Косів: форум міста та району

Косів => Суспільство, політика, економіка => Тема розпочата: Gist від 18:24, 19 Квітня 2007



Назва: Почуття "спільного ліктя"
Відправлено: Gist від 18:24, 19 Квітня 2007
1. Чоловік без зброї – це не чоловік, а раб.
2. Чоловік, що не вміє битися – це не чоловік,  а чмо.
3. Чоловік, що вживає алкоголь – це не чоловік, а п’яна свиня.
4. Якщо ти начальник і маєш вакансію бери на роботу тільки Українця, якщо ж
Українця знайти не вдається  (в тому випадку якщо ти робиш свою справу за межами
України) – бери на роботу Білого. Якщо і Білого знайти не вдається – бери кого
хочеш, але не плати йому багато.
5. Перед інородцем (навіть Білим) ти не маєш моральних зобов’язань. Можеш його
обдурити, обікрасти, вбити.
6. Все колись завершується. Завершиться і існування багатьох людських націй. Ти
повинен зробити все від тебе залежне, щоб Українська нація існувала на цій
планеті. Лише той є достойною людиною, хто турбується про долю своєї нації. Про
чужі нації тобі турбуватися не потрібно – якщо вони дурні, хай зникають.
7. Твоє життя скороминуще. Що ти залишиш після себе? Кому ти передаси свій
спадок? Хто зберігатиме твої гени після твоєї смерті? Успішною може вважатися
лише та людина, що залишила після себе багато нащадків. Всі інші – невдахи!
8. Допомагай Українцям коли це в твоїх силах, але що робити з Українцями-цапами?
Адже цапи не мають знань, цапи не бачать різниці між Українцями та інородцями,
цапи ставлять чужинські гроші і чужинську брехню вище інтересів всіх Українців.
Запам’ятай: цапи на те й цапи, щоб ставитися до них як до цапів. Поки цап  не
плутається в тебе під ногами – нехай живе. Можеш навіть бути до нього добрим, як
до домашньої тварини. Але якщо він почне становити загрозу для тебе або Нашої
справи – вбий його без жалю! Цап – не людина.
9. Людина – звучить гордо! Будь людиною! Виглядай як людина! Не вживай спиртних
напоїв, не вживай наркоту, не пали тютюн! Якщо „друзі” радять тобі пити, палити
і колотися – зміни „друзів”, бо це не Друзі, а баласт, що тягне тебе на дно.
Скинь баласт, дозволь йому потонути, але сам залишайся на поверхні.
10. Вчися! Вчися все життя. Обов’язково здобудь вищу освіту. Не будь все життя
пролетарем. Пролетарі – це ті дурні, що пролітають повз багатство і славу.
Пролетарів не любить ніхто. Гарні жінки не кохають пролетарів. Пролетарів
презирають навіть їхні діти.
11. Якої роботи повинен прагнути Українець? Стати суддею, щоб судити на користь
Українців. Стати викладачем (найкраще в університеті) щоб виховувати нашу молодь
в дусі Українського націоналізму і псувати кар’єри інородцям (поганими оцінками;
відрахуванням, через не складені іспити) ще тоді коли вони лише починають свій
життєвий шлях. Стати істориком, щоб мати владу над минулим, адже хто володіє
минулим, той володітиме і майбутнім. Стати політиком, щоб отримати владу і
багатство. Стати вченим в області природничих наук, щоб возвеличити націю і
забезпечити її технологічну перевагу над інородцями.
12. За найменшої нагоди хвали Українську дитину, кажи яка вона розумна, хоробра
і сильна – виховуй в ній психологію переможця.
13. За найменшої нагоди свари дітей інородців, називай їх дурними і нікчемними –
виховуй з них майбутніх невдах.
14. Слідкуй за власним здоров’ям, будь сильним і витривалим, будь красивим –
займайся спортом.
15. Завжди вітай потяг інородців до алкоголю, тютюну, наркотиків. Продавай їм це
лайно по всьому світу. Але ніколи не вживай цю отруту сам і суворо карай тих,
хто отруює Українців. Запам’ятай, отруювачі Українців мають померти!
16. В житті немає ніякого Великого Сенсу, але в смерті його ще менше. Тому живи
сам і допоможи померти своїм ворогам.
17. Якщо ти чоловік, але не можеш забезпечити свою родину, то який же ти
чоловік? Чоловік за всяку ціну має забезпечити свою родину.
18. Не молися богам, бо їх не існує. Але якщо не можеш не молитися, то хоч
молися тим богам яких вигадали Українці. Молися Перуну, молися Велесу. Та ніколи
не вклоняйся чужинським вигадкам, не молися Ісусу, не молися Ягве, не молися
Аллаху, а тих хто молиться цим потворним створінням маєш право не вважати за
людей, бо вони вже не люди, вони – цапи.
19. Мати родину – це щастя. Мати велику родину – це велике щастя.
20. Дурні ті, хто не хоче заводити багато дітей. Вони заслуговують лише на нашу
зневагу.
21. Дурні кажуть, що завести дві дитини – це вже подвиг. Я ж кажу, що мати менше
чотирьох дітей – це тупість.
22. Порядок має бути у всьому, але найбільше він має бути у сім’ї. Чоловік має
бути главою родини. Його слово у сім’ї закон. Але і відповідальність за добробут
родини лежить на ньому. Будь-якими засобами він повинен забезпечити своїх
близьких їжею, одягом, житлом, знаннями. Якщо для цього потрібно буде перерізати
горлянку жиду, кацапу чи кольоровій чурці – значить горлянка має бути
перерізана!
23. Світом керує страх. Або ти боїшся, або тебе бояться. Українець, не бійся!
24. Якщо жид – це хвороба, то Українець – це ліки від цієї хвороби.
25. Чи розумні жиди? Ні, вони просто підлі. Хто довіряє жиду, той завжди
