приймают
дают їсти, дают пити
в дорозі співают

а як жинки вінок шиют
то гірше немає
там горівки тілько п"ют
шо кожна ригає

ік начнут вони співати
по своєму кожна
я по правді вам говорю
шо вглухнути можна

а потому з-позадь стола
гинут вни гуляти
треба тогди музиканта
на цей день наймати

за кордоном не так усьо
там усьо спокійно
а в нас біда, грошей нема
і то так постійно

музиканти дорогі
проте файно грают
свати дуже як нап"ютси
лиш польки гуляют

ілько кузюк на сопілці
дуже добре грає
петро кузюк (його тато)
в мікрофон співає

Старий луценьків на скрипці
малий на ямасі
запаски си заголили
в гуцулці на свас

ікийс діттьо камерист
усьо гине знати:
світит лямпув тов у очі
тай хоче знімати

та як діттьо йкийс горілки
си понажирає
ніхто тхакі йти не хоче
всьо си набуває

в понеділок підполудне
дружбам є робота
пироги треба ліпити
кому є охота

як зліпили пироги
на тракторь сідают
берут миску з пирогами
тай вже доставляют

а увечер на пироги
треба приходити
дружби мусі на поді
то всьо сокотити

берут з собов пити доста
тай берут закуску
добре пироги ховают,
сідают на лужку

а у вечер у пропої
пироги у моді
то з мисками,то з тачанков
по пироги ході

рано вішіют деревце
в високу яблінку
а у хаті у гуцульське
вже збирают жінку

як вішают деревце
то лиш старший дружба
отака то є у нього
молодому служба

перешкодов для деревця
є дружки з водою:
сиплют відрами на дружбів
ех....нема спокою

кінчаєси весілє
гуляют голубки
хто з ким файно погуляв
цілюют у губки

не всьо сказав, є ньюанси
маленькі дрібниці
про це потім я напишу
мені то в гузиці

дякую шо це читали
послухайте люде:
"робіт свадьбу в ресторані
тай всьо добре буде!"))))


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Тарас Пасимок від 22:09, 29 Лютого 2012
Загризає мене
Одноманітність життя,
Яка веде мене так само
Кожного дня
Не знаю правда де
і що чекає нас за рогом,
тому скажу лише – з Богом!

Поглянь як сонце розквітає
Як сходить воно і сідає,
Віддаючи тепло, яскраво сіяє,
Проміння у Всесвіт ніжно кидає.
Послухай! Почуєш, як дихає планета,
Кожен новий день розставляє тенета.
Хтось зникає в безодні,
Хтось готовий до злету,
Летить кометою, згорає і губиться,
А темрява й світло від сірості сутуляться.
Туляться добро і зло, в собі переплітаються.
Дарма, що люди їх розділити намагаються.
Краються серця людей
у власній безпорадності,
І тонуть таланти у хвилях бездарності.
Мінливості долі — у рабстві і волі:
Блукаємо між соснами у чистому полі!

Загризає мене
Одноманітність життя,
Яка веде мене так само
Кожного дня
Не знаю правда де
і що чекає нас за рогом,
тому скажу лише – з Богом!

Так просто сказати: це нерозумно!
Якщо взяти ближче, зблизити зумом
Поглянуть на світ крізь призму тероризму,
Втрачаєш харизму —
Рухи автоматизму!
Побажання, прощання,
Помираючому другу,
Можливо, щасливо, він не побачить наруги.
Вже в друге зупиняється серце:
Тук, тук — квінтесенції терцій,
Піґулки, таблетки, комбінації ферментів.
Роздерти. Потім склеїти.
Уперто мотати клубками скловати
Ненародженим дітям
Пишіть заповіти,
Ховайте, паліть, розвіюйте світом!
Це замкнуте коло.
І з нього не вийти
Ніколи!
Землю кладовищам,
Рабів работорговцям,
По стогу сіна кожній голці…

Загризає мене
Одноманітність життя,
Яка веде мене так само
Кожного дня
Не знаю правда де
і що чекає нас за рогом,
тому скажу лише – з Богом!

Автор Тарас Пасимок (AS_TAR)


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Тарас Пасимок від 22:09, 29 Лютого 2012
Мої думи, думи мої, чорнії, як круки
Вбиті цвяхи в голову – то є справжня мука
Мої думи, думи мої, чорнії ворони
Не дають спокою – мечуться по сторонах

Прошивають череп під музику реп
Зі швидкістю світла мандрують по світу
Якщо ви мої діти – чому ж убити хочете?
Лишу вас сиріт на папері – нерівним почерком

Збочені, скривлені, спраглі і стомлені
Слава Богу, що зі мною є сила волі
Краще і не відати, ким ви були створені
Слава Богу, що крім мене ви нікому невідомі

Думи мої, мої думи – ядовиті змії,
Скорпіони з жалами, атакують сірістю
Розривають серце і калічать душу
Можливо краще постріл і я почую тишу…

Автор Тарас Пасимок (AS_TAR)


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Тарас Пасимок від 22:11, 29 Лютого 2012
Я виростав в 90-х – в хаті не було часом що їсти
Не було іноді хліба, я вже мовчу про м’ясо звісно
Я дивлюсь на цю молодь, на цих неуків-ідіотів
Страшно уявити, які з них виростуть патріоти

Мій тато їздив по світу заради моєї освіти
В мене червоний диплом і куди з ним тепер подітись?
Я молодий фахівець, я країні просто не потрібний
Кожен краде, як може, ну що ж - це краще, ніж бідність