програє. Будь розумний, не довіряй жиду, а ще краще - обдури жида сам!
26. Чи сильні кацапи? Ні, вони просто дурні і їх багато. Тому під керівництвом
жорстоких правителів вони можуть бути небезпечними. Однак, оскільки вони дурні -
їм все одно кому служити: монгольським ханам, жидам-більшовикам чи нинішнім
кремлівським сіоністам. Був час коли їхні предки лизали чоботи Українцям-Русинам
і нашому князю Святославу Хороброму. Чом би знову не зробити їх нашими слугами?
Але треба затямити: кацапи не розуміють слів, вони розуміють лише удар в пику.
Тому вони люблять лише тих правителів, що перетворюють їх на стадо безсловесних
рабів. Чим більше кацапської крові проллє їхній володар, тим більш вірними вони
йому будуть. А тому, ніколи не жалійте кацапів.
27. В Європі, яка не має непрохідних джунглів, як Латинська Америка, або високих
гір і глибоких ущелин, як Афганістан, діє правило: „Хто контролює вулиці, той
контролює міста. Хто контролює міста, той контролює країну”. Українці, не
давайте окупантам спокійно рухатися нашими вулицями! Вбивайте жидів, кацапів і
кольорових потвор!
28. Ми презираємо пролетаря за його нікчемність.. Та ми ніколи не забуваємо про
те, що саме пролетаріат є тим гарматним м’ясом без якого не виграється жодна
війна. Пролетарю нічого втрачати, окрім власних кайданів, і в цьому його сила.
Тому політику не варто публічно висловлювати пролетарям свою зневагу. Гарматне
м’ясо ще може знадобитися.
29. Пролетарям потрібно небагато: їжа, одяг, житло, нетривалий відпочинок і
певний соціальний захист. Більшості з цих невдах цього буде достатньо. Наше
завдання подбати про те, щоб Український пролетарій все це отримав. Не шкодуйте
життя пролетарів під час війни, та дбайте про них після перемоги, і тоді і вони
і діти їхні будуть служити вам вірою і правдою.
30. Українець не повинен отримувати інформацію з ворожих засобів масової
дезинформації. Якщо телеканал належить інородцю – не дивися цей телеканал! Якщо
радіостанція належить інородцю – не слухай цю радіостанцію! Якщо газета належить
інородцю – не читай цю газету! Бо це приведе тебе лише до отупіння, а Україні ти
потрібен розумним! Ігноруй ворожі засоби масової промивки мізків і закликай
інших вчиняти так само!
31. За кожної нагоди вбивай інородців. Чим більше їх здохне, тим менше їх
залишиться. А чим менше їх залишиться, тим більше буде нас у відсотковому
порівнянні. А чим більше буде нас, тим міцніше ми триматимемо владу у своїх
руках.
32. Все мине, та не мине безсмертна слава, яку приносить боротьба за всій народ.
Єдиний спосіб забезпечити собі безсмертя – це здобути собі таку безсмертну
славу.
33. В період війни лише один тип соціального устрою може вважатися правильним –
військова демократія. Ми голосуємо зброєю і переможцем вважається той, хто
просто залишиться живим. Ідея не збройного голосування в умовах, коли окупанти
контролюють телебачення і пресу, коли повністю підконтрольна їм судова система
знімає з виборів справді проукраїнських кандидатів – це дурна ідея, що веде лише
до поразки. В час коли мова йде про саме виживання Української нації, коли
питання ставиться: або ми, або вони, лише людина зі зброєю в руках і з гордістю
у серці має право голоса.
34. Стадо цапів – це усього лише стадо цапів. Суспільна думка цапів – це
порожній звук. Хто має палицю, той і спрямує стадо у потрібному йому напрямку.
Не зважай на те, що думають про тебе цапи – вони все одно не вміють думати
власні думки. Вони думають думки того, хто має владу. Якщо це жидо-кацапська
влада – цапи повторюватимуть жидо-кацапську брехню. Якщо в Україні буде
Українська влада – цапи промекають правдиві слова. Але вони все одно залишаться
цапами, що не мають власної думки.
35. У мирний час, як і у час військовий, право голоса в Україні повинні мати
лише Українці. Обирати вони мають серед свідомих Українців. Все чужорідне має
бути прибрано з політичної арени. Кольорові чурки мають бути вигнані з України.
Білі іноземці мають бути асимільовані. Жиди повинні бути знищені, не можна
випускати їх за межі України. Історія дала нам Великий Урок:  Гітлер, був дуже
ліберальний з жидами, навіть дозволив їм виїхати за межі Німеччини і вивезти
награбовані капітали. Це призвело до того, що жиди, за допомогою додаткових
фінансових і людських ресурсів ще більше зміцнили свою владу над СРСР, США і
Великобританією, щоб потім, арійськими ж руками, нищити самих арійців. Більш
пізнє створення на території Німеччини і Східної Європи трудових таборів, де
жидів, що залишилися, намагалися перевиховати за допомогою трудотерапії було
слабким і недієвим засобом. Від підлості жидів лікує лише куля.
36. Ти повинен боротися проти розповсюдження брехливої інформації, що шкодить
Українцям. Якщо телебачення належить інородцям, не дозволяй такому телебаченню
промивати мізки Українцям. Пошкоджуй кабель, антени, підривай телевежі. Зроби
все що зможеш. Якщо газетний кіоск не продає Української Націоналістичної преси
– спали такий кіоск! Якщо книжковий магазин не продає Українських книжок – спали
такий магазин!
37. Жиди думають, що правий той, у кого більше грошей. Вони дурні. Ми знаємо, що
правий той, хто влучніше стріляє.
38. Маргінал – це той, хто не має сили. Хто має силу – той не маргінал. Якщо ти
вбив жида і не попався, то який же ти маргінал? Маргіналом є дохлий жид. А ти
сильний!
39. Є інородець – є проблема. Вбили інородця – немає проблеми.
40. Ніколи не свідчи проти Українця на користь інородця.
41. Завжди свідчи проти інородця на користь Українця.
42. Слова без дії не дуже велике досягнення. Не вір словам за якими не стоїть
конкретної справи.
43. Як у ХХІ столітті відрізнити Справжнього Українського Націоналіста від
жидо-кацапської підробки? Справжній Націоналіст ненавидить жидівські
псевдорегілії. Він ніколи не стане молитися Яхве (Саваофу) та сину його від
жидівки Маріам – Ісусу. Якщо ж хтось каже, ніби Український Націоналізм
пов’язаний з християнством (іудаїзмом), знай – це жидо-кацапська підробка.
44. Як ще відрізнити Справжнього Українського Націоналіста від жидо-кацапської
підробки? Справжній Націоналіст знає, що у боротьбі проти окупантів (жидів,
кацапів, кольорових чурок) не може бути занадто радикальних засобів. Але можуть
бути занадто м’які засоби. Той хто каже, що окупантів потрібно вбивати є
Справжнім Націоналістом.
45. Хто голосніше за всіх називає Справжніх Українських Націоналістів
провокаторами? Жидо-кацапські підробки, вони ж псевдонаціоналісти.
46. „Толєрантний” – це синонім слова „педераст”. „Паліткарєктний” – це синонім
слова „наркоман”. Ти хочеш бути „толєрантним і паліткарєктним”?
47. Чи правда, що і серед жидів зустрічаються порядні люди? Правда: приблизно
один на десять тисяч. І поки ви будете вишукувати серед кожних десяти тисяч
одного порядного – інші дев’ять тисяч дев’ятсот дев’яносто дев’ять знищать і
вас, і вашу родину, і вашу націю. Тому не займайтеся дурнею, знищуйте всіх жидів
без розбору. Звісно якщо ви нормальний і здоровий інтелектуал, а не якийсь
„талєрантний і палітічєскі карєктний” дегенерат.
48. Як мають чинити Українці з найбільшими паразитами на світі: попами,
рабинами, муедзинами? Ці паскудні творіння не лише насаджують в нашій країні
культ чужинських богів, вони намагаються перетворити наших дітей на ідіотів, що
вірять у всілякі нісенітниці, з тим, щоб потім маніпулювати ними і безкарно
грабувати їх. А як ви вчиняєте з іншими паразитами: тарганами і щурами? Звісно,
що вбиваєте. Ось вам і відповідь. Майно вбитих паразитів, безперечно, має бути
конфіскованим і використаним на користь Націоналістичного Руху.
49. Руйнуйте і паліть церкви і синагоги, бо це розплідники жидівської зарази. Не
забувайте і про мусульманські мечеті, бо іслам не кращий за іудаїзм та
християнство. Безжально знищуйте служителів цих паскудних культів, бо вони
найлютіші вороги Білої Раси.
50. Кожен Українець повинен прочитати Порадник. Розповсюджуйте його поміж
Українців усіма доступними засобами. Знайомте з ним і старих і малих. І жінок і
чоловіків. І тих, що мешкають  в Україні і тих, що мешкають за кордоном.
51. Улюблена жидівська гра – це „вибір без вибору”. Дурна гра, вигадана тупими
жидами для нерозумних людей. Або ви станете християнином і „увіруєте” в
богообраність жидівського народу, або ви маєте стати аморальним типом:
педерастом і наркоманом. Такий вибір пропонують вам. Але є третій шлях. Знищити
жидів і любих їхньому серцю наркоманів, педерастів і християн. Приклад другий:
або ви визнаєте себе рабом-гоєм якому заборонено мати власну думку або вас
знищать, як „антісєміта”. Такий вибір пропонують вам. Але знову є третій шлях.
Знищити жидів і шабес-гоїв які пропонують вам такий вибір.
52. Коли не вистачає сили м’язів – використовуй силу зброї.
53. Якщо ти не маєш сили знищити окупантів – вони знищать тебе.
54. Немає сенсу сіяти і жати, для того щоб жидів паскудних годувати. Бери у руки
ніж та револьвер – вбивай, грабуй жидівську наволоч тепер!
55. Не соромся розпалювати ворожнечу між інородцями. Нехай вони вбивають один
одного, втрачаючи у цій боротьбі свої сили. А ти доб’єш заслаблого переможця!
56. Наближай до себе Українців. Оточуй себе Українцями. Лише серед Своїх ти
зможеш у повній мірі насолоджуватися життям.
57 Не підпускай до себе чужинців, бо вони зрадливі. Чужинці – це ніж у твоїй
спині!
58. Молодому чоловікові, що прагне присвятити своє життя Українській
Національній Революції буде корисним освоїти професію токаря – бо тоді він зможе
виготовляти зброю в кустарних умовах, лікаря – бо тоді він зможе професійно
вбивати ворогів і лікувати поранених друзів, інженера-електронщика – бо тоді він
зможе краще використовувати у своїй діяльності технічні засоби, хіміка – бо це
навчить його виготовляти вибухові і наркотичні речовини. Також молодому чоловіку
треба буде серйозно зайнятися боксом або боротьбою, бо це зміцнить його тіло і
загартує характер, а також навчить професійно битися без зброї (Українець має
бути готовим до всього).
59. Порадник створений для Українців, інородцям про нього знати не потрібно.
Якщо ж інородці дізнаються про нього, не турбуйся, скажеш цим дурням, що не
поділяєш того що тут написано. Обдурити інородця – це добре!