В цій державі живуть добре лише із родичами закордоном
Та в мене їх нема, - так вже складось, пардон
Я не збираюсь вибачатись за свій агресивний тон
Ще трохи чекати, скоро кінець - армагедон

Автор Тарас Пасимок (AS_TAR)


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: slovena від 12:32, 19 Квітня 2013
І свого трохи додам...
* * *
Одне в мене лише вітрило,
Куди на нім попливу.
Вітри його не любили,
Лиш подмуть - одразу порвуть.
А потім. Яка вже робота?
Сиди собі і латай
Чекай на добру погоду,
І вітра, як треба чекай.
Промінці в'яжеш вузликом,
Кигичеш чайкам у лад
Ховаєш в бороду посмішку
Жінок молодих принад
Ходиш піском стурбовано
Вдивляючись в синь-блакить,
Що тобі навіщовано,
До берега щоб доплить.
Одне в мене вітрило
Куди на нім запливу
Як був молодим і сильним
І щоглу згинав в дугу
На змаг ставав до моря
Щодень і щоніч. П'янку...
П'янку і гірку до болю
Випив я чару дзвінку
Колись поклявся обплисти
Синє море все яке є
З черепашок намисто
В груди серцем б'є
Ця - то велика буря,
Де хвиля горою йшла.
А ця рожева мушля
З прісного джерела
Ця - з острівця малого,
А ці шукав у штиль.
І не питай старого
- Діду, а ви звідкіль?
Одне у мене вітрило
І шлях у мене один
Море в слізах кипіло,
Билось тілами риб
А я собі поклявся
Звідать усі береги
Де тільки не залишався
Слід моєї ноги.
Двічі я жодного разу
Один не стоптав пісок
А були, а були ж принади...
Мав би тепер діток.
Ще треба багато мушель
Бачиш - шворка нова
Звідки я? Сам не знаю.
Для мене це вже слова.
У мене душа солона
Вітру чекає і хвиль
Одна мені перепона,
Як в дно загрузає кіль
Та поки під ним глибини
Як плистиму незнано куди
Одне у мене вітрило
І для щастя й для біди.
Його ось-ось долатаю,
Бо не люблять його вітри
А йому до синього краю
ще плисти.

22.06.99
автор - Леся Скорик


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Juha від 09:51, 21 Квітня 2013
Так гарно!


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Vlad від 23:11, 19 Серпня 2013
http://www.youtube.com/watch?v=ShcWrx38Ojs#at=15 (http://www.youtube.com/watch?v=ShcWrx38Ojs#at=15)


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Juha від 22:30, 27 Листопада 2014
Вірш моєї куми. Чоловік в АТО!

Наш любий і вірний, герою,
Ти наша гордість і наш оберіг,
І хоч серце й душа рветься від болю
Ми тобою пишаємсь й Господа просим щоб від лиха вберіг.
Щоб ти повернувся живим і здоровим, і посміхнувся як завжди до нас,
І взявши синочка на руки малого,
Ти забув про страшний і гіркий весь цей час.
Ця розлука для мене нестерпна,
Незнаю чи вистачить сил витримать це,
Єдине, що дух мій тримає,
Твій голос й синочка рідне лице.
Час немов зупинився, погляд застиг в висоті, і смуток в душі оселився, від кожної думки що ти на війні.
Та серце вірить і знає,
Все згодом скіниться й мине.
І усмішка знову засяє, ти прийдеш додому і міцно обіймеш синочка й мене.
І радість зайде в нашу хату,
Я нарешті почую: „Кохана, ти сонце моє!”
Та зараз лиш треба чекати
І Бога просити про спасіння твоє.
І Я БУДУ ЧЕКАТИ!!!!
Кожну хвилину, молитиму Бога про мир і добро,
Бо кохаю тебе і люблю Україну,
І ми переможем, щоб там не було!!!!

Яна Карпенко 14.10.14.


Назва: Re: Хто має якісь віршики? Їх сюди!
Відправлено: Тарас Пасимок від 20:32, 16 Листопада 2018
1.
я люблячий демон
я світлий я темний
я той хто пройде крізь віки без війни
та
ти хочеш мене зачепити, вбити
ти хочеш війни (як і кожна хотіла)
ти хочеш вогню замість тисячі слів
ти хочеш розпечений промінь у тіло
щоб кров закипала і стіни упали
і спалений міст
ти хочеш, щоб я втамував твою спрагу
але не свою - бо ще ж рано, ще рано
ще рани на спині, і ми беззупинно -
ранок зустрінемо разом без сну

2.
Стомлені яблуні ковдрою вкриті
Зігнуте снігом сонне гілля
пагони (щиро) здіймуться в небо весною
Бог восени подарує (втілить) плоди

3.
Ти порушуєш баланс плачем
Я не хочу бути тобі наглядачем
в колесі реінкарнацій
Я хочу сісти з тобою в медитації
і танцювати

4.
Розмірений ритм акордів дримби
Сидить самотній гуцул на горі Гимбі
Він пє елітний імператорський шу-пуер
Імператор давно вмер, та хай живе Гуцулія!

5.
І нехай весь світ зачекає
поки я заварюю китайський чай
Лун Цзин
Піднімаючи руки в гору
дякую Богу за те, що живу
можливо, це Шива?

6.
І Махадев
стоїть за спиною,
як Тінь,
Сторукий, як Лотос
і місяць,
і вітер,
і сонце,
як Чорний Лев
танцює в вогні

7.
І ми, очищені вогнем
Йдемо за Махадевом
в день і вночі
Він на сторожі
Нашого спокою
Хар, хар, хар

2017-2018 Автор Тарас Пасимок


© 2007—2019 KosivArt | Працює на SMF