Назва: Re: Почуття "спільного ліктя"
Відправлено: KosivArt від 19:21, 19 Квітня 2007
Супер. Такі речі добре б розміщувати у кожній школі.


Назва: Re: Почуття "спільного ліктя"
Відправлено: IVP від 19:25, 19 Квітня 2007
Ого там є що читати.....
Пізніше потрібно буде прочитати.....
Мудрі речі чоловік написав.....


Назва: Re: Почуття "спільного ліктя"
Відправлено: Gist від 21:54, 19 Квітня 2007
(Издано в Тель-Авиве в 1958 г. Передается с незначительными сокращениями)

Катехизис (правила поведения) еврея в СССР

Евреи! Любите друг друга, помогайте друг другу. Помогайте друг другу, даже если ненавидите друг друга! Наша сила — в единстве, в нем залог наших успехов, наше спасение и процветание. Многие народы погибли в рассеянии потому, что у них не было четкой программы действия и чувства локтя. Мы же благодаря чувству коллективизма прошли через века и народы, сохранились, преумножились и окрепли. Единство — это цель, оно же и средство к достижению цели. Помогайте друг другу, не бойтесь прослыть националистами. Наш национализм интернационален и поэтому вечен. В него открыты двери евреям всех национальностей, всех вероисповеданий, всех партий. Истинный интернационализм только тот, что кровными узами связан с еврейством, все остальное — провокация и обман.

Формируйте свои национальные кадры. Кадры решают все. Кадры сегодня — это наше завтра. Каждая лаборатория, каждая кафедра, каждый институт должны стать кузницей наших национальных кадров. Готовьте еврейскую молодежь принять эстафету поколений. Пусть каждое поколение неевреев сталкивается с нашей глубоко эшелонированной обороной. Для этого необходимо как можно раньше выдвигать на руководящие должности наших молодых людей, доказывая их зрелость и гениальность. Пусть пока это не так, они дозреют на должности. В преемственности поколения — наша сила, наша стабильность, наше безсмертие.

Мир жесток, в нем нет места филантропии. Каждый народ — кузнец своего счастья. Не наше дело заботиться о русских национальных кадрах. Если они не думают о себе, почему мы должны думать о них? Не берите пример с русских и арабов, которые живут созерцательно, надеясь на авось. Не ждите милости от природы — взять их наша задача.

Создавайте свои коллективы и этими коллективами выталкивайте неевреев. Помните: все высокооплачиваемые, влиятельные, прибыльные должности — все это наш национальный доход. Помните, что каждый нееврей, доросший до нашего уровня, может занять место, которое могло бы принадлежать каждому из наших.

Русские неспособны глубоко мыслить, анализировать и делать глубокие обобщения. Они подобны свиньям, которые живут, уткнувшись рылом в землю, не подозревая, что есть небо. Они воспринимают все явления слишком поверхностно, слишком конкретно, они не видят факты в их последовательности, в их связях, они не способны думать, обобщать и абстрагироваться. Для них каждый случай — только случай, как бы часто он ни встречался.

Все, что знают и умеют они, умеем и знаем мы. То, что знаем и чувствуем мы, им знать и чувствовать не надо. Все, что они имеют, — это их предел. Все, что имеем мы, — это наше средство к достижению большего. Все, что они имеют сегодня, — это наше в их временном пользовании. Взять у них то, что нам завещано богом, — это наша задача.

Русские упрямы, но они не обладают достаточным упорством в достижении цели. Они ленивы, поэтому всегда спешат. Все проблемы они пытаются решить разом. Они пренебрегают малым ради большой решающей победы. Мы исповедуем тактику малых побед, хотя и не против больших. Малая победа — тоже победа!

Русские завистливы, они ненавидят своих собратьев, когда те выдвигаются из серой массы. Предоставьте им возможность разорвать этих выдвиженцев — они с удовольствием разорвут. Будьте всегда арбитрами, становитесь в позу миротворцев, защищайте «несчастных», против которых ополчается толпа, но лишь настолько, чтобы прослыть добрыми и объективными. Немного выдержки, и вы займете место того, которого только что растерзали.

Русские не умеют просить, считая это унижением, а сами без того унижены и бедны. Мы говорим: «Всякое унижение благо, если оно дает выгоду». Нет аморальных вещей, если они способствуют утверждению и процветанию нашего народа. Цель освещает средства.

Русские глупы и грубы. Свою глупость и грубость они именуют честностью, порядочностью и принципами. Неумение приспосабливаться и менять свое поведение в зависимости от ситуации, отсутствие гибкости ума они называют «быть самим собой», «принципиальностью». Гои глупы и грубы настолько, что не умеют даже лгать.

Постоянно помните о пределах, которые ставят себе гои, их мышление заскорузло в этих пределах. Они не способны выйти за них. В этом их несчастье, в этом наше преимущество. Говорите и поступайте так, как этого не допускает их мораль, как этого не допускают их понятия. Делайте то, что кажется им невозможным, невероятным. Они не поверят в то, что вы способны на слова и поступки, на которые они не способны.

Говорите и поступайте уверенно, напористо и агрессивно, обескураживающе и ошеломляюще. Больше шума и словесной мишуры, больше непонятного и наукообразного. Пусть ломают голову в поисках рациональных зерен в наших идеях, пусть ищут и находят в них то, чего там нет. Завтра мы дадим новую пищу их примитивным мозгам.

Не важно, что вы говорите — важно, как вы говорите. Ваша самоуверенность будет воспринята как убежденность, амбиции — как возвышенность ума, манера поучать и поправлять — как превосходство. Крутите им мозги, взвинчивайте нервы! Подавляйте волю тех, кто вам возражает. Компрометируйте выскочек и крикунов, натравляйте самолюбие толпы на скептиков. В беседах и диспутах используйте риторические приемы, которые находятся на грани приличия. Русские этого долго выдержать не могут. Избегая скандалов, они уходят, освобождая вам место… Особым шиком они считают хлопнуть дверью и уйти. Предоставьте им эту возможность! Вежливая наглость — вот наш девиз!

Обвиняйте в антисемитизме тех, кто пытается разоблачить вас. Клейте им ярлык антисемитов и вы увидите, с каким удовольствием остальные гои подхватят эту версию. Вообще-то все русские антисемиты, но как только вы приклеите этот ярлык одному — он становится беззащитным, ибо все остальные кидают его нам в жертву и уничтожают своими руками. А мы поставим клеймо на следующую жертву.

Играйте на сердолюбии русских. Изображайте из себя бедных и несчастных, вызывайте к себе жалость и симпатию, распускайте слухи о народе — вечном страдальце, о гонениях в прошлом и дискриминации в настоящем. Тактика «бедного еврея» проверена тысячелетиями! Пусть русские имеют меньше вас, все равно они помогут иметь нам больше. Русские любят быть благодетелями и покровителями. Возьмите от них то, что они могут дать: с паршивой овцы хоть шерсти клок!

Информируйте друг друга обо всем, что может представить нам вред или пользу. Информация — это святая святых! Деньги, кадры и информация — три кита, на которых зиждется наше благополучие! Священная обязанность, долг каждого еврея, поставить в известность другого еврея о том, что намереваются делать гои. Сегодня ты помог мне, завтра я помогу тебе — в этом наша сила.

Бог завещал нам владеть миром — мы им владеем. Наша задача — удержать мир в наших руках. Держите в своих руках средства пропаганды и информации: печать, радио, телевидение, кино. Нужно и далее проникать в аппарат партийного и государственного управления. Вокруг любого вопроса формируйте общественное мнение с учетом наших национальных интересов. Из любого пустяка можно сделать проблему, а из проблемы — пустяк. Ни один общественный процесс нельзя пускать на самотек. Если он не принесет нам пользу, спускайте его на тормозах или направляйте его против врагов наших — гоев. Любое начинание должны возглавлять мы, чтобы вести его в нужном направлении.

В любом коллективе берите власть в свои руки и управляйте им в наших интересах. Административную и творческую часть производственного процесса должны выполнять мы. Пусть гои обеспечивают черновую, материально-техническую базу нашего творчества. Пусть они следят за чистотой наших помещений и охраняют плоды наших трудов. Пусть они будут не выше вахтера или уборщицы.

Не допускайте к творчеству русских! Это всегда будет нам укором. В виде исключения можно допустить гоев нерусского происхождения. И не бойтесь прослыть националистами: иллюзию интернационализма нам обеспечит наличие лиц смешанной национальности с примесью еврейской крови или, на худой конец, представители нацменьшинств. Если у вас есть вакансии — берите только еврея. Если не можете сделать этого, ликвидируйте должность. Если не можете сделать ни того, ни другого — берите азиата. Если нет такого, берите поляка, украинца или, на худой конец, белоруса — у этих свои счеты с русскими. После небольшой обработки они станут вашими союзниками.

Не разрушайте открыто памятников русской старины, но и не восстанавливайте их. Пройдут годы и они сами разрушатся. А хулиганы и «любители старины» их растащат по кирпичикам. Народ без истории, как ребенок без родителей, и из него можно вылепить все, что необходимо.

Держите под неустанным контролем каждый шаг влиятельных и перспективных русских. Если не удается блокировать и «засушить» молодых и перспективных русских, делайте их управляемыми. Привлекайте их в свои компании, создавайте вокруг них плотное кольцо еврейского окружения, лишайте их контактов и знакомств помимо вас. Вынуждайте их жениться на еврейских женщинах и только после этого открывайте им «зеленую улицу». Помогая таким русским, вы вносите вклад в дело нашей еврейской общины. Отныне их зарплата — наш национальный доход. Ради своих детей они потеряют свои «гражданские права», чувства и ум, во всяком случае, не смогут быть антисемитами. Сожительство с еврейской женщиной — это один из способов вовлечения талантливых русских в сферу нашего влияния и сферу наших интересов.

И последний совет. Будьте бдительны, испанская инквизиция и немецкий фашизм не должны повториться. Гасите в зародыше любые попытки противопоставить нас обществу, уничтожайте антиеврейские тенденции в самом начале, в каком бы виде они ни возникали. Фашизм — явление не случайное, он возникает там, где мы недооцениваем стремление местного народа быть хозяином своей земли. Фашизм подспудно зреет во всех народах. На наше счастье разные народы приходят к нему в разное время и под разными названиями.

Скупайте, похищайте и уничтожайте, не допускайте к переизданию произведений, раскрывающих нашу тактику и стратегию, представляющих евреев в дурном свете. Народы гоев не должны помнить и знать фактические причины еврейских погромов и гонений. По этим вопросам они должны знать только нашу трактовку.

Особое внимание уделяйте непокорным, упрямым, которые не хотят склонить головы перед нашим превосходством, не хотят работать на нас и противодействуют нашей практике и политике. Из таких людей рано или поздно формируются антисемиты. Не позволяйте вырасти из маленьких антисемитов большим погромщикам! Пусть они в зародыше зачахнут с их упрямой идеей национального достоинства. Разоблачайте их, компрометируйте под любым предлогом, по любому поводу, ополчайтесь против них всеми имеющимися средствами. Пока они одиноки, им не устоять против нашего коллективизма, против нашего натиска. Пусть они тысячу раз правы в своих мелочах — все равно они виноваты, мешая нам. Взывайте к общественности и администрации, тащите их в парткомы, милицию, если можно — в суд. Если вы старше, обвиняйте в нарушении почтения к старшим, если ровня по возрасту — обвиняйте в нарушении принципов братства и обязательно интернационализма. Эффективность этих приемов проверена многими поколениями. Главное — обвинить. Пусть они оправдываются. Тот, кто оправдывается, — уже наполовину виноват!

Либо наш порядок, либо полная дезорганизация. Там, где хотят обойтись без нас, должен быть хаос! Делайте так, чтобы безпорядок продолжался до тех пор, пока измученные гои, отчаявшись, не попросят нас взять власть в свои руки и обеспечить им спокойную жизнь. Гои должны работать под нашим руководством и приносить нам пользу. Тот, кто не приносит нам пользы, должен быть изгнан. Вне наших интересов нет общественной пользы! Тот, кто не с нами, — тот против нас! Око за око! Зуб за зуб! Так учил Моисей, так жили наши предки. Так будем жить и мы. Месть — священное чувство, оно воспитывает характер, утверждает человека. Исторгните из себя чувства покорности и смирения по отношению к гоям.

Лозунги христианского милосердия, смирения, униженности и самоотречения оставьте глупым гоям — они достойны именно этого. Среди гоев проповедуйте, насаждайте христианские «добродетели», сами же оставайтесь непримиримыми в душе и твердыми. Будьте непримиримыми в душе к врагам нашим! Если вы им простите малую обиду сегодня, завтра они нанесут вам большую. Не привыкайте к обидам сами и отбивайте у других охоту чинить ее вам.

Пусть гои уговаривают друг друга осторожности, умеренности и гибкости по отношению к вам. Пусть они осторожно сдерживают наш натиск. Мы должны действовать решительно и быстро, ставя их всегда перед свершившимся фактом. Никогда не ослабляйте натиск. Чем жестче сопротивление гоев, тем значительнее наши издержки, тем выше должны быть наш доход и наши накопления. Наша сегодняшняя прибыль должна окупать возможные утраты в будущих погромах, которые время от времени происходят в каждой стране. Пусть гои сегодня платят за то, что где-то возьмут часть своего обратно.

Мы всегда должны быть готовы уйти от гнева и ненависти гоев, уйти туда, где нас примут в расчете оживить экономику нашими капиталами. Периодическая смена стран в поисках более благоприятных условий для существования является частью нашей стратегии. В этом заключается символ «вечного жида» — Агасфера — неиссякаемого оптимиста и вечного странника. Но уйти мы должны, если надо будет, не бедными и больными, а здоровыми и богатыми. Деньги — это наши ноги. Мы смещаем свой центр тяжести туда, куда предварительно переведены наши деньги, наш капитал. Окрепнув материально в странах рассеяния, собрав с них свою дань, время от времени мы собираемся на земле своих предков для того, чтобы укрепить наш дух, наши силы, наши символы, нашу веру в единство.

Мы собираемся для того, чтобы снова разойтись. И так во все века.



Назва: Re: Почуття "спільного ліктя"
Відправлено: Опришок зь Кьичірив від 10:57, 20 Квітня 2007
Станіслав! Свідома молодь смокче пальчик?


Назва: Re: Почуття "спільного ліктя"
Відправлено: KosivArt від 21:34, 20 Квітня 2007
Станіслав! Свідома молодь смокче пальчик?
І шо ти цим хотів сказати?


Назва: Re: Почуття "спільного ліктя"
Відправлено: Опришок зь Кьичірив від 10:56, 21 Квітня 2007
Не кидаючи "камінь" ні в чий город, маю на увазі лише те,
чому "активні" модератори форуму затихли? Як на мене дуже цікава тема для обговорення...
Яка думка Свідомої молоді?
Почуття "спільного ліктя" - що для вас?


Назва: Re: Почуття "спільного ліктя"
Відправлено: KosivArt від 23:12, 23 Квітня 2007
Гарно все написано, але нема думки від тебе:) Підсумуй якось то все написане і дай напрямок бесіді.



Назва: Re: Почуття "спільного ліктя"
Відправлено: Опришок зь Кьичірив від 19:54, 24 Квітня 2007
СОЛІДАРНІСТЬ, ЄДНІСТЬ є тим самим почуттям ліктя. Це порятунок і процвітання.
Я погоджуюся зі словами Андрія Середи:
"Націоналізм плюс солідаризм. Це гарний сплав. Гордість за себе і повага до інших. Ясна мета, згуртована нація і раціональна держава. Зараз у нас немає української держави. Але це тимчасово."


Назва: Re: Почуття "спільного ліктя"
Відправлено: dimon від 01:57, 26 Квітня 2007
З солідарністю у нас туго чомусь, добре працює приказка "Моя хата скраю.." Українці гуртуються вже тоді, коли їм вже на голову вилазять, а доти терплять.


Назва: Re: Почуття "спільного ліктя"
Відправлено: KosivArt від 00:42, 28 Квітня 2007
А чому тимчасово? Щось має змінитись?


Назва: Re: Почуття "спільного ліктя"
Відправлено: Gist від 22:57, 30 Квітня 2007
Джерело: http://www.observer.org.ua/news.php?id=10354

Внутрішня окупація - війна на знищення
 

За п’ятнадцять років незалежності Україна втратила дванадцять мільйонів своїх людей.


--------------------------------------------------------------------------------

П’ять мільйонів українців передчасно померли. Причини – матеріальні нестатки, злидні, нелюдські умови життя, безробіття, мізерні пенсії, недоступність нашої „безплатної” медицини тощо. Що зробила і робить наша дуже народна влада, щоб зупинити цю нищівну тенденцію? Вдає активність і звітує про успіхи – настільки бадьоро, що доходить до комізму. [Так, голова Львівської ОДА П.Олійник заявив, що йому вдалося за п’ять місяців різко збільшити народжуваність в області, на що депутат О.Федоришин зауважив, що взагалі-то люди родяться через дев’ять місяців...] Які альтернативні проекти щодо цього мають різні народозахисні опозиції? Що пропонують наші дуже народолюбні партії?

За цей же час сім мільйонів українців були витіснені з України безробіттям та злиднями, і ця цифра постійно зростає. Мільйони сімей опинилися на грані розпаду або й розпалися. Мільйони дітей живуть без сімейної опіки – сиротами при живих батьках. Батьки компенсують свою відсутність грішми та речами, якими ці діти розпоряджаються на власний розсуд. „Італійські діти” – це нове поняття, яке з’явилося на означення цих бездоглядних дітей, котрі в результаті – деморалізуються і криміналізуються. Багаті сироти – явище, з яким наша педагогіка і правоохоронні органи зіткнулися вперше і перед яким фактично безпорадні. Де ті обіцяні п’ять мільйонів нових робочих місць?

У той же час, за офіційними даними, в Україну в’їхало 6,8 мільйона іммігрантів. Хто ці люди? Хто їх сюди кликав? Для чого? На підставі яких референдумів, законів і квот? Чому для них знайшлося і житло, і робота, і зарплата, а для такої ж кількості українців – ні? Яка країна світу може витримати такий наплив іммігрантів без шкоди для власного населення? Чи не йдеться тут про цілеспрямовану політику витіснення українців з України? Якщо це не антиукраїнський етноцид, то як іще назвати таку внутрішню політику? Чи не стоїть за цим прагнення знищити корінну націю в Україні і замінити її змішаним населенням, щоб усунути для себе загрозу української національно-визвольної боротьби і національного державотворення?

За два роки правління безсумнівно народного (от тільки якого народу?) Президента з його спочатку соціалдемократичним (на виборах-2002), а потім демоліберальним „помаразмом” українці одержали (чи таки вибороли собі шляхом безідейної боротьби?) три підряд уряди без українців, неукраїнську Верховну Раду і таку ж судову гілку влади. Усі визначальні, системотворчі посади в усіх сферах суспільного життя займають неукраїнці. Уся хоч більш-менш значима власність у країні належить неукраїнцям. Увесь інформаційний простір України, тобто головний формант громадської думки і суспільної свідомості, у руках неукраїнців. В „українському” парламенті ще ніколи не було проукраїнської більшості... Це випадковість чи закономірність? Це соціально-економічна чи національно-політична проблематика? І які перспективи української нації за таких умов?

Зрештою, це українська чи антиукраїнська влада? Це влада українців чи влада над українцями? Це українське державотворення чи нищівна для українців внутрішня окупація? У якій національно-визвольній війні за цілу свою історію українці понесли такі жахливі втрати, як за роки незалежності України – роки „соціального миру”, „суспільної стабільності” та „національної згоди”: по вісімсот тисяч за рік? І коли дійде до остаточного вирішення „українського питання” в Україні? 
див. далі...





Назва: Re: Почуття "спільного ліктя"
Відправлено: Gist від 22:59, 30 Квітня 2007
... Вороги української нації та їхні псевдопатріотичні прислужники (платні та баранізовані) з числа українців в один голос твердять, що нинішній ганебний і катастрофічний стан українського народу пояснюється тільки невирішеністю соціально-економічних проблем та недосконалістю системи керівництва державою, і пропонують себе, свої клани і шайки на роль рятівникв, спасителів, месій. Але це – свідомий чи неусвідомлюваний обман. Потворні соціально-економічні деформації в нашому суспільстві – це не причина, а явний, зримий і відчутний для кожного наслідок саме нищівної внутрішньої окупації України.

Внутрішня окупація – це така форма поневолення, коли народ опиняється під зловорожою владою вже не іноземних загарбників, а внутрішніх антинародних та антинаціональних сил, які зводять до мінімуму політичні права корінної нації (а це майже 80 % населення), захоплюють і використовують виключно у власних інтересах державний механізм, фінансову сферу, економіку, інформаційний простір країни, намагаються штучно ділити і деморалізувати, денаціоналізувати і нищити поневолену ними націю, щоб унеможливити її згуртування під прапором своєї національної ідеї, її визвольну боротьбу і своє власне – національне державотворення і народовладдя.

В Україні внутрішню окупацію здійснюють колишні московські окупанти та калонізатори, московська п’ята колона у вигляді різних „червоних” та „лівоцентристських” партій, п’ята колона західного демолібералізму у вигляді різних „центристських”, „правоцентристських”, „демократичних”, „національно-демократичних” і навіть „теж-націоналістичних” організацій, а всі вони обслуговують основного грабіжника й узурпатора влади – чужорідний і космополітичний транснаціональний олігархічний капітал кримінального походження.


Назва: Re: Почуття "спільного ліктя"
Відправлено: Gist від 23:00, 30 Квітня 2007
....
Помилка багатьох українських політиків та аналітиків у тому, що вони (у кращому випадку) помічають тільки безкарний грабунок народу і держави олігархами і корумпованою та мафіозною бюрократією, а тому класифікують нинішню українську ситуацію не як внутрішню окупацію, а тільки як тимчасовий результат невирішеності соціально-економічної і владно-структурної проблематики. Але насправді основною ознакою внутрішньої окупації є не сам грабіж народу і держави, а передусім бездержавний і підневільний стан корінної нації, якій на рідній землі й у власній країні загрожує цілковите знищення: цілеспрямоване і планомірне.

Злодій тільки крав би, а всі роки незалежності в Україні реалізовуються – послідовно, наполегливо і без огляду на зміни влади – зовсім інші задуми: програма неоколонізації України, програма внутрішньої окупації України, програма витіснення українців із економічних, фінансових, інформаційних, державних системотворчих структур (а після реалізації адміністративно-територіальної реформи – і з органів місцевого самоврядування), програма знелюднення України, програма федералізації України, програма внутрішнього розчленування народу, програма денаціоналізації українців, програма знищення української нації через „політичну націю” – аналог „радянського народу”, програма підміни національного народовладдя космополітичним „громадянським суспільством”, програма обездуховлення та деморалізації українців, програма знищення українського села як живої клітини національного організму, програма розпродажу та розкрадання держави, програма грабежу народу через зростання цін і тарифів...

То про що тут ідеться: тільки про банальне злодійство і грабіж чи про більш далекосяжні плани, про соціально-економічну проблематику чи про внутрішню окупацію і систематичне нищення корінної нації?

І щось не видно програм влади, якоїсь опозиції чи партії, які б могли чи хоча б хотіли зупинити це. Натомість усі вони обіцяють трохи підвищити наші злиденні пенсії та зарплати, не дуже різко підвищувати ціни на пальне, на газ, на комунальні послуги...

А покінчити із внутрішньою окупацією можна тільки в один спосіб: шляхом продовження української національно-визвольної боротьби і реалізації української національної ідеї – створення української національної держави із всеохопною системою українського національного народовладдя. Інших методів просто немає.

Проти української нації ведеться системна, планомірна, цілеспрямована війна на знищення. Її мета – абсолютне опанування країни. Її гасло – „Україна без українців!” І те, що більшість українців ще не усвідомила цього, зовсім не означає, що такої війни проти них немає.

То як мають діяти українці: і далі мовчки брести за різнокольоровими шахраями, політідіотами, соціалідіотами, патріотами-іскаріотами, мискоборцями, юдоборцями, демоліберастами, замаскованими під патріотів п’ятими колонами чужих інтересів та явними ворогами до своєї загибелі – чи згуртуватися під прапором української національної ідеї і розпочати новий етап боротьби за свою власну, національну державу: за Українську Соборну Самостійну Державу із всеохопним українським національним народовладдям?

Перед нинішнім поколінням українців є реальний і доленосний вибір: або змиритись із реалізацією названого вище комплексу програм знищення української нації і стати мимовільними могильниками України, – або включитися в активну і безкомпромісну боротьбу за своє право бути господарем своєї долі і країни, за державне, вільне і гідне майбутнє України.

Або – або: третього не дано...

Свобода – або смерть!


Назва: Re: Почуття "спільного ліктя"
Відправлено: bardyn від 10:26, 26 Травня 2007
Розмірковуючи на теми "спільного ліктя" спробуйте прочитати наведені на форумі тексти замінивши слова "українець", "український" та "росіянин", "російський" чи "татарин", "татарський" (або "поляк", "польський" чи ще ін.). І відчуйте власне сприйняття змісту.
Живемо в сучасному світі. Любимо свою матір. Але в цивілізованому спілкуанні з оточенням не можемо руйнувати сучасну теорію дотримання прав людини. Інакше програємо глобально, можливо і досягнувши якихось локальних успіхів.


Назва: Re: Почуття "спільного ліктя"
Відправлено: Опришок зь Кьичірив від 00:32, 28 Травня 2007
Шановний п. Бардин.
Складається враження, що ви неуважно чатаєте тексти на форумі:

1. Про яке ж сприйняття змісту ви попросили?
2. Ви живете у сучасному світі?
3. Любимо своїх матерів?
4. Скажіть, де ви зустрічали "цивілізоване спілкувння" у політиці, гео чи макроплітиці ... ви що серйозно?
5. А які вони права людини, наведіть приклад?
6. Останнє речення вашої статті:
Цитата: bardyn від Травня 26, 2007, 10:26 am
"Інакше програємо глобально, можливо і досягнувши якихось локальних успіхів"; знову теж саме, завершіть свою думку ... ?


Назва: Re: Почуття "спільного ліктя"
Відправлено: Ayaks від 10:23, 03 Червня 2007
5. Перед інородцем (навіть Білим) ти не маєш моральних зобов’язань. Можеш його
обдурити, обікрасти, вбити.
та пів-України по світах. Ти хочеш щоб і до нас так відносились?


Назва: Re: Почуття "спільного ліктя"
Відправлено: jora від 01:56, 07 Червня 2007
Сильний форум!...
Прочитатии все мене не вистачило, але тема зачіплена не на жарт.
Я радий за всіх, хто думає і пропонує, -фантазує(майже) - хай буде, але зміст висловлювань дуже позитивний!


Назва: Re: Почуття "спільного ліктя"
Відправлено: KosivArt від 23:29, 25 Червня 2007
та пів-України по світах. Ти хочеш щоб і до нас так відносились?
Слушна думка. Кілька людей можуть зіпсувати репутацію цілій країні.


Назва: Re: Почуття "спільного ліктя"
Відправлено: Опришок зь Кьичірив від 23:07, 07 Серпня 2007
Де твоя ціла країна?


Назва: Re: Почуття "спільного ліктя"
Відправлено: KosivArt від 00:52, 08 Серпня 2007
Не зрозумів запитання.


Назва: Re: Почуття "спільного ліктя"
Відправлено: Опришок зь Кьичірив від 22:22, 14 Серпня 2007
Запитую. Де твоя країна?
Про яку репутацію говориш? Яка вона?


Назва: Re: Почуття "спільного ліктя"
Відправлено: KosivArt від 10:42, 17 Серпня 2007
Ну дивись, бандюгани з України і Росії довший час орудували на дорогах Польщі та Німеччини. Навіть зараз їхня поліція не любить українців.


© 2007—2019 KosivArt | Працює на SMF